
- •29. Основні етапи формування наукових поглядів щодо підприємництва.
- •30. Погляди р.Кантильйона, а.Сміта, ж.-б.Сея, а.Маршала на особу підприємця і підприємництво як соціально-економічне явище.
- •32. Основні функції підприємництва у сучасному світі.
- •33. Теоретичні меделі підприємництва.
- •37. Соціологічні теорії підприємництва.
- •38. М.Вебер і його праця “Протестанська етика і дух капіталізму”.
- •39. В.Зомбарт про “дух” підприємництва.
- •40. Девіантна поведінка і підприємництво.
- •41. Маргінальний статус і підприємництво.
- •42. Концепція ”Соцієтальної психіки” і її місце в розумінні розвитку підприємництва як ментальної структури.
29. Основні етапи формування наукових поглядів щодо підприємництва.
Підприємництво як різновид людських дій виявляло себе у різних формах з давніх-давен, коли мова йшла про процеси обміну, одержання надлишкових благ або тих чи інших матеріальних переваг у ділових стосунках. Однак як об'єкт наукового дослідження і пізнання підприємництво відоме лише кілька століть. У науковій інтерпретації поняття "підприємництво" можна виділити три основні періоди: початковий, період констатації та новітній.
Початковий період (XVIII ст. - XIX ст ) пов'язують із працями англ. економіста Р. Кантильйона, який першим дав наукове визначення підприєцеві- як людині, яка діє в умовах ризику. В його розумінні підприємець-це особа, яка за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виготовити продукцію і продавати її з метою одержання доходів, і яка, беручи на себе зобов”язанняз витрат, не знаж, за якими цінами може відбутись реалізація. Він зарахував людей з нефіксованими прибутками-ремісників, купців, селян. Зайнятих економічною діяльністю в умовах нестабільності та непердбачуваністю цін. В подальшому розвинули ідею західні економісти 18-19 ст (А. Сміт, Й. Тюнер, Г. Монгольд, Жан – Батіст Сей., А. Маршал).
Особливостями цього періоду є : -пошуки призначення місця і ролі особи підприємця в економічному поділі праці; -аналіз чинників, що зумовлюють появу підприємницьких ризиків, враховуючи передусім процес виробництва і реалізацію готового продукту; -акцент уваги на процесах організації виробництва в межах підприємницької функ-ціїї розгляд особистої складової як важливого чинник розвитку підпр-ва і підп-ї активності.
Період констатації (початок XX ст – кінець 80 – их років XX ст) . Інноваційна концепція Й. Шумпетера (підп-во полягає у революціонізації та реформуванні виробництва підприємцем. Підприємець як економічний лідер), Г. Піншот,теорія інтрапартнерства як розвитку підпр-ї ініціативи всередині підприємства чи організації. Інтрапартнер-людина яка ініціює та провадить свою діяльність в межах підприємства.
Результатом розвитку цього періоду було усвідомлення значення феномену підприємництва як невід'ємної частини не лише виробничого, а й соціального складника суспільства, яке прагне до самовдосконалення і саморозвитку
Новітній період наукової інтерпретації підприємництва (з кінця 80-х років XX ст. і дотепер). нове розуміння підприємництва як складного явища, що функціонує і розвивається в умовах змін і суспільних трансформацій, зокрема:
поява нових інформаційних технологій та Інтернету, що пришвидшило процеси реалізації продукції підприємств, розширило сферу запитів на підприємницькі послуги, дало змогу підприємцям краще презентувати як себе, так і власні результати праці;
процеси політичної та економічної глобалізації та зближення доступу до ресурсів інших країн, пришвидшення процесів мобільності та трудової міграції, розширення поля для індивідуальної підприємн. діял. та самозайнятості населення;
трансформаційні процеси, пов'язані з відродженням, легітиматизацією підприємництва у посткомуністичних країнах. підприємництво як ефективний ринковий засіб економічного зростання;
формування нового, соціального бачення підприємництва. відхід від традиційної моделі підприємництва, зорієнтованої на максимальну віддачу від наявних у підприємця чи його організації ресурсів, і перехід до інноваційної та соціально-економічної моделей, яка покликана забезпечити гармонійність відносин між підприємництвом і суспільством у напрямі врахування взаємних інтересів та співпраці у розв'язку наболілих суспільних проблем (охорона довкілля, врахування потреб і захисту споживачів, освітній і технічний розвиток та ін.).