
- •1.Держава: поняття та ознаки.
- •2.Характеристика форм державного правління.
- •3. Характеристика форм державного устрою та політичного режиму.
- •4.Характеристика основних теорій походження держави.
- •5.Поняття та основні ознаки права
- •6. Право як особливий вид соціальних норм.
- •7. Поняття та ознаки, що характеризують норму права. Структура правової норми.
- •8. Поняття джерела права та їх система.
- •9. Нормативно-правові акти як джерела права.
- •10. Межі дії нормативно-правових актів: в просторі, у часі, за колом осіб.
- •11. Систематизація законодавства: поняття, значення, форми.
- •12. Поняття галузі права та правового інституту.
- •13. Система права та система законодавства, їх співвідношення.
- •14. Поняття і форми реалізації права.
- •15. Застосування права як особлива форма його реалізації.
- •16. Характеристика стадій процесу застосування права.
- •17. Тлумачення правових норм: поняття, види та способи.
- •18. Поняття і структура правовідносин.
- •19. Юридичні факти: поняття, значення та види.
- •20. Правомірна поведінка: поняття та види.
- •21. Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •22. Склад правопорушення: поняття та зміст його елементів.
- •23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принцип.
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.
- •25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання.
- •26. Припинення та розірвання шлюбу.
- •27. Майнові права і обов’язки подружжя.
- •28. Особисті права та обов’язки подружжя.
- •29. Майнові права та обов’язки батьків і дітей.
- •30. Поняття, предмет та метод цивільного права України.
- •31. Об’єкти цивільно – правових відносин.
- •32. Суб’єкти цивільного права, їх загальна характеристика.
- •33. Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права України.
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки.
- •35. Оголошення особи померлою: підстави, порядок та наслідки.
- •36. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •37. Порядок та способи виникнення юридичних осіб.
- •38. Підстави, порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •39. Правочин: поняття, ознаки та види.
- •40. Умови дійсності цивільних правочинів.
- •41. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсного правочину.
- •42. Види недійсних правочинів.
- •43. Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва. Види представництва.
- •44. Поняття довіреності, форми та строк дії довіреності.
- •45. Зобов’язання: поняття, структура та види.
- •46. Процес (порядок) укладання договору.
- •47. Загальні умови виконання цивільних зобов’язань.
- •48. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •49. Поняття та способи припинення цивільних зобов’язань.
- •50. Поняття, підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •51. Збитки: поняття та їх структура.
- •52. Позовна давність: поняття та строки.
- •53. Види цивільно-правової відповідальності.
- •54. Поняття та умови укладення шлюбу.
- •55. Припинення шлюбу.
- •56. Особисті немайнові та майнові права та обов’язки батьків та дітей.
- •57. Особисті немайнові та майнові права та обов’язки подружжя.
- •58. Влаштування дітей позбавлених піклування.
- •59. Поняття, предмет та метод трудового права України.
- •60. Поняття, умови та види трудового договору.
- •61. Порядок укладення трудового договору. Документи необхідні при прийнятті на роботу.
- •62. Види зміни умов трудового договору.
- •63.Загальні підстави припинення трудового договору.
- •64. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •65. Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •66. Робочий час: поняття та види.
- •67. Режим та облік робочого часу.
- •68. Поняття та види часу відпочинку.
- •69. Відпустки: поняття та види.
- •70. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування.
- •71. Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.
- •72. Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
- •73. Поняття трудових спорів, види та порядок їх вирішення.
- •74. Поняття державного управління та його ознаки.
- •75. Форми і методи управлінської діяльності.
- •76.Поняття, підстави адміністративної діяльності.
- •77. Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •78. Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •79. Поняття, структура та джерела кримінального права України.
- •80. Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •81. Склад злочину та зміст його елементів.
- •82. Покарання: поняття, його мета та види покарань у кримінальному праві.
- •83. Обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння: необхідна оборона та крайня необхідність.
- •84. Стадії вчинення умисного злочину.
- •85.Поняття та види співучасті у злочині.
20. Правомірна поведінка: поняття та види.
Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки.
Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка — форма вияву свободи особи.
Правовій поведінці властиві такі ознаки:
1) має соціальне значення як соціальне корисна (правомірна поведінка) або як соціальне шкідлива (правопорушення), що позначається на стані суспільних відносин у ході соціального розвитку;
2) має зовні виражений характер у вигляді дії або бездіяльності. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб'єктами. Бездіяльність, як правило, є вербальною (словесною), складається із різних висловлень, суджень і оцінок, які виражають внутрішній стан суб'єкта;
3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлення обставин і можливість здійснювати волю: спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками;
4) регулюється правовими нормами, що містяться в текстах правових актів, які або прямо описують умови і ознаки правових вчинків, або передбачають будь-які заходи моделювання правової поведінки. Це відрізняє правову поведінку від інших типів соціальної поведінки;
5) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов'язана з: а) реалізацією суб'єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб, зазнання певних втрат); б) реакцією держави на результати правової поведінки (стимулювання, охорона соціальне корисних дій або вжиття заходів юридичної відповідальності за соціальне шкідливі дії).
