10) Кодекс наукової честі (чесності) Лакатоса вимагає:

*утримання від необґрунтованих висловів,

*лише високої ймовірності наукових теорій або хоча б того, щоб в кожному конкретному випадку був приведений емпіричний базис відносно їх підтверджень.

*постійно прагнути до такого експерименту, щоб у випадку суперечності між його рез-ми та теорією, що перевіряється, остання була відкинута.

11) Мета науки-розкриття законів,законо.Й виникнення та розвитку явищ та процесів, пояснення їх акутальності або неактуальності, на данний момент, або можливості використання їх у практич.Й дія.Ті.

Задача науки-з хаоса виділити випадково існуючи закономірності, озброїти людей у практичній дія.ті, напідставі того наука,власне і розвивається.

За обєктами дослід.я сучасна наука поділяється на:

-природні

-суспільні

-технічні

-гуманітарні

Власитості науки як діяль.ті:

1.вона є пошуком розуміння, тобто відчуття того, що знайдене є задовільним поясненням певного аспекту існуючої реальності. Розуміння підпорядковано часом, а тому має досить субєктивний характер,що задовольняє одного, незадовольняє іншого.

2.Розуміння досягається завдяки формулюванню загальних законів, або принципів,які можно використати для пояснення великої кількості явищ, тому наука є пошуком спільного у різному.

3.принципи чи закони можуть бути перевірені експерементально.В результаті можно змінити власну точку зору відповідно до фактів.

Наука в загальному розумінні-це сфера людської дія.ті спрямованна на пізнання дія.ті, вироблення і нагромадження знань про неї.

Основні складові поняття наука:

1.здобуті людством знання про різні аспекти нашого буття

2.учені з їх знаннями,здібностями,кваліфіка.ю,досвідом

3.наукові установи,в яких учені ведуть науко-дослідну роботу,а такаж відпо.ні організаційна структури та сис.ма підготовки та атестації кадрів

4.щляхи,методи,прийоми,наукової роботи

5.формування і використання нагромадженних знань

12) Вибір (постановка) теми або проблеми дослідження. Вдале і обґрунтоване вирішення цього питання значною мірою визначає доцільність і результативність всього дослідження.

Тема наукового дослідження може бути складовою частиною наукової проблеми, так само як і проблема може входити до складу наукового напряму.

• Наукова проблема — це конкретне питання, яке виникає тоді, коли наявних знань недостатньо для вирішення якоїсь задачі і невідомий спосіб, за допомогою якого можна здобути відсутні знання. Проблема об'єднує кілька тем.

• Тема може розглядатись як наукова задача, що охоплює цілком конкретну галузь наукового дослідження.

Існують такі види тем дослідження:

• Теми досі невідомі та незбагнені, які співвідносяться з відкриттям нових знань;

• Теми пов’язані з теоретичними та методологічними цілями, які мають на меті пояснення явищ і чинників;

• Теми пов’язані з проблемами з емпіричної області, завданням яких є вирішення конкретної проблеми.

На вибір теми впливають наступні чинники.

1. Компетенції, суттєва підготовка, освіта, а також конкретна сфера інтересів дослідників.

2. Важливий фактор пов’язаний з програмами фінансування й потребами в дослідженнях.

3. Третій чинник пов’язаний з реалізацією досліджень.

4. Наступний чинник відноситься до стратегії вибору проблеми дослідження.

5. На вибір теми дослідження впливає також престиж і ранг вченого або колективу вчених, а також слава і надбання, які можуть бути наслідком проведених праць.

Вибір (постановка) теми або проблеми дослідження. Вдале і обґрунтоване вирішення цього питання значною мірою визначає доцільність і результативність всього дослідження.

Тема наукового дослідження може бути складовою частиною наукової проблеми, так само як і проблема може входити до складу наукового напряму.

13) Складність понятійного мислення має багато вад:

Перша вада повязана з тим,що слово-це не образ і не думка,-це всього-на-всього умовний символ обєкта реал.ї обєкта реал. або вн.світу. Спілкуючись однією мовою називають одні й ті ж явища різними словами. Для того щоб зробити більш зрозумілий зміст написаних/сказаних слів для іншого,ми розпочинаємо їх пояснювати, тобто тлумачити.

Тут проявляється інша вада виявляється,що для пояснення слова ми знову використовуємо слова,смисл яких знову необхідно пояснювати.

Досвідченна доросла людиназавжди доходить у своїх поясненнях до певної межі,яку вважає очевидною,тобто зрозумілою для всіх.

Те,що здоровий глузд трактує очевидним,наука називає аксіомою.

У звязку з вадами нашого мислення виникає пряма необхідність при обговоренні складної проблеми в галузі знань обговорити смисл слів,понять,терменів,категорій,що будуть використовуватися в дослідженні.Встановлюючи цей смисл ми покажемо ту вихідну базу на якій ми будемо опиратися в якості аксіом наукової роботи.

