
- •1. Структура, зміст, мета курсу. Поняття про охорону праці.
- •2. Історія розвитку науки про охорону праці.
- •3. Стан охорони праці в Україні
- •4. Основні законодавчі акти про охорону праці
- •5. Державна політика в галузі охорони праці. Основні її принципи.
- •6. Права працівників на охорону праці під час роботи
- •7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •8. Охорона праці жінок.
- •9. Право працівників на оп при укладенні трудового договору
- •10. Cтимулювання охорони праці
- •11. Обовязки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
- •12. Обовязкові медичні огляди працівників певних категорій.
- •14. Фінансування охорони праці
- •15. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю посадових осіб та працівників.
- •16. Права посадових осіб держпромгірнагляду як центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці
- •17. Відповідальність за порушення вимог щодо оп
- •18. Вимоги до Закону України “Про охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків.
- •19. Дослідження виробничих нещасних випадків.
- •20. Види розслідування.
- •21. Визначення показників частоти та тяжкості травматизму.
- •22. Порядок і термін розслідування нещасних випадків.
- •23. Склад комісій з розслідування нещасних випадків.
- •24. Форми актів розлідування нещасних випадків.
- •25.Поняття управління охороною праці.
- •26. Система управління охороною праці (суоп).
- •27.Функції та задачі управління охороною праці на виробництві.
- •28.Органи державного управління охороною праці.
- •29. Обов’язки власника щодо дотримання вимог з охорони праці.
- •30. Служба охорони праці на підприємстві.
- •31. Економічне значення поліпшення умов та охорони праці.
- •32. Показники ефективності заходів поліпшення умов та оп.
- •33. Методи оцінки соціальної та соціально-економічної ефективності заходів по поліпшенню умов та охорони праці.
- •34. Методи економічної оцінки ефективності заходів, направлених на поліпшення умов та охорони праці.
- •35. Визначення понять виробниче приміщення, робоче місце, організація робочого місця.
- •36. Причини виробничих нещасних випадків.
- •37. Вплив параметрів мікроклімату на людину.
- •38. Методи нормалізації параметрів мікроклімату.
- •39. Оздоровлення повітряного середовища приміщень.
- •40. Вентиляція, види вентиляції.
- •41. Кондиціювання повітря.
- •42. Природне освітлення, його значення для працюючих.
- •43. Освітлення виробничих приміщення, світлотехнічні величини нормування освітлення, види виробничого освітлення.
- •45. Розрахунок освітлення.
- •46. Загальна характеристика та вплив іонізуючих випромінювань на людину.
- •47. Одиниці виміру іонізуючих випромінювань.
- •48. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини.
- •49.Поняття про гранично припустиму дозу(гпд) загального опромінення. Її величина на рік для людини.
- •50. Проникаюча здатність іонізуючих випромінювань.
- •51.Захист від іонізуючих випромінювань.
- •52. Електромагнітні випромінювання (емв). Природа, вплив на людину.
- •53.Методи захисту від емв.
- •54. Стандарти та безпечні рівні випромінювань комп’ютерів для організму людини.
- •55. Електромагнітні випромінювання комп'ютера.
- •56. Електромагнітні випромінювання портативних комп’ютерів.
- •57. Вібрація. Її походження, вплив на людину. Захист від вібрації.
- •58. Шум. Джерела шуму, вплив на людину, захист від шуму.
- •59. Інфразвук. Природа. Методи захисту.
- •60.Ультразвук. Природа. Методи захисту.
- •61. Випромінювання оптичного діапазону. Захист від їх дії.
- •62. Класи шкідливості підприємств та розміри санітарних зон.
- •63. Вимоги до розміщення підприємств в залежності від їх класу.
- •64. Поняття “небезпечна зона” виробничого обладнання.
