19. 19.Сучасний стан ринку авіаперевезень у світі та Україні.

Регулювання міжнародних авіаперевезень здійснюють Міжнародна організація цивільної авіації (International Civil Aviation Organization) – ІКАО та Міжнародна асоціація повітряного транспорту (International Air Transport Association) – IATA.

IКАО була заснована рішеннем Чиказької конвенції у 1944 р. та працює під егідою ООН. Принципом існування IКAO є рівність націй відносно діяльності індустрії повітряного транспорту. Головним завданням IКAO є розвиток та забезпечення безпечного, спеціалізованого й економічно ефективного міжнародного ринку авіаперевезень, згідно міжнародних стандартів та норм. Членами організації є понад 180 країн світу.

IКАО ставить перед собою наступні завдання:

- забезпечити безпеку та контроль за зростанням і розвитком міжнародної цивільної авіації у всьому світі;

- підтримувати і заохочувати процеси створення та використання повітряних засобів із врахуванням охорони навколишнього середовища;

- підтримувати і заохочувати створення повітряних коридорів, аеропортів та різних зручностей, умов для потреб міжнародної цивільної авіації;

- виконувати основні вимоги осіб до авіатранспорту: безпека, якість обслуговування, регулярність польотів, економічність;

- заохочувати використання економічних засобів із попередження безпідставного суперництва між авіакомпаніями різних країн;

- впевнитись у тому, що права країн-учасниць IКАО повністю виконуються і кожна країна має реальну можливість володіти й керувати міжнародною авіакомпанією;

- запобігати дискримінації між країнами – членами IКAO;

- пропагувати безпечність польотів;

- сприяти розвитку міжнародної цивільної авіації.

IATA була заснована у 1919 р. (у 1945 р. реорганізована). Головною її функцією є вдосконалення міжнародного комерційного авіасполучення, введення єдиних для всіх членів правил і процедур, встановлення узгоджених тарифів на пасажирські авіаперевезення на міжнародних маршрутах. Вищим органом IATA є щорічна Генеральна Асамблея, на якій обирається президент та виконавчий комітет.

IATA сприяє переміщенню людей, пошти, вантажів з однієї точки світу в іншу, користуючись різними комбінаціями маршрутів повітряної мережі. Резолюції, прийняті на транспортних конференціях IATA, стосуються не тільки квитків, але і подорожніх листів, документів на вантаж та інших подібних паперів. Ці резолюції уніфікують і координують процедури розрахунків та дозволяють прискорити бронювання квитків, покращують зв’язок між авіакомпаніями. Організацією було розроблено жорсткий список тарифів та маршрутів. При допомозі IATA стало можливим поєднання повітряних трас багатьох приватних компаній у єдину систему. Встановлення, узгодження тарифів – це одночасно політика й практика, тому що усі тарифи міжнародних авіакомпаній контролюються урядами країн – власниками авіакомпаній. Конференція IATA відбувається після того, як уряди країн-членів організації розробляють взаємовигідні домовленості та встановлюють тих перевізників, що в подальшому будуть обслуговувати їх території.

Правила, що встановлені Асоціацією, повинні бути затверджені урядами усіх країн-учасниць. Членами IATA є 259 авіакомпаній, що здійснюють міжнародні польоти. Частка цих авіакомпаній складає 95% міжнародного регулярного сполучення.

Для того, щоб стати членом IATA та брати участь у роботі конференції, авіакомпанії потрібно мати наданий урядом сертифікат, що підтверджує регулярність перевезень цієї авіакомпанії і відповідає її вимогам.

Послуги з акредитації туристичних агентств при IATA надаються Корпорацією пасажирських послуг. Туристичні агентства беруть участь у діяльності IATA через її спеціалізоване відділення – Міжнародну організацію агентств авіакомпаній. Кожному туристичному агентству, що пройшло процедуру акредитації та відповідає визначеним вимогам, присвоюється номер, що є своєрідною візиткою при здійсненні розрахунків з авіакомпанією та іншими учасниками галузі. Для здійснення самостійних продажів авіаквитків або їх бронювання потрібна акредитація туроператора з боку IATAN. Ця організація контролює виконання правил і стандартів діяльності, єдиних вимог до фінансового стану турагентств, що продають авіаквитки на міжнародні авіарейси, і виконує функції зв’язку між турагентствами й авіакомпаніями.

