Краєзнавча робота на маршруті

Зуйські ліси знаходяться між Довгоруківським платом і Карабі-яйлою. В роки війни стали територією, яка знаходилися під постійним контролем партизан. Про героїчну боротьбу партизан з німецько-фашистськими загарбниками розповідають пам’ятники біля с. Межгор’є Білогорського району на висоті 1025, на Колан-Баірі, де до цього часу збереглися позиції гвардійських мінометів, окопи. На висоті 887 в декількох кілометрах від с. Опушки, знаходиться Курган Слави на честь кримських партизан, зведений комсомольцями обласного центру Сімферопольського і Білогорського районів.

На протязі двох з половиною років окупації фашисти чинили спроби ліквідувати партизанський фронт. Навіть, у важкий період, взимку при температурі -42-43°С, гітлерівцям не вдалося зломити опір партизан.

24-25 липня 1942 року тут була проведена масштабна карательська експедиція. В ній приймали участь близько 20 тис. фашистських солдат і офіцерів, в тому числі спеціальні горно-стрілкові частини, їх підтримували літаки і танки. Партизани зайняли оборону в районі висоти 10,25. Їх було близько 700 чоловік, не рахуючи хворих і поранених. Більше 30 годин стримували натиск ворожих батальйонів група під командуванням В.П.Володіна, комсомольська застава Зуйського загону, яка була розташована на південному сході від Колан-Баіра. Вранці 25 липня фашисти оточили. Здавалося, загибель неминуча. І тут закликаючи «Вперед!», кинулася Клара Юр’їва (18-річна комсомолка із Зуї). Пустивши в хід останні гармати, партизани вирвалися з оточення і відійшли на висоту 10,25. В цій запеклій боротьбі загинуло більше тисячі солдатів і офіцерів німецької армії, але знищити партизан так і не змогли.

Восени 1943 почався новий прилив сил в партизанські загони. Недалеко від висоти 887 був створений «Лісовий воєнкомат», через який на короткий термін прийшло близько 5 тис. чоловік, поповнюючись за рахунок місцевого населення.

Восени 1943 на перекопі Сиваша і під Керчю йдуть кровопролитні бої за визволення Криму. А в цей час ворожий тил охоплений полум’ям патріотичної війни. Вирішивши знищити партизан в Криму, командуючий 17-ю армією генерал Єнєке направив проти них військові частини. Щоб ізолювати партизан від населення, наказав евакуювати місцевих жителів, а села спалити і «зрівняти із землею». Створивши навколо мертву зону, гітлерівці хотіли залишити партизан без продовольчих запасів і без поповнення. Так почалася операція «Вогонь і меч».

Німецькому генералу Швабо командиру 30-го корпусу було наказано зняти з фронту перший і другий гірсько-стрілкові дивізії і підтягнути їх до Зуйського лісу ,до них додалися авіаційний полк, танковий полк,4 артелерійських дивізій в одній з яких 2 батареї дальнобійних гармат.

Таким чином проти 4000 партизан розташованих в Зуйських лісах було кинуто 45000 фашистів.

Основний бій розгорівся тут 30 грудня 1943 року. В повітрі постійно 30-40 літаків атакують і штурмують, по Колан-Баіру б’є дальнобійна артилерія Затиснувши партизан вогнем німці почали наступ – 20танків, 6 самоходних гармат, 2 полки піхоти рушили на Колан-Баір. Бійці 1 бригади під командуванням Ф. І. Федоренка зустріли фашистів залпами гвинтівок, автоматів,навіть гвардійських мінометів «катюш», доставлених сюди з Великої землі авіацією. Другим крилом німці Колан-Баір з півдня. Клином на вістрі якого 16 танків вони намагаються зайти в тил захисникам Колан-Баіру оточити і знищити. Невеликою групою стоять партизани на шляху у німців.нажаль у партизан не було можливості маневрувати оскільки поруч знаходився табір раненими і мирним населенням. Гремлять, залпи партизанської артилерії, хоч «катюші» малоефективні в умовах гірського лісу, але чинять на ворога психологічний тиск і ворог зупиняється, потім починає відступати, щоб перегрупувати сили і знову перейти в наступ.

Пам’ятник героям на висоті 914 Колан-Баір

З усіх сторін затиснуті партизани відходять на вершину г. Яман-Таш де 2доби продовжуються жорстокі бої і відбиваються від ворога доки не скінчилися боєприпаси і в ніч на 3 січня залишили бойові позиції (оскільки вивели в безпечне місце табір з раненими і мирним населенням)

Партизани проявили тут істино масовий героїзм. По всьому узліссю Колан-Баіру стоять пам’ятники і обеліски павшим героям на бойових рубежах.

Курган-Слави

А об’єднує їх меморіальний комплекс на висоті 887 – Курган Слави, який служить орієнтиром на шляху до висоти Поруч в сонячній лощині – партизанське джерело, яке продовжує поїти людей.

В 6км від Кургану Слави знаходиться знаменитий партизанський аеродром куди літаками постачали боєприпаси, провізію і забирали ранених.Польоти здійснювалися тільки вночі на місці незручному для зльоту і посадки за часту під обстрілом ворожої артилерії, але пілоти регулярно прилітали на цей лісовий п’ятачок. До наших днів лишилися залишки окопів, місця розташування партизанських таборів.

Побувавши тут важко уявити в яких умовах луди могли не тільки жити а ще й воювати з ворогом Однак в роки війни часто здійснювалося неможливе.

Традиційно в День Перемоги тут збираються партизани.