22) В філософських словниках наук.Ве дослід.Я - процес виробки наукових знань, один з видів пізнавальної діяльності.

Досл-я – процес наукового вивчення будь-якого об’єкту (предмету, явища, процесу) з метою виявлення закономірностей його виникнення, розв та використання в інтересах суспільства.

Сучасний стан розвитку освідчує про потреби наукового підходу до здійснення багатьох видів проф. дія.ті, тобто дослідження стають органічною складовою щоденної практи.ї дія.ті фахівців.

З точки зору орга.ї та упра.я п-вами дослідження допомогають своєчасно розпізнавати нові можливості ,слабкі місця, загрози тощо. Дослідж.я стають фактором професіоналізму, освіти та мис.ва виконуваних ф.й.

Ознаки дослідження як виду людської дія.ті:

1)здатність розпізнавати проблеми, що виникають в практиці, виявляти їх походження, властивості, зміст, закономірності їх поведінки і розвитку

2)знаходження шляхів і можливостей використ.я нових уявлень або знань про дані проблеми в практиці їх вирішення

Типи досліджень можна класиф.ти за різними критеріями:

1.за критеріями організованості (індивід; колективні; спонтанні; планові)

2.за метою(практична;науково-дослідна;освітня)

3.міра науковості(емпіричні;теоретичні;прагматичні;наукові)

4.інфо.я забезпечення(концепту.на інформа.я про забез.я)

5.ресурси(значні;незначні)

6.час(коротко.й;довгостро.й)

Загальна характеристика дослідження: 1.методологія дослід.я: мета; задачі; сукупність підходів орієнтирів, пріорітетів, засобів методів дослі.я). 2.організація дослі.я - послідовність проведення, що вкл.є розпод.я функці.я та відповідальностей, закріплених в регламентах, нормативах і інструкція. 3.ресурси-засоби і можливості суб’єкта забезпечити успішне проведення дослід.я та досягнення його результатів. 4.обєкт і предмет дослідження. 5.тип дослідж.я,що відображає своєрідність його харак.ки. 6.потреба в дослід.ні. 7.результат дослід.я: рекоменд.ї, модель, ф-ла.. 8.ефективність дослід.

23) Стилі викладу нового матеріалу

Публіцистичний стиль-обслуговує сферу суспільних відносин і притаманний сус.но-політичним журналам, на радіо і ТБ, за допомогою якого висвітлюються актуальні проблеми сучасності. Найважливішими функціями цього стилю є: інформативна і впливаюча

Офіціально-діловий стиль-обслуговує сферу офіціальних ділових відносин і задовольняє потреби в докуме.му оформленні ділових стосунків як між членами сусп.ва, так і державними установами та органі.ми,а також різних суспільних актів сус.но-полі.го та еконо.го життя.

Розмовний стиль- обслуговує широку сферу неофіці.х позаслужбових повсякденних відносин. Типовою функцією цього стилю є ф-я спілкування 2-х або більше співрозмовників.

Науковий стиль- осно.ю фун.ю є не лише передача логічної інформації, але й доказ її істинності. Це така форма мовлення, що відображає розумову дія.ть людини.

Різновиди наук.го стилю:

1.науково-популярний(поряд з осно.х фун.й наукового стилю має ще на меті завдання популяризації.

2.науко-навчальний(знаход.я між власне науковим і науково-популярним різновидом, це мова підручників. Особливість-простіший виклад порівняно з науко.ми статтями і монографіями.

Види метод наукової праці:

1.метода-описова(це щось описується, але опис має бути правильний і повний

2.метода-історична(історичний аспект)

3.метода-порівняльна

4.метода-психологічна

5.метода-символічна(це представлення чогось в іншій формі)

6.метода філос.ка

Форми науко.ї праці: реферат, монографія, наукова стаття, магіст.ка робота, тощо

24) Велику роль у формуванні цілісності суспільства, його якісної визначеності відіграє культура. Наука тісно пов'язана з усією сферою культури. Науковий світогляд розвивається широкій взаємодії з іншими сторонами духовного життя людства. Сьогодні неможливо обговорювати соціальні, культурні, антропологічні проблеми, не беручи до уваги розвиток наукової думки.

Можна виділити щонайменше три головних компоненти основ науки: ідеали і норми дослідження, наукову картину світу і філософські основи науки. Кожна з них у свою чергу внутрішньо структурована.

Перший блок основ науки складають ідеали і норми дослідження. Вони утворять цілісну систему з досить складною організацією. Цю систему, якщо скористатися аналогією, можна розглянути як свого роду “сітку методу”, що наука “закидає у світ” для того, щоб “вивудити з нього визначені типи об'єктів”.

Другий блок основ науки складає наукова картина світу. Формування картин реальності, що досліджується, в кожній галузі науки завжди протікає не тільки як процес внутрішньонаукового характеру, але і як взаємодія науки з іншими областями культури.

Говорячи про культурну обумовленість картин реальності, необхідно розрізняти етап розвитку науки й етап її становлення. Якщо в період формування природознавства визрівання нових світоглядних передумов виступало безпосереднім базисом першої природничонаукової картини світу, то потім її зміни стали впливати на всі сфери соціального життя і постійно вносити корективи в повсякденні уявлення, активно впливаючи на формування світоглядних структур кожної історичної епохи.

Різні сфери науки поєднуються в єдине ціле, що займає особливе місце в історії культури, обумовлене тим, що наука є частиною теоретичної діяльності людини. У той же час через свою емпіричну сторону вона безпосередньо пов'язана з практичною діяльністю людини. Наукове знання – це той ґрунт, що сприяє розвиткові художньої, соціальної, історичної культури. Науку і мистецтво поєднує творче, пізнавальне відношення до дійсності.