49.Поняття про гранично припустиму дозу(гпд) загального опромінення. Її величина на рік для людини.

гранично допустимі дози (ПДД) - найбільші значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якій рівномірний опромінення протягом 50 років не може викликати в стані здоров'я несприятливих змін, які виявляються сучасними методами.

Перевищення гранично допустимих доз опромінення (залежно від природи опромінення - гамма-, бета- або альфа-опромінення) завжди загрожує небезпечними наслідками для людини.

Дотримання встановлених гранично допустимих доз опромінення виключає можливість масових радіаційних уражень у зонах радіоактивного зараження місцевості.

По відношенню до опромінення населення поділяється на 3 категорії.

Категорія А опромінюваних осіб або персонал (професійні працівники) - особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія Б опромінюваних осіб або обмежена частина населення - особи, які не працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання, але за умовами проживання або розміщення робочих місць можуть зазнавати впливу іонізуючих випромінювань.

Категорія В опромінюваних осіб або населення - населення країни, республіки, краю або області.

Встановлюється три групи критичних органів:

1 група - все тіло, червоний кістковий мозок.

2 група - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталики очей та інші органи, за винятком тих, які відносяться до 1 і 3 груп.

3 група - шкірний покрив, кісткова тканина, кисті, передпліччя, гомілки та стопи.

Гранично допустима доза для осіб за рік можна відобразити у такій таблиці

Группа Гранично допустима доза ГДД для осіб Межа дози для осіб категорії “Б” за рік

категорії “А” за рік

I 5 бер 0,5 бер

II 15 бер 1,5 бер

III 30 бер 3 бер

50. Проникаюча здатність іонізуючих випромінювань.

Основною властивістю іонізуючого випромінювання є його всепроникаюча здатність.

При випромінюванні радіоактивних речовин середовище (об’єкт) поглинає відповідну кількість енергії, тому зміни, що будуть в ньому відбуватися, залежать від кількості поглинутої їм енергії та маси. Позасистемна одиниця поглинутої дози – рад.

На організм людини різні види іонізуючого випромінювання навіть при однаковій поглинутій дозі будуть чинити різну біологічну дію. Тому для оцінки ступеня опромінення людини необхідно знати не лише поглинуту дозу, а й вид випромінювання.

Організм людини не може відчути навіть згубної дози переопромінення, без спеціальних приладів не може дізнатися про наявний рівень радіації.

Іонізуюче випромінювання, проходячи через біологічні тканини, викликає їх іонізацію, призводить до утворення позитивних і негативних іонів, до складних функціональних і морфологічних змін. Молекули води, що входять до складу організму розпадаються утворюючи вільні атоми та радикали, які мають велику окислювальну здатність. Вільні радикали пошкоджують тканини і порушують нормальні біохімічні процеси у живій тканині. Іонізуюче випромінювання, проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам та тканинам шляхом збудження та іонізації атомів і молекул, що входять до складу клітин організму. Це веде до зміни хімічної структури різноманітних з'єднань, що призводить до порушення біологічних процесів, обміну речовин, функції кровотворних органів, зміну складі крові тощо. Радіа­ційні ураження можуть бути загальними та місцевими (променеві опіки шкіри, слизових оболонок тощо).

Залежно від поглинутої дози ці зміни можуть бути зворотними і незворотними.

Тривалий вплив іонізуючого випромінювання у дозах, що перевищують гранично допустимі, може викликати променеву хворобу, яка характеризується, зазвичай, такими ознаками: по­рушення сну, погіршення апетиту, сухість шкіри (перша стадія); розлади органів травлення, порушення обміну речовин, зміни в серцево-судинній системі, руйнування кровоносних судин (друга стадія); крововиливи в судинах мозку та серцевому м'язі, випа­дання волосся, катаракта, порушення діяльності статевих органів, генетичні порушення (третя стадія).

Надходження радіоактивних речовин в організм можливе при:

- вдиханні забрудненого повітря;

- через шлунково-кишковий тракт;

- шкіряні покриви.

Певні радіоактивні речовини вибірково діють на організм, тому чутливість різних органів до дії опромінення неоднакова. У зв’язку з цим введено таке поняття як критичний орган.

Критичним органом називається орган або частина тіла людини опромінення якого завдає найбільшої шкоди здоров’ю.

За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено 3 групи критичних органів (тканин) організму, опро­мінення яких спричинює найбільшу шкоду здоров'ю людини:

I - все тіло, статеві органи, червоний кістковий мозок;

II - щитовидна залоза, м'язи, жирова тканина, печінка, нир­ ки, селезінка,

3. - шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока;

ІV - кісткова тканина, шкіра, кисті, передпліччя, литки, стопи.

Радіоактивні речовини виводяться з організму через шлунково-кишковий тракт, нирки, дихальні шляхи, шкіру, а також через молочні залози. Залежно від періоду піврозпаду деякі речовини швидко виводяться, інші - повільно, утворюючи так зване депо. Наприклад, радій і стронцій накопичуються у кістковій тканині, полоній - у печінці, селезінці, плутоній – у кістках, легенях і ін.

Вибіркова здатність дії радіоактивних речовин обумовлює в першу чергу, захворювання критичних органів.

Найчутливішими до радіації є клітини, що швидко ростуть, відносно стійкою є м’язова тканина. При опроміненні дозами, що значно перевищують допустимі, людина може миттєво загинути – так звана “ смерть під променем ”.