- •65. Загальні умови безпеки до виробничого обладнання
- •66. Безпека при експлуатації систем , що працюють під тиском
- •67. Безпека при експлуатації підйомно-транспортних засобів
- •68. Загальні вимоги безпеки до посудин , що працюють під тиском
- •69. Безпека при експлуатації балонів
- •70.Актуальність питань електробезпеки
- •71. Основні визначення електробезпеки
- •72. Дія електричного струму на організм людини
- •73. Термічна дія струму
- •74. Електролітична дія струму
- •75, Біологічна дія струму
- •76. Чинники ,що впливають на тяжкість уражень електричним струмом
- •77. Поняття «пороговий відчутний струм».
- •80. Напруга кроку.
- •81. Причини електротравм.
- •82. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.
- •83. Забезпечення безпеки електрообладнання.
- •84. Електрозахисні засоби
- •85. Надання першої долікарської допомоги ураженому електричним струмом
- •87. Статистика та динаміка пожеж в Україні.
- •88. Основні причини пожеж.
- •89. Суть процесу горіння. Види горіння.
- •90. Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю.
- •91. Класифікація пожежонебезпечних зон в приміщеннях та поза ними.
- •92. Організаційні та технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.
- •93. Пожежна безпека електроустаткування.
- •94. Пожежна сигналізація.
- •95. Принцип дії та класифікація вогнегасних засобів.
- •96. Принцип дії вогнегасних засобів (води, вогнегасників різних типів).
31. Економічне значення поліпшення умов та охорони праці.
Поліпшення умов і охорони праці, що відповідає інтересам не тільки безпосередньо працівників, а й підприємців та всього суспільства в цілому, в умовах ринку тісно пов’язано з економічним стимулюванням роботодавців.
Стимулювання заходів щодо охорони праці здійснюється згідно з розділом ІV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці». Так, ст. 25 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки й поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).
Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, накреслений чинним законодавством про оподаткування.
Економічне стимулювання націлено насамперед на посилення діяльності та заінтересованості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників (адміністрації) підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці.
Необхідність розробки й застосування економічних методів (економічного механізму) впливу на охорону праці, стимулювання всіх осіб та підрозділів, які беруть участь у виробничих процесах, забезпечують і формують рівень безпечного виконання робіт, спричинена неефективністю чинних нині на підприємствах адміністративних форм і методів управління, оскільки останні не пов’язують стан охорони праці з оцінкою кінцевих результатів загальногосподарської діяльності окремих колективів та підрозділів, з виконанням конкретними особами посадових чи функціональних обов’язків. Враховуючи це, вимогам охорони праці слід надати економічну інтерпретацію, поєднати показники оцінки результатів діяльності з економічними важелями впливу на порушників правил і норм. Необхідно створити ефективну систему стимулювання та мотивації організації й виконання безпечних трудових процесів на основі економічної відповідальності.
На практиці під економічним регулюванням розуміють матеріальну (фінансову) заінтересованість і відповідальність підрозділів, служб та відділів (організаторів і керівників виробництв) за створення умов для безпечної праці, з одного боку, й додержання встановлених норм і правил, роботу без травм і аварій безпосередніх виконавців — з другого. Питання полягає лише в тому, як виконати це практично, як конкретно змусити економіку працювати на безпеку.
З ухваленням Закону «Про охорону праці» та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму на основі цільових методів. Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає :
- умови й порядок взаємного пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за нестворення нормативних умов для безпечного виконання робіт);
- поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань;
- встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки;
- встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах;
- стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону.
Досвід розвинутих країн у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці сприяють заходи:
- податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці;
- диференціювання страхових внесків залежно від частоти й тяжкості травматизму і професійних захворювань;
- впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.
Узагальнюючи досвід розвинутих країн з економічного стимулювання, Європейський фонд поліпшення умов життя і праці (одна з організацій Європейського Союзу) визначає, що більшість існуючих нині систем базується на прецедентах, тобто на інформації про нещасні випадки, що спричиняють виплату компенсації. Подібний підхід сам по собі є доказом того, що вплив економічного стимулювання обмежений. Фонд пропонує інноваційну модель, що містить ряд економічних стимулів, здатних позитивно впливати на поліпшення виробничого середовища.