1. Мета та задачі науки.

2. Кодекс наукової честі І. Локатора.

3. Погляди Т.Куна на науку.

4. Характеристика творчості як пізнавального процесу.

5. Вимоги до написання та змісту магістерської роботи.

6. Фактори, що зумовлюють різноманітність визначень науки.

7. Афористичний ланцюжок тез визначення науки Й.Елстчеста.

8. Методологічна концепція розвитку науки К.Поппера.

9. Парадигма та розвиток науки.

10. Кодекс наукової чесності І.Лакатоса (а,б,в).

11. Характеристика науки як сфери діяльності.

12. Визначення проблеми та теми дослідження.

13. Складність понятійного мислення.

14. Критерії науковості знання (науковість і новизна знання).

15. Творчість та продуктивність мислення.

16. Наукова школа та науковий напрямок.

17. Рефлективність наукового мисл та його значення для розвитку науки.

18. Гіпотеза як форма руху до пізнання нового.

19. Виникнення науки як людської діяльності.

20. Основні критерії сформованості творчого мислення.

21. Форми наукової праці та їх характеристика.

22. Дослідження та їх роль в науково-практичній діяльності.

23. Стилі викладу нового матеріалу та види методів наукової праці.

24. Співвідношення науки, культури та цивілізації.

25. Взаємозв’язок теорії та методу.

26. Наукознавство і наукометрія.

27. Об’єкт і предмет наукового дослідження.

28. Афористичний ланцюжок тез визначення науки Й.Елстгеста.

29. Класифікація методів дослідження.

30. Предмет науки і предмет наукового дослідження.

31. Наукова школа та науковий напрямок.

32. Методи емпіричного дослідження.

33. Методи теоретичного дослідження.

34. Взаємозв’язок теорії і практики

35. Теорія хаосу як засіб розвитку науки та практичної діяльності.

36. Методика формулювання задач дослідження.

37. Об’єктна сфера наукового дослідження та її вибір.

38. Трактування поняття “методологія”

39. Мета і задачі наукового дослідження.

40. Об’єкти наукового дослідження та їх класифікація.

1) Мета науки-розкриття законів,законо.й виникнення та розвитку явищ та процесів, пояснення їх акутальності або неактуальності, на данний момент, або можливості використання їх у практич.й дія.ті.

Задача науки-з хаоса виділити випадково існуючи закономірності, озброїти людей у практичній дія.ті, напідставі того наука,власне і розвивається.

За обєктами дослід.я сучасна наука поділяється на:

природні; суспільні; технічні; гуманітарні

Власитості науки як діяль.ті:

1. Розуміння підпорядковано часом, а тому має досить субєктивний характер,що задовольняє одного, незадовольняє іншого.

2. наука є пошуком спільного у різному.

3.принципи чи закони можуть бути перевірені експерементально.В результаті можно змінити власну точку зору відповідно до фактів.

Основні складові поняття наука:

1.здобуті людством знання про різні аспекти нашого буття

2.учені з їх знаннями,здібностями,кваліфіка.ю,досвідом

3.наукові установи,в яких учені ведуть науко-дослідну роботу

4.щляхи,методи,прийоми,наукової роботи

5.формування і використання нагромадженних знань

2) Кодекс наукової честі (чесності) Лакатоса вимагає:

*утримання від необґрунтованих висловів,

*лише високої ймовірності наукових теорій або хоча б того, щоб в кожному конкретному випадку був приведений емпіричний базис відносно їх підтверджень.

*постійно прагнути до такого експерименту, щоб у випадку суперечності між його рез-ми та теорією, що перевіряється, остання була відкинута.

3) Фізик та історик науки Томас Кун. Його інтерес полягав у виявленні деяких відмінностей між суспільними та природничими науками. Він виявив суперечності серед фахівців із суспільних наук навколо базисної природи проблем та методологічних підходів до них. Кун почав інтенсивно вивчати історію науки опублікував працю "Структура наукових революцій" (1962).

Кун переконався, що в історичній перспективі розвиток наук є нерівномірним. Історія науки не є поступовим процесом , чітко вимальовується її циклічність зі специфічними стадіями і характерною динамікою. У широкому розумінні парадигму можна визначити як набір переконань, цінностей і технік, що їх поділяють члени даного наукового співтовариства.

Наукові спостереження не диктують єдиних і однозначних рішень, жодна з парадигм ніколи не пояснить усіх наявних фактів.

