
- •1. Структура, зміст, мета курсу. Поняття про охорону праці.
- •2. Історія розвитку науки про охорону праці.
- •3. Стан охорони праці в Україні
- •4. Основні законодавчі акти про охорону праці
- •5. Державна політика в галузі охорони праці. Основні її принципи.
- •6. Права працівників на охорону праці під час роботи
- •7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •8. Охорона праці жінок.
- •9. Право працівників на оп при укладенні трудового договору
- •10. Cтимулювання охорони праці
- •11. Обовязки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
- •12. Обовязкові медичні огляди працівників певних категорій.
- •14. Фінансування охорони праці
- •15. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю посадових осіб та працівників.
- •16. Права посадових осіб держпромгірнагляду як центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці
- •17. Відповідальність за порушення вимог щодо оп
- •18. Вимоги до Закону України “Про охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків.
- •19. Дослідження виробничих нещасних випадків.
- •20. Види розслідування.
- •21. Визначення показників частоти та тяжкості травматизму.
- •22. Порядок і термін розслідування нещасних випадків.
- •23. Склад комісій з розслідування нещасних випадків.
- •24. Форми актів розлідування нещасних випадків.
- •25.Поняття управління охороною праці.
- •26. Система управління охороною праці (суоп).
- •27.Функції та задачі управління охороною праці на виробництві.
- •28.Органи державного управління охороною праці.
- •29. Обов’язки власника щодо дотримання вимог з охорони праці.
- •30. Служба охорони праці на підприємстві.
- •31. Економічне значення поліпшення умов та охорони праці.
- •32. Показники ефективності заходів поліпшення умов та оп.
- •33. Методи оцінки соціальної та соціально-економічної ефективності заходів по поліпшенню умов та охорони праці.
- •34. Методи економічної оцінки ефективності заходів, направлених на поліпшення умов та охорони праці.
- •35. Визначення понять виробниче приміщення, робоче місце, організація робочого місця.
- •36. Причини виробничих нещасних випадків.
- •37. Вплив параметрів мікроклімату на людину.
- •38. Методи нормалізації параметрів мікроклімату.
- •39. Оздоровлення повітряного середовища приміщень.
- •40. Вентиляція, види вентиляції.
- •41. Кондиціювання повітря.
- •42. Природне освітлення, його значення для працюючих.
- •43. Освітлення виробничих приміщення, світлотехнічні величини нормування освітлення, види виробничого освітлення.
- •45. Розрахунок освітлення.
- •46. Загальна характеристика та вплив іонізуючих випромінювань на людину.
- •47. Одиниці виміру іонізуючих випромінювань.
- •48. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини.
- •49.Поняття про гранично припустиму дозу(гпд) загального опромінення. Її величина на рік для людини.
- •50. Проникаюча здатність іонізуючих випромінювань.
- •51.Захист від іонізуючих випромінювань.
- •52. Електромагнітні випромінювання (емв). Природа, вплив на людину.
- •53.Методи захисту від емв.
- •54. Стандарти та безпечні рівні випромінювань комп’ютерів для організму людини.
- •55. Електромагнітні випромінювання комп'ютера.
- •56. Електромагнітні випромінювання портативних комп’ютерів.
- •57. Вібрація. Її походження, вплив на людину. Захист від вібрації.
- •58. Шум. Джерела шуму, вплив на людину, захист від шуму.
- •59. Інфразвук. Природа. Методи захисту.
- •60.Ультразвук. Природа. Методи захисту.
- •61. Випромінювання оптичного діапазону. Захист від їх дії.
- •62. Класи шкідливості підприємств та розміри санітарних зон.
- •63. Вимоги до розміщення підприємств в залежності від їх класу.
- •64. Поняття “небезпечна зона” виробничого обладнання.
- •65. Загальні умови безпеки до виробничого обладнання
- •66. Безпека при експлуатації систем , що працюють під тиском
- •67. Безпека при експлуатації підйомно-транспортних засобів
- •68. Загальні вимоги безпеки до посудин , що працюють під тиском
- •69. Безпека при експлуатації балонів
- •70.Актуальність питань електробезпеки
- •71. Основні визначення електробезпеки
- •72. Дія електричного струму на організм людини
- •73. Термічна дія струму
- •74. Електролітична дія струму
- •75, Біологічна дія струму
- •76. Чинники ,що впливають на тяжкість уражень електричним струмом
- •77. Поняття «пороговий відчутний струм».
- •80. Напруга кроку.
- •81. Причини електротравм.
- •82. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.
- •83. Забезпечення безпеки електрообладнання.