Види правової поведінки: |
||
правомірна |
неправомірна (протиправна) — правопорушення |
зловживання правом |
- соціальне корисна, відповідає нормам права |
- соціальне шкідлива, суперечить нормам права |
- відповідає нормам права, але є соціально-шкідливою |
Всі інші дії можна назвати юридичне байдужими, індиферентними до права, такими, що не потребують якого-небудь правового виправдання.
Правова поведінка складається з елементів — правових вчинків.
Елементи правового вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) називають складом правової поведінки.
За формою зовнішнього вияву правова поведінка може бути:
- фізичною (діяльність); — усною (вербальною);
- письмовою (документальною).
21. Правопорушення: поняття, ознаки та види.
Правопорушення – це суспільне небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.
Правопорушенню властиві такі ознаки:
1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права, чиниться всупереч праву, є свавіллям суб'єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов'язків, що випливають із нормативно-правового акта, акта застосування норм права або договору, укладеного на основі закону;
2) є суспільна шкідливим (наприклад, прогул,) або суспільна небезпечним (посягання на життя людини). Суспільна шкідливість (проступок) і суспільна небезпечність (злочин) — основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної. Юридичний аспект шкідливості виражається в порушенні суб'єктивних юридичних прав і обов'язків або перешкоді їх виконанню, матеріальний — у заподіянні учаснику правовідносин матеріальних або моральних збитків;
3) виражається в поведінці -- протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані). Думки, наміри, переконання, які зовні не виявилися, не визнаються чинним законодавством об'єктом переслідування. Практика переслідування за інакомислення є виявом репресивної суті тоталітарного режиму в державі;
4) має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, перебуває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено і добровільно. Відсутність свободної волі є юридичною умовою, за якою діяння не визнається правопорушенням, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи (малолітні і душевнохворі деліктоздатними не вважаються);
5) є винним. Правопорушенням визнається лише винне діяння, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (чи бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить вину. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків
Види правопорушень розрізняються між собою за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості), за об'єктами посягання, за суб'єктами, за поширеністю, за ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторін, а також за процедурами їх розгляду.
Види правопорушень за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості) |
|
Проступок |
Злочини |
— відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпечності |
- відрізняються від проступків підвищеним ступенем суспільної небезпечності |
Проступки-делікти (лат. delictum — проступок) — це правопорушення, що завдають шкоди особі, суспільству, державі і є підставою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності. Проступки можуть бути: конституційні, дисциплінарні, адміністративні, матеріальні, цивільно-правові.
Конституційні проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди порядку організації і діяльності органів влади і управління, конституційним правам і свободам громадян, але не мають ознак складу злочину.
Дисциплінарні проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у невиконанні робітником, службовцем, військовослужбовцем, студентом виробничих, службових, військових або учбових обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку. Підрив трудової дисципліни завдає шкоди нормальній діяльності підприємств, установ, організацій і спричиняє дисциплінарну відповідальність.
Адміністративні проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) посяганні на суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління і охороняються законом. Адміністративними проступками є вчинки, що заважають здійсненню нормальної виконавчої і розпорядчої діяльності державних і громадських органів і організацій, посягають на суспільний або державний порядок, власність, права і законні інтереси громадян.
Новим видом правопорушення є податкові проступки — суспільне небезпечні протиправні діяння, які порушують права і законні інтереси суб'єктів податкових правовідносин. За їх вчинення встановлена юридична відповідальність.
Матеріальні проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди майну підприємства його працівником.
Цивільно-правові проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у порушенні громадянами і організаціями майнових і особистих немайнових відносин, що складаються між суб'єктами права і становлять для них матеріальну і духовну цінність (наприклад, невиконання зобов'язань за цивільно-правовим договором, поширення чуток, що принижують честь і гідність людини).
Залежно від характеру цивільно-правового порушення розрізняють:
— договірні правопорушення — пов'язані з порушенням зобов'язань сторін цивільно-правового договору;
— позадоговірні правопорушення — пов'язані з недодержанням або невиконанням вимог цивільно-правових норм.
Кримінальний злочин — це передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яка полягає у посяганні на суспільний лад держави, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше суспільне небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке полягає в посяганні на правопорядок (наприклад, вбивство людини).
Правопорушення за сферами громадського життя:
у сфері соціально-економічних відносин |
у суспільно-політичній сфері |
у сфері побуту і дозвілля |
Правопорушення за колом осіб:
особисті
групові (колективні)
Груповими називаються правопорушення, вчинені об'єднанням дій членів групи, які характеризуються певним ступенем спільності інтересів, цілей і єдністю дій.
Міжнародні правопорушення — це дії або бездіяльність суб'єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права або власним зобов'язанням і заподіюють шкоду іншому суб'єкту, групі суб'єктів міжнародного права або всьому міжнародному співтовариству.
Міжнародні правопорушення |
|
міжнародні делікти (проступки) |
міжнародні злочини |
(наприклад, порушення торгових зобов'язань) |
(наприклад, работоргівля, піратство, міжнародний тероризм та ін.) |
У кожному із видів правопорушень можливі:
— рецидив — вчинення правопорушення того самого виду після застосування примусового заходу за перше правопорушення;
— повторність - вчинення нового правопорушення до застосування примусового заходу за перше правопорушення.