37. Соціологічні теорії підприємництва.

Соціологічні теорії підприємництва. Беруть до уваги перед­усім середовище виникнення підприємництва, зважають на значення культури, релігії, ментальності у становленні підприємництва як соціальної інституції. Серед найбільш відомих та визнаних соціологічних теорій підприємництва є теорії, висунуті М. Вебером і В. Зомбартом (наступні питання), а також пошуки витоків підприємництва, пов'язаних з новітніми теоретизуваннями на рівні аналізу дисфункцій економічної поведінки, ментальних структур, а саме на основі соцієтальної (від лат. - спільність, поняття, яке вживається у соціології для позначення від­носин і процесів у найскладніших соціальних системах і на рівні сус­пільства загалом) психіки.

38. М.Вебер і його праця “Протестанська етика і дух капіталізму”.

"Протестантська версія" розвитку підприємництва. Її ще називають культурологічною парадигмою. Це найвідоміша со­ціологічна теорія обґрунтування економічного розвитку окремих країн Західної Європи і США. Її виразником є німецький соціолог Макс Вебер, який у праці "Протестантська етика і дух капіталізму" (1904-1905) піднімає роль релігійного чинника, а саме - протестан­тизму, у становленні і розвитку капіталістичних відносин. На його думку, протестантизм як один з напрямів християнства, пов'язаних з Реформацією - процесом церковних, політичних, соціальних і культурних перетворень, що охопив Європу XVI століття і першої половини XVII століття, сформував певну світоглядну систему цін­ностей, які створювали сприятливі умови для практичної реалізації людського потенціалу й підприємництва в особі індустріального ка­піталізму.

М. Вебер у своїй праці передумови економічного (підприємниць­кого) розвитку на основі протестантизму вбачає у:

• професійному етосі, який розглядається як "професійний обо­в'язок", "професійне покликання", "невтомна праця" у рамках своєї професії, що дає змогу економічному агентові здобути внутрішню впевненість у спасінні;

• економічному раціоналізмі, суть якого полягає у дотриманні ін­дивідом господарської поведінки, що відповідає вимогам ринкових відносин і передбачає спрямованість на повне присвячення усієї своєї діяльності досягненню фінансового прибутку;

• мирському аскетизмі, який передбачає перебудову повсякденно­го існування людини у напрямі обмеження безпосередньої насолоди життям і всіма його радощами. Морально непристойною вважається трата часу на світські розваги, "порожні балачки", розкіш, сон понад міру (не більше 6, а у крайньому разі 8 годин);

• системі цінностей, серед яких особливе місце посідають ощад­ливість, професійний обов'язок, діловитість, працелюбність, тобто ті цінності, що мають у собі потенціал підприємницького "енергетизму".

Ставлення до багатства як цінності вважається неосудним, якщо воно було придбане в результаті професійної діяльності.

Невтомна праця, вдосконалення у межах своєї професії, а також раціональна поведінка, відсутність надмірного матеріального спожи­вання (аскетичне світське життя) були тими могутніми чинниками, які сприяли реалізації підприємницької функції у суспільствах, що визнавали протестантську доктрину. А надто веберівський підприє­мець - це не є авантюрист або безпринципний посередник, а людина, яка творить себе власними руками, своєю щоденною працею, профе­сійним самовдосконаленням.