- •84. Електрозахисні засоби
- •85. Надання першої долікарської допомоги ураженому електричним струмом
- •87. Статистика та динаміка пожеж в Україні.
- •88. Основні причини пожеж.
- •89. Суть процесу горіння. Види горіння.
- •90. Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю.
- •91. Класифікація пожежонебезпечних зон в приміщеннях та поза ними.
- •92. Організаційні та технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.
- •93. Пожежна безпека електроустаткування.
- •94. Пожежна сигналізація.
- •95. Принцип дії та класифікація вогнегасних засобів.
- •96. Принцип дії вогнегасних засобів (води, вогнегасників різних типів).
45. Розрахунок освітлення.
46. Загальна характеристика та вплив іонізуючих випромінювань на людину.
Особливу загрозу для здоров’я людей та існуванню природних біоценозів становить забруднення біосфери радіоактивними речовинами, які небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням. Розрізняють іонізуюче випромінювання природного і штучного походження. До недавнього часу, до середини ХХ ст., основним джерелом іонізуючого випромінювання були природні джерела – Космос, гірські породи та вулканічна діяльність. У різних регіонах Землі рівень природної радіації сильно різниться, збільшуючись у десятки й сотні разів у районах родовищ уранових руд, радіоактивних сланців тощо. До зон підвищеної радіоактивності в Україні належать Жовті води, Кіровоградська область, Хмельник, Миронівка, Полісся та ін. Сьогодні основними джерелами радіоактивного забруднення біосфери є джерела антропогенного походження: випробовування ядерної зброї, аварії на атомних електростанціях, підводних човнах та виробництвах радіоактивних матеріалів тощо.
Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання. Під час радіоактивного розпаду утворюються a(альфа)–, b(бета)– і g(гамма)–частинки. Альфа–випромінювання є потоком позитивного заряджених ядер гелію, бета–випромінювання – потік негативно заряджених швидких електронів і гамма–випромінювання – короткохвильове випромінювання електромагнітної природи. Альфа–випромінювання проникає на відстань від кількох сантиметрів у повітрі й кількох міліметрів – у тканинах, гамма – випромінювання – на відстань до сотень метрів. Радіація — це потік різних видів випромінювання, які утворюються в процесі радіоактивного розпаду і взаємодіють з навколишнім середовищем. Кожний вид радіонуклідів розпадається з певною швидкістю, яка характеризується періодом напіврозпаду — часом, протягом якого число атомів даного радіонукліду зменшується вдвоє. Поглинена доза — енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинулась тілом (тканинами організму), у перерахунку на одиницю маси. Вимірюється у системі СІ в греях (Гр). Слід відзначити, що дана величина не враховує того, що при однаковій поглиненій дозі альфа–випромінювання більш небезпечним ніж гамма– або бета–випромінювання. Еквівалентна доза — поглинена доза, що помножена на коефіцієнт, який відображає здатність даного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. Вимірюють у системі СІ в одиницях — зівертах (Зв). Зіверт — одиниця еквівалентної дози у СІ. Відповідає поглиненій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма– і бета–випромінювання). Радіотоксичність — це властивість радіоактивних ізотопів спричинювати патологічні зміни у випадку потрапляння їх до організму. Радіотоксичність ізотопів залежить від низки моментів, основними з яких є: 1) вид радіоактивного перетворення; 2) середня енергія одного акту розпаду; 3) схема радіоактивного розпаду); 4) шляхи надходження радіоактивних речовин до організму; 5) розподіл в органах та системах; 6) час перебування радіонукліда в організмі; 7) тривалість надходження радіоактивних речовин до організму людини. Основними шляхами надходження радіоактивних речовин до людського організму є: дихальні шляхи, кишково–шлунковий тракт і шкіра. Найнебезпечнішим вважається потрапляння радіоактивних ізотопів через верхні дихальні шляхи, звідки вони попадають у шлунок і в легені. Через неушкоджену шкіру резорбція в 200–300 разів менша, ніж через травний канал, і не відіграє суттєвої ролі, за винятком ізотопу водню — тритію, який легко потрапляє через шкіру. Іонізуюче випромінювання має високу біологічну активність. Залежно від дози опромінення та низки інших умов воно здатне негативно впливати на людину вплоть до її загибелі. Біологічна дія радіоактивного випромінювання полягає в ушкодженні; іонізації або збудженні молекул (у тому числі ДНК), загибелі клітин, виникненні мутацій. Відзначають такі ефекти впливу іонізуючою радіації на організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження); сомато–стохатичні (злоякісні новоутворення, порушення розвитку плода, скорочення тривалості життя); генетичні (генні мутації, хромосомні аберації).