Раннім стадіям наук, що їх Кун описує як «до-парадигмальні періоди», властиві концептуальний безлад і конкуренція великої кількості розбіжних поглядів на природу. Коли парадигму приймає більша частина наукового співтовариства, вона стає обов’язковою настановою. Як тільки парадигму приймають, вона стає потужним каталізатором наукового прогресу; Кун називає цю стадію «періодом нормальної науки».

Нормальна наука займається, по суті, тільки розв’язанням завдань; її результати в основному зумовлені самою парадигмою, вона виробляє мало нового.

Нова, радикальна теорія ніколи не буде доповненням або прирощенням до існуючих знань. Вона змінює основні правила, вимагає рішучого перегляду або переформулювання фундаментальних допущень попередньої теорії, здійснює переоцінку існуючих фактів і спостережень. За теорією Куна, тільки в подіях такого роду можна визнати справжню наукову революцію.

Наукові революції — це ті некумулятивні епізоди в науці, коли стара парадигма цілком або частково замінюється новою, з нею несумісною. Вибір між двома конкуруючими парадигмами не можна зробити на основі оцінних процедур нормальної наук

4) Творчість мислення-це процес відчуття труднощів, проблем, висунення гіпотез. Зага.но визнанно, що критерієм творчості є продукт дія-ті.

Узагальнюючи дослідження творчості можна зробити висновки:

1.творчість-здатність адекватно наказувати на необхідність нових підходів і продуктів, ця здатність дозволяє усвідомити нове в житті; процес творчості може мати усвідомлений і неусвідо.й характер

2.створе.я нового пр-кту залежить від особистості творця і сили вну.ї мотивації.

3.специ.ні властивостями твор.го процесу, як і його пр-кту є: оригінальність, самостійність, адекватність задачі.

4.продукти творчості можуть бути різними за природою. Напр.: вирішення проблеми в певній галузі наук .Багато пр-ктів є процесами, а багато процесів є пр-ктами.

Узагаль.й портрет творчої особистості:

1.толерантність до невизначеності

2.готовність долати перешкоди

3.готовність збільшувати

4.вн.я мотивація

5.поміркована готовність до ризику

6.прагнення до визначення

7.готовність працювати заради знання

Мислення і творчість. Вони нерозривно пов’язані між собою, але нетотожні речі. Мислення, що відкриває щось суттєво нове безпосередньо пов’язане з творчістю. Об’єктивно якісно різні рівні продуктивності мислення. Вони різні у різних л і на різних етапах їх психологічного розвитку(досвід,освіта,вік).

Рівні творчості:

1.рівень головних ідей які визначають заг. спрямованість дослід.ї дія.ті

2.рівень конструкт.-методичні схеми,у яких концентрація заг.ї ідеї та принципи.

3.повязаний з тех.ми прийомами реалізації констру.-метод. Схеми в конкретних ек.,господ.й ситуації.

Основні критерії сформованності творчості мислення:

1)профе.на зрілість(свідчить про можливість дослідника адекватно, пізнавати і оптимально вирішити екно.ні проблемні ситуації.; оптимальність дослід.я рішень вкл.є в себе правильність, оперативність, творчість)

2)профе.на продуктивність(свідчить,що кіл.ні і якісні результати професіоналізації л-ни відповідать профе.м вимогам.;Харак.я такими пока.ми:навизна проекту,самостійність,широта використання проекту,винайдення нових ідей)

3)профе.на резуль.ть(знаход.я дослідником найбільшого конструктивного рішення,що харак.я найменьшими витратами;дослідник націлений на рішення,що хара.я конструктивністю,позитивністью,рефлексивністю)

4.профе.на ефек.ть(повязана з вирішенням проблеми,що спрямована на отримання освітнього ефекту,тобто позитив. Впливу на особистість дослідника)

М-ми твочого мислення:

1.Пошук невідомого за допомогою синтезу ч/за аналізу

2.Пошук невідомого за допомогою м-му вн. взаємодії інтуїтивного і логічного

3.Пошук асоціативного м-му

4.Зворотній звязок(магістр-керівник-кафедра-інші фахівці)

5.Пошук невідомого за допомогою еврістичних прийомів і методів

Стереотипи – ворог творчості

5) Магістерська робота має кваліфік.й характер.

Вона повинна бути науковою кваліфі.ю роботою,в якій запропановано вирішення задачі,яка має суттєве значення для дія.ті під.ва відповідної галузі,або в якій викладанні науково обгрунтованні еконо.ні розробки,які забезпечують вирішення важливих прикладних задач.

В ній повинна бути представленна суку.ть нових результатів і положень,що висуваються чи виносяться для прилюдного захисту.

Нові рішення запропановані, повинні бути чітко організовані та критично оцінені порівняно з відомими рішеннями. Наукова робота повинна давати наукову інформа.ю в найбільш повному виді, обовязково розкривати результати та хід пошуків, при цьому детально описувати методику дослідження.

6) Велика к-ть визначень науки викликана певними факторами, зокрема:

*тим, що в різні епохи в різних культурних традиціях статус науки надавався не лише різним, але й протилежним видам знань і пізнавальної діяльності.

*великою різноманітністю с-м знань або галузей дослідження, за якими фактично закріплена назва тієї або іншої науки і які на перший погляд мають мало загальних рис.

7) Інший відомий авторитет в цій галузі Елст Гест вибудував цілий ланцюг афористичних тез стосовно визначення сутності науки:

1. н. – це не перелік відкриттів, а спосіб мислення.

2. це не клас-я явищ, предметів, процесів, а спосіб пізнання оточуючого нас світу.

3. це не сума формул, а метод, за доп. якого творчий розум може створити порядок з хаосу та єдність з різноманіття.

4. це не зведення догм, а логічний підхід до вирішення проблем.

5. це не набір безплідних знань, а плідне прагнення до їх розширення і викор-ня.

6. це не абсолютна істина, а кмітливий її пошук, шляхи якого знаходяться між питанням та відповіддю.

7. це такий же самий процес, крізь який проходять діти, коли вони постійно розглядають, чіпають і пробують на смак все, з чим вони зтикаються.

8) ПОППЕР Карл - британський філософ, логік і соціолог.

Автор і представник школи "критичного раціоналізму" - спроби конструктивного теоретичного подолання логічного позитивізму.

Головною метою філософії бачив вивчення зростання наукового знання, особливо - наукової космології. На думку П., не існує особливого методу філософії - є метод будь-якої раціональної дискусії з чіткою постановкою питань і критичним аналізом пропонованих рішень. Запропонував принцип фальсифікації (принципової спростованості будь-якого твердження) на противагу принципу верифікації. Стверджував органічну єдність теоретичного й емпіричного рівнів організації знання, а також гіпотетичний характер і схильність до помилок (принцип "фаллібілізму") будь-якої науки. Відокремлення наукового знання від ненаукового, науки від "метафізики" (або проблему "демаркації") позначав як істотно значущу на противагу орієнтаціям на розробку критеріїв значення.

Глобальне ж світоуявлення П. виступало у вигляді теорії трьох світів: світу фізичних явищ; світу суб'єктивних (ментальних і психічних) станів свідомості; світу об'єктивного змісту мислення і предметів людської свідомості поза суб'єктом, що пізнає, (гіпотези, що підтвердилися, і що не підтвердилися, наукові теорії, матеріалізовані проекти і непрочитані ніким книги тощо).

Знання, за Поппером, розпадається на два світи — світ-2 (світ суб'єктивного) і світ-3 (світ об'єктивного знання). Два світи знання утворюють єдину ойкумену, населену не тільки різними теоріями, гіпотезами і численними фантазіями, а й загальними проблемами.

Суспільним ідеалом П. виступало "відкрите суспільство", влада розуму, справедливість, воля, рівність і запобігання міжнародних злочинів. П. підкреслював, що самого лише урахування суспільної думки недостатньо для конституювання суспільства в "відкрите": суспільна думка, за П. нерідко помилкова, ненавчальна і піддається маніпулюванню.

З погляду П., "єдиної історії людства немає, а є лише нескінченна безліч історій, зв'язаних з різними аспектами людського життя, і серед них - історія політичної влади.

9) Парадигма - вихідна концептуальна схема, модель постановки проблеми й її вирішення, методів дослідження, що панують протягом певного історичного періоду в науковому співтоваристві. Зміна парадигми являє собою наукову революцію.

Поняття «парадигма» у суч уявленні було введено Куном і отримало розповсюдження після опублікування його книги «Стр-ра наук революцій» (1962).

Як відмічають дослідники цієї проблеми, історичний підхід до проблеми реконструкції наукових знань виокремив в філософії науки питання про підвищення обсягу знань і про усвідомлення цього знання.

Концепції історії розвитку науки були представлені у вигляді дослідницької програми Лакатосом, принципом фальсифікації Попером.

За Лакатосом рушійною силою розвитку науки в логічному аспекті є зміна дослідницької програми.

Концепція Попера – Фальсифікаціонізм, тому що в її основу покладений принцип фальсифікації в якості критерію науковості.