2.1.2. Норма осушення

Норма осушення — це оптимальна глибина стояння рівня ґрунтових вод, від поверхні ґрунту під час осушування, яка забезпечує сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур.

Термін «норма осушення» — універсальний показник водного режиму ґрунтів, його вперше застосував О. М. Костяков у 1915 році.

Таблиця 2.1

Норми осушення сільськогосподарських культур

Культура	Середні значення норми осушення, см
	Передпосівний період	Перший місяць вегетації	Весь період вегетації
Зернові ярі	45…50	70…80	70…90
Зернові озимі	70…80	70…80	70…90
Конопля	50…60	70…85	85…105
Картопля, цукрові і кормові буряки	70…80	85…100	90…100
Овочі, соняшник, кукурудза на силос	50…60	70…80	80…100
Трави на сіно	40…50	50…60	60…75
Трави на випасання (пасовище)	50…60	65…70	70…80

Норма осушення залежить від:

1) виду сільськогосподарських культур (вологості ґрунту в зоні активного водоспоживання, глибини розміщення основної маси кореневої системи, яка становить у середньому 0,5м);

2. видів ґрунту і в першу чергу від висоти капілярного підняття вологи в ньому;

2. періоду вегетації (норми осушення встановлюють у посівний, вегетаційний та збиральний періоди);

2. кліматичних факторів під час росту рослин (опадів та випаровування).

Для рослин, які менше вимогливі до умов аерації і мають неглибоку кореневу систему та велике водоспоживання, норми осушення приймаються меншими. Вони менші для ґрунтів, що мають невелику висоту капілярного підняття (піщані ґрунти), а також у сухі та теплі періоди. Норми осушення за вегетаційний період (табл. 2.1.) відносяться до середнього за вологістю року. У вологі роки для підтримання заданої вологості ґрунту норми осушення необхідно збільшити на 15...20%, а у посушливі - відповідно зменшити.

Дослідження, проведені в останні роки, показали, що пониження рівня ґрунтових вод на величину, яка більше середньо-вегетаційних норм осушення, не приводить до значного зменшення врожаїв сільськогосподарських культур. Узагальнена крива зв'язку врожаїв з глибинами залягання ґрунтових вод (по Б. С. Маслову) наведена на рис. 2.2. На цій кривій можна виділиш такі характерні ділянки і точки:

ділянка при таких глибинах залягання рівня ґрунтових вод через дефіцит у ґрунті повітря культурні рослини не розви­ваються і не дають врожаїв;

ділянка із збільшенням глибини залягання рівня ґрунтових вод збільшується врожайність сільськогосподарських культур завдяки поліпшенню водно-повітряного режиму ґрунту;

точка відповідає максимальній врожайності при оптимальній глибині осушення;

ділянка спостерігається деяке (15...20%) зниження врожайності через нестачу вологи в окремі періоди вегетації;

ділянка тут врожайність сільськогосподарських культур практично не залежить від глибини ґрунтових вод.

Рис. 2.2 Залежність врожайності сільськогосподарських культур від середньої за вегетаційний період глибини стояння рівня ґрунтових вод

У посівний період необхідно створювати достатню несучу здатність ґрунту для проходу гусеничних тракторів. Для цього вологість верхнього (0…0,2 м) шару торфовищ повинна становити 70...75 % повної вологоємкості, що досягається при нормі осушення 50...60 см.

В осінній період збирання урожаю, який часто збігається з дощовим періодом, норма осушення повинна становити близько 70 см.

Норма осушення — простий та зручний показник водного режиму, але його не можна застосовувати до водонепроникних важких мінеральних земель, на яких у кореневмісному шарі в періоди весняного сніготанення та літньо-осінніх дощів може утворюватись верховодка, не пов’язана з ґрунтовими водами. На таких землях встановлюється допустима тривалість перезволоження (підтоплення) кореневмісного шару, яка не викликає вимокання посівів і зниження врожаїв сільськогосподарських культур.

Допустимі строки вивільнення орного (0...25 см) шару ґрунту від надлишкових вод такі: для зернових і овочевих культур — 1...2 доби, для багаторічних трав — 2...3.

З підорного (30...50 см) шару надлишкова вода повинна відводитись на наступні 2...З доби, а з горизонту 50...80 см — ще за 4...5 діб.

Затоплення поверхні осушуваних земель допускається залежно від періоду року і характеру їх використання. У вегетаційний період затоплення без зниження врожаїв сільськогосподарських культур можливе не більше як на 0,5 доби для зернових, 0,8 — для овочевих культур і коренеплодів і 1,0...2,0 доби — для багаторічних трав.

Весною не допускається затоплення озимих зернових. Луки залежно від складу травосуміші можуть затоплюватись на 10...25 діб. Чим менший шар затоплення і вища температура паводкових вод, тим коротший строк допустимого затоплення.

Встановлення і регулювання водного режиму ґрунтів є найважливішим фактором підвищення продуктивності меліорованих земель.