3.Країнознавство є наукою і навчальною дисципліною,яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує дані про їхню природу, населення, внутрішні просторові відмінності. Обєктом вивчення є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини(райони,штати,області,провінції) і різні міждержавні регіональні та глобальні угрупування. Предметом є країни і регіони світу як єдині системи,що складаються з різнорідних але взаємопов’язаних елементів які діють як єдине ціле на світовій політичній арені. Основними підходами, або методами, країнознавства в туризмі є: аналітичний, хорологічні (просторовий), хронологічний (часовий), формально-логічний, географічний і культурний. При цьому використовуються матеріали, підходи та методичні прийоми інших дисциплін: історичного, географічного (комплексного і проблемного), політологічного, культурного та інших видів країнознавства. Так, наприклад, багато рис сучасного вигляду тієї чи іншої країни, своєрідність її традицій, мистецтва, мови, народної творчості визначаються особливостями її історичного розвитку. Тому історичний розділ став обов'язковою складовою частиною туристської характеристики, а використання понять, термінів і деяких методів історичного дослідження - необхідною складовою частиною туристського вивчення країни.

6.Туризм в Пн.Європі

Скандинавські країни є досить привабливим регіоном для туристів. Так, наприклад у Фінляндії, внаслідок розвиненої інфраструктури, у туристів користуються найбільшим попитом сімейні тури. І лише 10 % іноземних туристів у Фінляндії обирають спортивний (гірськолижний) вид відпочинку.

Інші скандинавські країни ― Швеція та Норвегія ― залишаються напрямками індивідуального туризму.

Однак, все ж – таки країни північної Європи не відрізняються високим рейтингом відвідувань туристів. Статистичні дані свідчать, що жодна з країн не входить до 15 найбільш популярних у туристичному плані країн.

1.Школи країнознавства .У XVII ст. була опублікована робота Бернхарда Вареня "Географія

генеральна". її можна вважати не тільки початком, але й великим досягненням географічної класики. Автор вперше розділив географію на загальну (систематичну) і регіональну. На думку вченого, регіональна географія вивчає:земні властивості країн (конфігурацію, границі, рельєф, величину,

природні умови та ресурси);небесні властивості (клімат та астрономічні дані); людські властивості (населення, його культуру, мову, традиції, ремесла і науки, політичний устрій, населені пункти).

Б.Варен вважав регіональну географію порівняльною (яка розглядає властивості та явища у порівнянні одного місця з іншим).

Німецька-У ХVІ-ХVІІІ ст. в університетах Німеччини отримує розвиток описове державознавство, або "камеральна статистика". Студенти повинні були вивчати дані про країни та міста (територія, населення, державний устрій, економіка, армія, традиції та ін.). Цей напрямок називається німецькою школою. В кінці XIX - початку XX ст. популярність отримує французька

країнознавчо-краєзнавча школа, основним представником якої був Відапь де ла Бланш. Даному напрямку притаманні велике мистецтво опису та гуманізм.За це він і отримав назву "географії людини". Характерним у його працяхбула відсутність чітко вираженої програми, окрім того, автор не дотримувався схеми опису. Всі дані викладались так, щоб читач відчув контраст території. Для цього вибиралися та об'єднувалися найбільш цікаві і вражаючі факти. Часто в один ряд ставилися аспекти, далекі один

від одного, наприклад кліматичні, етнографічні, політичні.Основна увага французької школи була направлена на людину. Первинним, основним об'єктом дослідження тут був "спосіб життя", тобто розглядався нерозривний зв'язок, взаємодія між людиною і природою у процесі адаптації її до навколишніх умов. Послідовники цього напрямку в першу чергу розглядали зовнішні аспекти в області людської діяльності. Тому при назві "географія людини" наголос все ж робився на сферу, де людина найбільше залежала від природи і найтісніше була пов'язана з нею.Російська: Збір та розповсюдження інформації по географії Росії та зарубіжних країн були найбільш важливими завданнями Російського географічного товариства,

яке в основному займалося регіональними дослідженнями і створило фундаментальні країнознавчі описи