У 1990-х рр. розвиток авіаційних технологій зосередився на збільшенні місткості, діапазону, гарантіях безпеки польотів. Розвиток цивільної авіації відбувається по двох головних напрямах: подальшого зростання швидкості та пасажиро (вантажо) місткості. У США розпочався випуск Боїнга-777, що розрахований на 440 пасажирів. Європейський консорціум “Ейрбасіндастрі”, до якого увійшли літакобудівні фірми Франції, Нідерландів, ФРН та Великобританії, почав розробку аеробуса, що здатен перевозити 600-800 пасажирів. Аналогічні програми розробляє компанія “Боїнг”.

Поступово розширювався та вдосконалювався парк українських літаків. З 1984 р. після смерті Антонова колектив очолив Петро Волобуєв. Під його керівництвом було створено надважкий транспортний літак Ан-225 “Мрія”. За роки існування АНТК імені Антонова було спроектовано понад ста типів і моделей літаків різного класу. У квітні 2000 р. уперше в історії незалежної України вітчизняний літак Ан-140 отримав міжнародний сертифікат, що дозволяє здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.

У кінці 1980-90-х рр. відбувається перерозподіл ринку авіаперевізників. Внаслідок об’єднання компаній створюються “мегатранспортні” гіганти. Посилився процес дерегуляції та лібералізації авіаційного руху та авіаційних тарифів. Він досягає піку у 1993 р., коли були прийняті відповідні закони в ЄС та рекомендації ІАТА. У цей період відбувається зміна парку літаків, створюються нові приватні регіональні авіакомпанії, як регулярні, так і чартерні.

Світова мережа авіаційних трас збільшилась з 3 млн. км у 1960 р. до 8 млн. км на кінець ХХ ст. Чисельність авіапасажирів за цей період зросла з 70 млн. до 1,5 млрд. і сягнула показника, що дорівнює 25% населення світу. До першої десятки країн входять США, Японія, Великобританія, Канада, Франція, Росія, ФРН, Австралія, Нідерланди, Іспанія. Авіаційний пасажирський транспорт виявив свої переваги на дальніх та супердальніх маршрутах, при подоланні великих водних та арктичних просторів.

У структурі пасажирських авіаперевезень переважають внутрішні рейси. На них у 1995 р. припадало 71% пасажирів, а на міжнародні – 29% від загальної кількості.

Понад 44% пасажирообігу належить Північній Америці, 22% припадає на Західну Європу, 20% на Азію, по 4% на Східну Європу, Південну Америку та Австралію, 2% на Африку.

Повітряний транспорт сильно монополізований. У 1995 р. у світі нараховувалось близько 1,5 тис. авіакомпаній, але на 20 провідних компаній припадало 60% пасажирообігу. Переважали компанії Північної Америки (, Європи (6), Японії (3).

Значення Північної Америки в авіаперевезеннях пасажирів значно знизилось, але регіон ще залишається лідером, особливо США (у 1995 р. – 38% пасажирообігу у світі). Значно зросла частка Азії як за рахунок Японії (6%), так і Китаю (3%). Західна Європа зберігає друге місце в авіаперевезеннях. Найбільший пасажирообіг припадає на Великобританію (7%).

Міжнародні авіаперевезення, в основному, здійснюються між Північною Америкою, Європою, Японією, новими індустріальними країнами. Вони складають 75% світових пасажирських перевезень.

Найвищий середній рівень відсотку зайнятих пасажирських крісел спостерігається у компаніях Азіатсько-Тихоокеанського регіону (66%), найменший – в африканських перевізників (близько 46%).

Цікаво, що приблизно 46% перевезень пасажирів, вантажів та пошти на міжнародних та внутрішніх лініях “контролюють” авіакомпанії усього трьох країн: США (36%), Великобританії (6%) та Японії (6%). На міжнародних лініях 39% роботи припадає на перевізників чотирьох країн світу: США (18%) та по 7% Великобританії, Німеччини, Японії.

США має найбільш розвинений ринок внутрішніх регулярних перевезень. Він складає понад 50% світових внутрішніх перевезень. На країни ЄС припадає лише близько 22%.

Північна Атлантика вважається найбільш завантаженим регіоном у світі – 22% світових пасажирів. Але в майбутньому планується зниження темпів зростання перевезень у цьому напрямку.

Прогнозування розвитку повітряного транспорту у світі базується на даних IКAO, IATA. Експерти вважають, що середньорічні темпи росту за 1993-2003 рр. становитимуть 5,5 % (6,5 % на міжнародних перевезеннях та 4 % на внутрішніх).