Не обовязкого,і незавжди повинні добиватися того,щоб з Вами погоджувалися.В науці це неможливо,достатньо в багатьох випадках,щоб вас зрозуміли на час обговорення проблеми.

14) Критерій (від грец – засіб міркування).Критерії науковості як ознаки, на основі яких відбувається поділ зання на наукове або ненаукове мають конкретно-історичний хар-р і змінюється в процесі розвитку науки.В класичній науці знання отримують статус наукового, якщо воно проходило крізь ряд взаємозв’язаних перевірок і логічних доказів.

Критерії науковості знання.

Особливістю науки є те, що її практична функціональна спрямованість націлена на вивчення не лише об’єктів, які викор-ся в існуючій практиці, але й тих, які можуть бути предметом продуктивного викор-ня в майбутньому.

Саме ця формально констатована особливість науки в інтересах її власного розвитку вимагає розмежовувати: наукове і буденне, або стихійно-емпіричне пізнання дійсності та категоріально вивчити природу наук досліджень, спрямованих на отримання наук знань.

Відмінність між науковим і буденним знанням:

1. наука розробляє особливі засоби емпіричного та теоретичного вивчення об’єктів (поняття, визначення, докази). Буденне знання викор-ся в якості природну мову і засоби праці.

2. достовірність буденних знань постійного викор-ня в існуючій практиці, наукові знання проходять особливу процедуру доказів і обґрунтувань і лише потім впроваджується в практику.

3. Буденне – суб’єкт не усвідомлює методів.Наукове-усвідомлення методів

4. заняття наукою на відміну від буденного пізнання вимагає особливої підготовки.

15) Творчість мислення-це процес відчуття труднощів, проблем, висунення гіпотез. Зага.но визнанно, що критерієм творчості є продукт дія-ті.

Узагальнюючи дослідження творчості можна зробити висновки:

1.творчість-здатність адекватно наказувати на необхідність нових підходів і продуктів, ця здатність дозволяє усвідомити нове в житті; процес творчості може мати усвідомлений і неусвідо.й характер

2.створе.я нового пр-кту залежить від особистості творця і сили вну.ї мотивації.

3.специ.ні властивостями твор.го процесу, як і його пр-кту є: оригінальність, самостійність, адекватність задачі.

4.продукти творчості можуть бути різними за природою. Напр.: вирішення проблеми в певній галузі наук .Багато пр-ктів є процесами, а багато процесів є пр-ктами.

Узагаль.й портрет творчої особистості:

1.толерантність до невизначеності

2.готовність долати перешкоди

3.готовність збільшувати

4.вн.я мотивація

5.поміркована готовність до ризику

6.прагнення до визначення

7.готовність працювати заради знання

Мислення і творчість. Вони нерозривно пов’язані між собою, але нетотожні речі. Мислення, що відкриває щось суттєво нове безпосередньо пов’язане з творчістю. Об’єктивно якісно різні рівні продуктивності мислення. Вони різні у різних л і на різних етапах їх психологічного розвитку(досвід,освіта,вік).

Рівні творчості:

1.рівень головних ідей які визначають заг. спрямованість дослід.ї дія.ті

2.рівень конструкт.-методичні схеми,у яких концентрація заг.ї ідеї та принципи.

3.повязаний з тех.ми прийомами реалізації констру.-метод. Схеми в конкретних ек.,господ.й ситуації.

Основні критерії сформованності творчості мислення:

1)профе.на зрілість(свідчить про можливість дослідника адекватно, пізнавати і оптимально вирішити екно.ні проблемні ситуації.; оптимальність дослід.я рішень вкл.є в себе правильність, оперативність, творчість)

2)профе.на продуктивність(свідчить,що кіл.ні і якісні результати професіоналізації л-ни відповідать профе.м вимогам.;Харак.я такими пока.ми:навизна проекту,самостійність,широта використання проекту,винайдення нових ідей)

3)профе.на резуль.ть(знаход.я дослідником найбільшого конструктивного рішення,що харак.я найменьшими витратами;дослідник націлений на рішення,що хара.я конструктивністю,позитивністью,рефлексивністю)

4.профе.на ефек.ть(повязана з вирішенням проблеми,що спрямована на отримання освітнього ефекту,тобто позитив. Впливу на особистість дослідника)

М-ми твочого мислення:

1.Пошук невідомого за допомогою синтезу ч/за аналізу

2.Пошук невідомого за допомогою м-му вн. взаємодії інтуїтивного і логічного

3.Пошук асоціативного м-му

4.Зворотній звязок(магістр-керівник-кафедра-інші фахівці)

5.Пошук невідомого за допомогою еврістичних прийомів і методів

Стереотипи – ворог творчості

16) Наукова школа – співтов-во вчених різних статусів, компетенції та віку, які координують свою дослідницьку д-ть під кер-вом лідера і які внесли особистий внесок в реаліз-ю і розвиток дослідницької програми і які здатні активно представляти та захищати цілі і рез-ти програми.

