41. Маргінальний статус і підприємництво.

Спираючись на ідеї В. Зомбарта суч. дослідник Б. Хозелітц (1963) стверджує, що підприємці є девіантами (від лат.^еушгю- відхилення, девіантна поведінка – це система вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам) через свій маргінальний статус (невизначений соціальний статус, в основі якого перебування особистості або груп за межами характерних для цього суспільства структурних підрозділів або панівних соціокультурних норм та тра­дицій).

Девіантність таких підприємців зумовлена тим, що вони діють у ворожому соціальному середовищі, у якому превалюють установки, супроти інновацій. Усунуті від політичної влади, підприємці в осо­бі меншин зосереджуються на бізнесі. Залишені поза панівною сис­темою цінностей, вони підлягають менш суворим санкціям за свою девіантну поведінку. На думку Хозелітца, через двозначність куль­турного та соціального становища маргінальні групи, такі як євреї і греки у середньовічній Європі, китайці у Південно-Східній Азії та індіанці у Східній Африці, виявили особливу здатність до творчої адаптації під час змін і розвитку справжніх інновацій у соціальній поведінці.

42. Концепція ”Соцієтальної психіки” і її місце в розумінні розвитку підприємництва як ментальної структури.

Глибинно-психічне і його значення у формуванні національного характеру знайшло своє подальше осмислення у концепції соцієтальної психіки, яку запропонувала український соціопсихолог Оле­на Донченко (1994). Згідно з концепцією, соцієтальна психіка - це своєрідний архетип, який увібрав у себе закодовану інформацію про різноманітні аспекти життя соціуму. На формування соцієтальної пси­хіки, окрім впливу історичних та культурних чинників, мають вплив географічні, кліматичні і ландшафтні умови життя людей, які насе­ляли і населяють цю територію. У загальному концептуальному ви­значенні соцієтальну психіку, таким чином, уявляють як якісно нове утворення, що має свою структурну організацію, властивості, єдине інформаційне і територіальне поле свого існування.

Соцієтальна психіка, або психіка суспільства, є складовою культури і надає їй багато психічних рис і властивостей. О. Донченко для опису соцієтальної психіки використовує відомі в психології бінарні шкали, залучені до різних типологій особистості, які й сьогодні широко засто­совують в аналізі культурних процесів, ментальних структур характе­рології народів. Серед розмаїтості психологічних шкал вона обрала для характеристики психіки суспільства такі критерії: екстраверсія- інтроверсія, раціональність (мислення) — ірраціональність (відчут­тя, емоції), інтернальність (внутрішній локус контролю) — екстер- нальність (зовнішній локус контролю), емоційність—прагматичність, інтуїція—сенсорика, інтенціональність (домінування чоловічих мен­тальних структур) - екзекутивність (домінування жіночих менталь­них структур).

Зазначені властивості соцієтальної психіки дають змогу не лише зробити інтегральну психологічну оцінку соціумам, їхнім культур­ним системам, а й відстежити в ретроспективі розвиток багатьох соціальних явищ - особливості становлення державності, релігійних, політичних, економічних інституцій різного рівня організації та ефек­тивності. Щодо підприємництва, його розвиток і досягнення суспіль­ної ефективності пов'язаний із формуванням комплексу ментальних структур (психічних рис соціуму), що за певних умов дало поштовх інноваційним процесам у сфері економіки. Для прикладу, у західноєв­ропейському контексті інституалізації підприємництва як ефективної з економічного та суспільного погляду структури сприяли передусім, на нашу думку, такі психічні властивості соціумів, як прагматичність, екстравертиість, інтенціональність та інтернальність.

Аналіз підприємництва з позицій концепції "соцієтальної психіки" є одним з прикладів сучасної інтеграції соціологічних і психологічних поглядів на розвиток і інституалізацію його як не лише соціально- економічного, а й соціокультурного явища, що вимагає певних глибинно-психологічних передумов і традицій. Такий інтеграційний соціопсихологічний підхід відкриває шлях до порівняння суспільств із різним ступенем економічного розвитку, побудови ментальних (соціопсихічних) комплексів, здатних закласти підґрунтя для розкриття потенціалу підприємництва не лише на рівні окремого індивіда, а й на рівні суспільства загалом.