Згідно прогнозів експертів компанії “Боїнг”, авіаперевезення у світі зростатимуть на 4,9% з 2000 р. до 2013 р. Чисельність пасажирських перевезень за 1994-2013 рр. збільшиться у 3 рази. Найбільш завантажені маршрути у майбутньому фіксуватимуться в Азію, де швидкими темпами розвиватимуться туризм та міжнародна торгівля. Понад 40% майбутнього росту припадатиме на внутрішньорегіональні маршрути Азіатсько-Тихоокеанського регіону (23% – транстихоокеанські маршрути, 15% – перельоти Європа-Азія, та 8% – Азія – Європа). Внутрішньорегіональні перельоти у Північній Америці складатимуть 22%, перельоти у регіоні Європа лише 11% світового ринку.

Найбільш завантажені європейські маршрути беруть початок у Лондоні і включають: Лондон – Париж (маршрут із найбільшою у світі пропозицією місць для сидіння), Лондон – Нью-Йорк, Лондон – Амстердам.

Найбільше зростання пасажиропотоків спостерігатиметься на Близькому Сході (2005-2010 рр. на 4,8%), у Європі (1998-2005 рр. 3,5%), в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні на 2,7%.

Повітряний транспорт для безпечного функціонування потребує складної інфраструктури. У світі побудовано понад 1100 аеропортів, що обслуговують міжнародні перевезення. Ще більша кількість аеропортів місцевого значення для трас протяжністю до 700-800 км (у Західній Європі – 300-400 км). Десять найбільших аеропортів обслуговує близько 40% пасажиропотоку.

Аеропорт являє собою комплекс інфраструктурних споруд або послуг для забезпечення авіаперевезень, прийому та відправлення пасажирів, можливості для посадки, обслуговування та ремонту літака. Аеропорти поділяють на міжнародні та національні, цивільні та військові, державні та приватні.

На території аеропорту виділяють наступні зони:

- льотне поле для маневрів, посадки, стоянки літаків;

- термінал (будинок) аеропорту для пасажирів, для парковки, посадки, висадки пасажирів, оформлення документів, продажу квитків, зали ресторанів, митниця, інформація, камери схову;

- термінали для вантажів та багажу;

- техніко-адміністративні споруди, башта для контролю, забезпечення комунікацій, метеорологічні служби;

- споруди для профілактики й ремонту літаків.

На кінець ХХ ст. до найбільш завантажених аеропортів світу відносяться:

- аеропорти США – Атланта “Хартфілд” (77 млн. пас.), Чикаго “О’Хейр” (72 млн.), Лос-Анджелес (63 млн.), Даллас “Форт Уорт” (60 млн.), Сан-Франциско (40 млн.), Денвер (38 млн.);

- аеропорти Європи – Лондон ”Хітроу” (62 млн.), Франкфурт (45,8 млн.), Париж “Шарль де Голль” (43 млн.);

- аеропорти Азії – Токіо “Хенеда” (54 млн.).

За найбільш швидкі за рівнем сервісу аеропорти у світі вважаються аерокомплекси у Франкфурті-на-Майні та Відні. У них транзитне обслуговування здійснюється за 45 хвилин.

У світі існує багато варіантів класифікацій авіакомпаній. Це залежить від обраного критерію. Основним вважається показник “прибуток на пасажирокілометр”, що відповідає одиниці надходження при перевезенні одного пасажира на відстань один кілометр. За цим показником на ринку домінують американські авіакомпанії.

На кінець ХХ ст. на світовому ринку панували сім американських компанії (“Дельта Аерлайнз”, “Юнайтед Аерлайнз”, “Американ Аерлайнз”, “ЮС Аеруейз”, “Саусвест Аерлайнз”, “Нордвест Аерлайнз”). Вони були першими за обсягами міжнародних та внутрішніх перевезень. Серед європейських компаній лідерами є “Аер Франс” (Франція), “Люфтганза” (Німеччина) та “Бритиш Аеруейз” (Великобританія).

До провідних авіакомпаній Азіатсько-Тихоокеанського регіону відносять “Ел Ніппон Аеруейз”, “Джепен Аерлайнз” (Японія), “Корея Аер” (Південна Корея), “Куантас” (Австралія), “Катей Пасіфік” (Гонконг), “Таі Інтернешіонал Аеруейз” (Таїланд), “Сінгапур Аейрланз”. Азіатські компанії швидко розвиваються завдяки розширенню ринку, використанню нових літаків, низьким страховим виплатам та оплаті праці, ефективній мережі безпеки.