Термін «наук школа» в частині «школа» повинен включати в себе такі суттєві ознаки:

*деяка с-ма зв’язків між вчителем і учнем,

*установу (напр., університет) або місто, країну, де здійснюється навчання та виховання науковця, передача та придбання досвіду, знань.

Термін «наук школа» в частині «наукова» свідчить про наявність в розглянутованому понятті суттєвих ознак вихідного поняття.

Хар-чи вчених як наук школу, як правило мають на увазі:

*своєрідний образ мислення і дій в науці, *традицію мислення,

*комплекс методичних засобів і ціннісних орієнтацій,

*координація дослідницької групи вчених під кер-вом лідера,

*наявність оригінальної концепції в наук-дослід колективі.

Загальною ознакою всіх наукових шкіл є науковий образ мислення, який є необхідною умовою спадкоємності (успадкованості) наук шкіл.

Своєрідність наукового мислення відрізняють одну наук школу від іншої. Для отримання статусу творчого об’єднання вчених наук школи необхідна рефлексія його наук-пізнавальної д-ті та його рез-в.

За формальними ознаками і цілями д-ті наукові школи поділяються на: *наук-навч, *наук-дослід колектив.

Наук. напрямок.- це коли внесок школи в наук прогрес не обмежується просторовими та часовими межами. Школа при цьому визначається як течія в науці, де об’єднанні єдністю основних поглядів, спільністю або успадкованістю принципів або методів дослідження.

На відміну від наук школи як більш орг-го співтов-ва дослідників, наук напрямок хар-ся своєрідною аморфністю (слабкою структурованістю), але сприяє оперативному розповсюдженню генерованих різними вченими знань та формування певного статусу вчених

17) Варто пам’ятати, що інтерес науки до своїх основ, фундамент принципів і гіпотез є пок-м її зрілості. Він викликаний не кіл-м ростом та нагромадженням наук знань, а внутр потребами її розвитку.Наука вступила в такий період свого розвитку, на якому уявлення про мех.-зм наук д-ті стало необхідною умовою формування наук знання.

Рефлексія – мислення про мислення; мислення, яке зробило об’єктом пізнання саме себе.

Рефлексія розпочинається там і тоді, де і коли виникають відхилення від взірців, усвідомлюється незадоволеність попереднім взірцем та розпочинається пошук нового взірця.

Рефлективність наук-теорет усвідомлення найбільшою мірою прояв-ся в переломні моменти розвитку науки.

В процесі проведення рефлексії над способами власної наук-пізнав д-ті та сферою науки, в якій ця д-ть здійсн-ся вчений (дослідник):

1. класифікує власну конкретну область наук досліджень, з’ясовує суч об’єкт, предмет дослідження в тих або інших аспектах.

2. визначає з позиції загального, особливого, одиничного взаємовідносини даної науки з іншими і своє місце в ній.

3. виявляє в науці загальне і конкретне, фундаментальне і прикладне.

4. визначає задачі та методи дослідження, його рез-т, в т.ч. наук-теорет та практичний

18) Гіпотеза дослідження являє собою можливу (передбачувану) відповідь на питання, яке ставить перед собою дослідник.

Під гіпотезою розуміють будь-яке передбачення, припущення або здогадка, істинність якої є поки що невідомою і яка служить основою для попереднього пояснення та передбачення нових явищ, фактів. Гіпотеза є засобом реалізації мети наукового пізнання.

Гіпотеза є формою осмислення фактичного матеріалу, формою переходу від фактів до законів.

3 стадії розвитку гіп.:

1.накопич.фактич.мат-лу і висловлювання припущень.

2. формування гіпотези.

3.перевірка отриманих результатів на практиці. Якщо при перевірці наслідок відповідає дійсності, то гіпотеза перетворюється на наукову теорію.

Г. носять ймовірністний характер. Може узгодж.з іншими науковими системами або суперечити їм. Ні те ні інше не дає підстав відкинути гіпотезу або прийняти її.

Г. висувається з надією на те, що вона коли не цілком то хоча б частково стане достовірним знанням.

Необхідність наявності гіпотези у науковому дослідженні визначається трьома суттєвими причинами:

• гіпотеза являє собою свого роду компас, який визначає напрямок діяльності дослідника;

• вдало сформульована гіпотеза попереджує деяку невизначеність майбутніх результатів дослідження;

• гіпотеза спрямовує думки дослідника і чітко визначає ті матеріали, які повинні бути зібрані у процесі дослідження.