9. Нормативно-правові акти як джерела права.

Нормативно-правовий акт - основне джерело права сучасної держави. У ньому міститься більшість правових норм, що регулюють найбільш соціально значимі суспільні відносини. Нормативно-правовий акт має загальнорегулятивний характер, а правові норми, що містяться в ньому, на відміну від інших джерел права, є конкретними, досить визначеними і носять, як правило, загальний характер.

Нормативно-правовий акт - це офіційний акт правотворчості, що представляє собою владне припис, що містить норми права.

Відмінні ознаки нормативно-правового акта, що виражають його сутність і значення:

1) особливий порядок створення нормативно-правового акта. Нормативно-правовий акт створюється в результаті правотворчої діяльності і являє собою офіційний акт правотворчості. Правотворча діяльність - здійснюється в установленому законом порядку компетентними державними органами (законодавчими, виконавчими, судовими) і безпосередньо народом (референдум) діяльність по підготовці, встановлення, зміни та скасування норм права;

2) нормативно-правовий акт має общерегулятівний характер. У нормативно-правових актах містяться тільки норми права, що володіють державної обовязковістю. Нормативно-правові акти необхідно відрізняти від індивідуальних правових актів. Індивідуальний правовий акт поширює свою дію на конкретних субєктів права, розрахований на одноразове застосування і припиняє свою дію з реалізацією конкретного права або обовязки (наприклад, вирок суду по конкретній кримінальній справі);

3) нормативно-правовий акт являє сосбой офіційний державний документ; має обовязкові атрибути: назва акта (закон, указ, постанова); найменування органу, що прийняв акт (парламент, президент, уряд і т. д.), номер та дату прийняття та ін .;

4) нормативно-правовий акт завжди має внутрішню структуру, за допомогою якої норми права групуються по певним структурним утворенням: розділам, главам, статтям.

Всі нормативно-правові акти можуть бути умовно розділені на кілька груп.

1. За обсягом дії нормативно-правові акти поділяються на:

• загальнодержавні, що поширюють свою дію на всю територію держави;

• регіональні, що поширюють свою дію на той чи інший регіон, округ;

• місцеві, що діють в межах окремої місцевості.

2. За характером дії нормативно-правові акти поділяються на:

• акти загальної дії;

• акти надзвичайного дії, що діють тільки у разі настання виняткових обставин.

3. По колу осіб, які виступають субєктами конкретних правовідносин, які регулюються тим або іншим нормативно-правовим актом, вони можуть бути поділені на:

• загально-правових актів, що поширюють свою дію на всіх осіб, які перебувають на території даної держави;

• спеціальні правові акти, що поширюються на строго певний контингент осіб, що знаходяться на даній території (законодавчі акти про статус військовослужбовців, про державну реєстрацію юридичних осіб та. т. д.).

4. За змістом нормативно-правові акти можуть бути розподілити на:

• галузеві нормативно-правові акти, які містять у собі норми лише однієї галузі права (наприклад, Трудовий кодекс);

• комплексні, містять у собі норми кількох галузей права (наприклад, Земельний кодекс).

5. За основними субєктам державного правотвотворення ці нормативно-правові акти поділяються на:

• акти законодавчої влади (закони);

• акти виконавчої влади;

• акти судової влади.

6. Найбільш важливою є класифікація нормативно-правових актів, в основі якої лежить їх юридична сила. По юридичній силі всі нормативно-правові акти поділяються на:

• закони;

• підзаконні акти. Закон - нормативно-правовий акт, прийнятий вищим представницьким органом держави або волевиявленням народу (в порядку референдуму) і регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Закон складає основу правової системи сучасної держави; має вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів. Найважливішим принципом правової держави в звязку з цим виступає верховенство закону у регулюванні суспільних відносин.

Найважливіші ознаки закону, що відрізняють його від інших нормативно-правових актів:

1) закон приймається вищими законодавчими органами (держави або субєкта федерації) або населенням країни в результаті референдуму;

2) предметом правового регулювання законами виступають найбільш значущі в соціальному плані суспільні відносини;

3) для закону характерний особливий порядок прийняття - спеціальна законотворча процедура, що складається з наступних стадій:

• законотворча ініціатива;

• обговорення законопроекту;

• прийняття закону;

• опублікування закону.

4. Закони можуть бути скасовані або змінені лише органами законодавчої влади.

Закони єдині по способу формування, положенню в правовій системі і ролі в регулюванні суспільних відносин. Вони поділяються на:

Конституційні закони - закони основоположні, що видаються з питань, що регулює основи конституційного та суспільного ладу держави, правове становище особи і т. д.

Звичайні закони - закони, що видаються в суворій відповідності з конституційними законами, що регламентують окремі сфери суспільних відносин.

Підзаконні акти - нормативно-правові акти, що містять норми права, видані компетентними органами держави на основі та на виконання законів і не суперечать їм.

Найважливіші підзаконні акти:

1) укази глави держави (наприклад, Президента України); видаються з питань, не регламентованих законами. У випадку, якщо те чи інше суспільне відношення має достатню значимість, але при цьому законом не відрегульовано, воно може стати предметом правового регулювання президентського указу;

2) акти урядів (наприклад, постанови Уряду); видаються на основі законів і указів Президента з метою більш детальної регламентації окремих питань, встановлених вищезазначеними нормативно-правовими актами;

3) відомчі нормативно-правові акти - накази, інструкції, розпорядження, видані окремими міністерствами, відомствами, департаментами з питань, що регулює обмежену сферу суспільних відносин, що знаходиться в компетенції цих органів;

4) місцеві підзаконні акти - нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади на місцях, що видаються місцевими органами представницької влади та органами місцевого самоврядування (мером, префектурою, муніципалітетом і т. д).