Авіакомпанії Латинської Америки розвиваються на високозарегульованому ринку. Основні авіакомпанії знаходяться у провідних найбільш економічно розвинених країнах, що мають велику чисельність населення: “Варіг” (Бразилія), ”Аерлайнз Аргентинас” (Аргентина),“Мексикана“, “Аеро Мексико”(Мексика).

Авіакомпанії Африканського та Близькосхідного регіонів являють собою дуже великий контраст. До найбільш відомих відносять “Соуді Арабіан Аерлайнз” (Саудівська Аравія), “Саус Африкан Аеруейз” (Південно-Африканська республіка), “Еміратес” (ОАЕ), ”Туніс Аер” (Туніс) та “Ежипт Аер” (Єгипет).

Місце авіакомпаній на туристичному ринку авіаперевезень визначається частотою та дальністю польотів, видами тарифів, класом обслуговування, мотиваційними програмами.

Вплив політики лібералізації у Північній Америці посилив пануюче становище великих компаній. Зникли “Пан Амерікан” та “Істерн”, але збільшили обсяги продажу “Дельта Аерлайнз”, “Юнайтед Аерлайнз” (на кінець ХХ ст. 105 та 87 млн. перевезених пасажирів, пасажирообіг склав 168 та 201 млрд. пас. км).

Європейські авіакомпанії також розширюються або за рахунок внутрішнього росту (“Люфтганза”, “КЛМ”), або завдяки злиттю компаній, наприклад, “Бритиш Аеруейз” та “Бритиш Каледонія”; “Аер Франс”, “ЮТА” та “Аер Інтер”. Але кількість компаній, що мають потенціал до об’єднання, обмежена.

Понад 50% існуючого парку літаків належить 20 великим авіаперевізникам, 40% із них припадає на першу десятку. Основними компаніями авіаперевізників є “Юнайтед Аерлайнз”, “Делта”, “Амерікен Aерлайнз”.

Після проголошення незалежності України відбувся великий спад обсягів авіаперевезень. Якщо у 1991 р. було перевезено 14 млн. пасажирів, то у 1992 р. – лише 5,7 млн., а у 2000 р. – 1,3 млн. Потрібно підкреслити, що спад відбувся внаслідок різкого скорочення внутрішніх рейсів, але зросла кількість міжнародних – до 74 держав світу.

На українському ринку діє приблизно 100 авіакомпаній різних форм власності: половина державні, інші – акціонерні. Взагалі українські авіакомпанії з державною формою власності знаходяться у складній ситуації – з 856 літаків лише 25% придатні для польотів (у 2001 р. в експлуатації знаходилось 170 літаків та гелікоптерів). Ще одна проблема полягає у слабкій відповідності українського авіапарку міжнародним стандартам. Це не дає можливість місцевим компаніям виконувати міжнародні рейси. Вітчизняний виробник авіатехніки пропонує лише літаки Ан-74, Ан-140, що не придатні для далекомагістральних міжнародних пасажирських перевезень. Парк літаків потребує поповнення.

У той же час на внутрішньому ринку виник попит на повітряні судна на 4-15 осіб, яких в Україні також немає.

В Україні діє приблизно 40 аеропортів. Регулярні рейси здійснюються з 17 аеропортів, лідером вважається “Бориспіль” (40%), Сімферополь (20%), Одеса (15%), Жуляни-Київ (8%), Львів (5%).

У 2000 р. на ринку України стабільно працювало десять компаній: “Аеросвіт” – 243 тис. пас., “МАУ” – 245 тис. пас., “Авіалінії України” – 127 тис. пас., “Донбас - Східні авіалінії” – 128 тис. пас., “Дніпроавіа” – 80 тис. пас., “Національні авіалінії України” – 53 тис. пас., “Крим” – 59 тис. пас., “Одеські авіалінії” – 54 тис. пас.

Іноземні експерти відмічають, що нормативно-правова база відносно ліцензування та сертифікації українських перевізників не відповідає вимогам ринкової економіки. Українським авіакомпаніям потрібно враховувати загальносвітові тенденції щодо глобалізації. Вони проявляються у створенні міжнародних альянсів, укладанні угод між авіакомпаніями про співробітництво (код-шерінгові угоди), узгодженні експлуатації маршрутів. В Україні на всіх рівнях відбувається обговорення ідеї об’єднання провідних авіакомпаній “МАУ”, “Аеросвіт”, “Авіалінії України” та створення на їх базі потужної структури, що здатна конкурувати з провідними іноземними компаніями на внутрішньому та міжнародному ринках.