- •1.Держава: поняття та ознаки.
- •2.Характеристика форм державного правління.
- •3. Характеристика форм державного устрою та політичного режиму.
- •4.Характеристика основних теорій походження держави.
- •5.Поняття та основні ознаки права
- •6. Право як особливий вид соціальних норм.
- •7. Поняття та ознаки, що характеризують норму права. Структура правової норми.
- •8. Поняття джерела права та їх система.
- •9. Нормативно-правові акти як джерела права.
- •10. Межі дії нормативно-правових актів: в просторі, у часі, за колом осіб.
- •11. Систематизація законодавства: поняття, значення, форми.
- •12. Поняття галузі права та правового інституту.
- •13. Система права та система законодавства, їх співвідношення.
- •14. Поняття і форми реалізації права.
- •15. Застосування права як особлива форма його реалізації.
- •16. Характеристика стадій процесу застосування права.
- •17. Тлумачення правових норм: поняття, види та способи.
- •18. Поняття і структура правовідносин.
- •19. Юридичні факти: поняття, значення та види.
- •20. Правомірна поведінка: поняття та види.
- •21. Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •22. Склад правопорушення: поняття та зміст його елементів.
- •23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принцип.
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.
- •25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання.
- •26. Припинення та розірвання шлюбу.
- •27. Майнові права і обов’язки подружжя.
- •28. Особисті права та обов’язки подружжя.
- •29. Майнові права та обов’язки батьків і дітей.
- •30. Поняття, предмет та метод цивільного права України.
- •31. Об’єкти цивільно – правових відносин.
- •32. Суб’єкти цивільного права, їх загальна характеристика.
- •33. Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права України.
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки.
- •35. Оголошення особи померлою: підстави, порядок та наслідки.
- •36. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •37. Порядок та способи виникнення юридичних осіб.
- •38. Підстави, порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •39. Правочин: поняття, ознаки та види.
- •40. Умови дійсності цивільних правочинів.
- •41. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсного правочину.
- •42. Види недійсних правочинів.
- •43. Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва. Види представництва.
- •44. Поняття довіреності, форми та строк дії довіреності.
- •45. Зобов’язання: поняття, структура та види.
- •46. Процес (порядок) укладання договору.
- •47. Загальні умови виконання цивільних зобов’язань.
- •48. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •49. Поняття та способи припинення цивільних зобов’язань.
- •50. Поняття, підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •51. Збитки: поняття та їх структура.
- •52. Позовна давність: поняття та строки.
- •53. Види цивільно-правової відповідальності.
- •54. Поняття та умови укладення шлюбу.
- •55. Припинення шлюбу.
- •56. Особисті немайнові та майнові права та обов’язки батьків та дітей.
- •57. Особисті немайнові та майнові права та обов’язки подружжя.
- •58. Влаштування дітей позбавлених піклування.
- •59. Поняття, предмет та метод трудового права України.
- •60. Поняття, умови та види трудового договору.
- •61. Порядок укладення трудового договору. Документи необхідні при прийнятті на роботу.
- •62. Види зміни умов трудового договору.
- •63.Загальні підстави припинення трудового договору.
- •64. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •65. Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •66. Робочий час: поняття та види.
- •67. Режим та облік робочого часу.
- •68. Поняття та види часу відпочинку.
- •69. Відпустки: поняття та види.
- •70. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування.
- •71. Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.
- •72. Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
- •73. Поняття трудових спорів, види та порядок їх вирішення.
- •74. Поняття державного управління та його ознаки.
- •75. Форми і методи управлінської діяльності.
- •76.Поняття, підстави адміністративної діяльності.
- •77. Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •78. Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •79. Поняття, структура та джерела кримінального права України.
- •80. Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •81. Склад злочину та зміст його елементів.
- •82. Покарання: поняття, його мета та види покарань у кримінальному праві.
- •83. Обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння: необхідна оборона та крайня необхідність.
- •84. Стадії вчинення умисного злочину.
- •85.Поняття та види співучасті у злочині.
1.Держава: поняття та ознаки.
Держава є особливою політичною реальністю. Розкриваючи зміст поняття держави, слід підвести її під таке родове поняття,
- як політична організація. Якщо державу до середини XIX ст. можна визначати як політичну організацію панівного класу, то пізніша, й особливо сучасна, держава - це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, що спирається на примус, а цілісною організацією суспільства, яка виражає і охороняє індивідуальні, групові і суспільні інтереси, забезпечує організованість у країні на підґрунті економічних і духовних чинників, реалізує головне, що надає людям цивілізація, - народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи.
Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку. Такими ознаками є територія, населення, влада.
Держава — суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів зі спиранням, у разі потреби, на легальний примус.
Загальні ознаки держави.
Держава - єдина політична організація, яка:
1) охоплює усе населення країни в просторових межах. Територія - матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише створює простір, у межах якого держава простирає свою владу на населення, що мешкає тут. Територіальна ознака породжує громадянство - юридичний зв 'я-зок особи з даною державою, який виражається у взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави набуває: а) обов'язок підкорятися державно-владним велінням; б) право на заступництво і захист держави;
2) має спеціальний апарат управління - систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;
3) має у своєму розпорядженні апарат легального примусу: збройні сили, установи і заклади примусового характеру (армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи);
4) в особі компетентних органів видає загальнообов'язкові юридичні норми, забезпечує їх реалізацію, тобто держава органі-
зує громадське життя на правових засадах, виступаючи, таким чином, як арбітр, що узгоджує індивідуальні, групові і суспільні інтереси. Вона забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;
5) має єдину грошову систему;
6) має офіційну систему оподаткування і фінансового контролю;
7) має суверенітет;
8) має формальні реквізити - офіційні символи: прапор, герб, гімн.
Слід зважити на те, що держава може бути світською і теократичною. Більшість держав світу - світські, тобто такі, в яких розмежовані сфери дії церкви і держави (церква відокремлена від держави). У теократичних державах влада належить церковній ієрархії (Монголія до 1921 p., сучасний Ватикан).
2.Характеристика форм державного правління.
Форма держави - порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.
Структура форми держави — стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою, форму політичного (державного) режиму.
Форма держави:
- Форма державного правління- порядок утворення і організації вищих органів влади в державі;
- Форма державного устрою- порядок поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними і державою в цілому;
- Форма державного режиму- порядок здійснення державної влади у певні способи певними, методами і засобами.
Форма державного правління
Монархія - форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком або частково в руках однієї особи - монарха, передається в спадщину, не залежить від населення (як правило, не затверджується ним)
Республіка - форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється представницьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк
Монархія:
1.Абсолютна (необмежена). Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерна для рабовласницьких і феодальних суспільств). Збереглася в первозданному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман). Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція встановлює, що влада виходить від монарха, тобто затверджує його абсолютну владу. Парламенту приділяється роль консультативної ради при монарху (Кувейт, Саудівська Аравія), яка у будь-який час може бути розпущена (у Бахрейні розпущена через півтора роки після створення).
2.Конституційна (обмежена). Влада монарха обмежена конституцією, він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Велика Британія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія та ін.)
Республіка:
-парламентська - Якщо в президентських республіках глава держави формує уряд за своїм розсудом, незалежно від розстановки сил у парламенті, то в парламентських республіках глава держави найчастіше може призначити такий уряд, який має підтримку парламентської більшості. Члени уряду є одночасно і членами парламенту, тобто склад уряду відбиває реальну розстановку сил у парламенті, що дозволяє уряду впливати на прийняття парламентських рішень. Функція глави держави відокремлена від функції глави уряду. Президент у парламентських республіках, на відміну від глави держави в президентських республіках, зазвичай не має у своєму розпорядженні реальної виконавчої влади, і його правовий статус значною мірою нагадує статус монарха в. парламентській монархії. Повноваження глави держави, за винятком суто церемоніальних (представницьких), тут зазвичай здійснюються за згодою і з ініціативи уряду, створеного на парламентській основі.
-президентська - Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина)
Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Президент обирається непарламентсь-ким шляхом - прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Іран, Ірак)
Глава держави (президент) пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), який підлягає обов'язковому затвердженню парламентом. Виконавча влада належить не лише президенту, але й прем'єр-міністру, який очолює уряд. Президент має вправо головувати на засіданнях уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом (Україна, Фінляндія, Франція)
-змішана (напівпрезидентська) - Президент у змішаній республіці, яка поєднує у собі елементи президентської і парламентської республіканських форм правління, є верховним головнокомандувачем, як у президентській республіці, проте не у всіх країнах наділений повноваженнями глави виконавчої влади, нерідко поділяє її з прем'єр-міністром. Відсутня посада віце-президента, як і в парламентській респуб-
ліці. Наприклад, в Україні немає посади віце-президента, яка є у Швейцарії. Президент України має право достроково розпустити парламент, а депутати парламенту не можуть бути членами Кабінету Міністрів, і навпаки. У ряді змішаних республік президент не має права законодавчої ініціативи, в Україні -наділений цим правом.