Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скригонюк - Криміналістика_1, 2005.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4.6 Mб
Скачать

§ 2. Криміналістична ідентифікація і діагностика

Поняття і значення криміналістичної ідентифікації

Криміналістична ідентифікація (лат. Шепіі/ісаге — ототожнен­ня) — це вчення, сутність якого полягає в процесі встановлення ін­дивідуальної тотожності об'єктів, що мають значення для розкрит­тя злочину, його досудового та судового слідства. Криміналістична ідентифікація відповідно до її завдання, змісту має різноплановий характер, а конкретизація в кожному випадку залежить від обста­вин, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин. Криміналістичну ідентифікацію водночас необхідно розглядати в шести напрямах. Зокрема, як: криміналістичне вчення; спеціаль­не завдання; процес дослідження; продукт діяльності (наслідки); оцінку; додаткове дослідження і кінцевий результат.

Криміналістична ідентифікація як криміналістичне вчення — це сукупність систематизованих науково-теоретичних положень про закономірності встановлення тотожності об'єктів (що вони одні й ті самі в різний час), які використовуються для отримання доказів у кримінальній справі про злочин.

16

Завдання криміналістичної ідентифікації — це спланований об­сяг роботи щодо встановлення тотожності об'єкта (що він один і той самий в різний час) з метою отримання доказів у кримінальній справі про злочин. Криміналістична ідентифікація як процес до­слідження — це послідовне наукове вивчення певного об'єкта на предмет встановлення за окремими ознаками (характеристиками) наявності чи відсутності його тотожності, що він один і той са­мий — одиничний, і відомості про нього мають значення для об­ставин, що підлягають доведенню в кримінальній справі про зло­чин.

Кінцевий результат ідентифікації — установлення (ототожнен­ня) за ознаками і властивостями лише одного (окремого) об'єкта. Однак об'єкт, що розшукується, може і не мати ідентифікаційних ознак та властивостей, а з цих причин — не може бути виділений як одиничний. Це означає, що необхідно ототожнити групову на­лежність об'єкта. Потрібно зазначити, що належність об'єкта до певної групи встановлюється також у тому разі, коли в сліді відби­лася тільки частина ознак.

Значення криміналістичної ідентифікації можна визначити завдяки використанню результатів відповідних досліджень у про­цесі розкриття та розслідування кримінальних справ про злочини. Хоч і в меншому еквіваленті доказової сили, все ж є важливим для процесу розкриття і розслідування злочинів зміст установлених результатів групової належності об'єктів. Висновки криміналіс­тичної ідентифікації застосовуються в практиці розслідування злочинів і розшуку злочинців.

Об'єкти криміналістичної ідентифікації

Стаття 84. Докази

1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Тобто, будь-яка матеріальна дійс­ність буття, що потрапила в поле зору кримінального судочинства, фактично може бути об'єктом криміналістичної ідентифікації. Проте, такий об'єкт має бути наділений певною кількістю ознак і властивостей, з урахуванням яких його можна виокремити з мате­ріального світу у встановленому процесуальному порядку. Усю су­купність об'єктів матеріального буггя можна класифікувати на дві основні групи: ідентифікуючі та ідентифіковані. Ідентифікуючим

17

об'єктом є об'єкт, за допомогою якого віршується завдання іден­тифікації. Ідентифікований об'єкт це той матеріальний об'єкт, установлення тотожності якого є головним завданням ідентифіка­ції. Ідентифікуючі об'єкти класифікуються на шукані й ті, шо перевіряються, а ідентифіковані — на досліджувані й зразки для порівняння. Досліджуваними об'єктами (сліди) називають ще об'єкти невідомого походження, тоді як зразки для порівняння -об'єктами відомого походження.

Спробуємо розглянути зазначені поняття на такому прикладі. При огляді місця події — квартири, а також виявленого там з озна­ками насильницької смерті трупа громадянки Р. слідчий побачив на підлозі комірки слід підошви спортивного взуття правої ноги підозрюваної особи. Слід мав загальні й окремі ознаки. У цьому випадку ідентифікованим об'єктом є слід взуття; за ознаками на ньому можна уявити шуканий ідентифікуючий об'єкт — взуття, яким був залишений даний слід. У процесі розслідування умисно­го вбивства було виявлено і вилучено по одній парі спортивного взуття в чотирьох підозрюваних, що вчинили вказаний злочин за попередньою змовою. Це означає, що на місці вчинення злочину кожним вилученим взуттям для правої ноги міг бути залишений слід. Указані об'єкти будуть ідентифікуючі, тобто ті, що перевіря­ються. Для порівняльного дослідження у взуття, що перевіряється, відбираються необхідні для експертного дослідження зразки -ідентифіковані зразки. Під час порівняльного дослідження вста­новлюється збіг загальних і окремих ознак досліджуваного та од­ного з експериментальних слідів. Так установлюється ідентифіку­ючий шуканий об'єкт — конкретне взуття правої ноги.

Таким чином, об'єкти криміналістичної ідентифікації — це ті предмети (речі), тварини, особи, установлення тотожності яких набуває істинного значення для кримінальної справи про злочин завдяки виконанню суб'єктами криміналістичної діяльності своїх процесуальних функцій.

Форми і види криміналістичної ідентифікації

Криміналістичну ідентифікацію можна класифікувати за чо­тирма формами: процесуальною, аналогією, непроцесуальною і змі­шаною. Процесуальна форма криміналістичної ідентифікації визна­чена кримінально-процесуальним законодавством. Наприклад, пред'явлення особи для впізнання є спробою ідентифікувати її за ознаками зовнішності.

Форма криміналістичної ідентифікації за аналогією передбачає проведення слідчих дій, не врегульованих законом. Причиною цього є те, що в кримінально-процесуальному законі є прогалини,

зокрема, не передбачені чинним кримінально-процесуальним за­конодавством упізнання за звуковими та шумовими ознаками; за одорологічними ознаками; впізнання місцевості. Так, впізнання за звуковими та шумовими ознаками — слідча дія, не регламенто­вана законом, сутність якої полягає у пред'явленні у встановлено­му кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) явищ, викликаних коливальними рухами повітря чи іншого сере­довища (звуки голосу, пострілу, звук музики, шум потягу, шум у за­лі тощо) упізнаючому — учаснику криміналістичної діяльності, що впізнає їх своїми органами слуху. Упізнання за одорологічними оз­наками є також слідчою дією, не регламентованою законом, зміст якої в пред'явленні різних матеріальних об'єктів (парфуми, одеко­лон тощо), у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) упізнаючому — учаснику криміналістичної діяльності й упізнання їх органами нюху за ознаками запаху.

Діяльність оперативних підрозділів, що спрямована на розшук злочинців, потерпілих, свідків, будь-якої інформації про злочин з використанням фотографій, описових ознак, має криміналістичну ідентифікаційну природу.

Змішана форма криміналістичної ідентифікації передбачає поєд­нання в будь-якій пропорції попередніх форм. Наприклад, про­вадження органами дізнання розшуку злочинців, потерпілих за дорученням слідчого в розслідуваній ним справі.

У криміналістиці існує поняття форми ототожнення людини за ознаками зовнішності. Це, зокрема, установлений для суб'єктів і учасників криміналістичної діяльності процес, сутність якого ха­рактеризується трьома напрямами і складається з упізнавання, оперативного узнавання, експертної ідентифікації й проводиться при оперативно-розшуковій діяльності та досудовому слідстві кримінальних справ про злочин.

Види криміналістичної ідентифікації можна класифікувати за: