4.2.3. Промивання засолених ґрунтів

Промивання сприяє розсоленню кореневого шару ґрунту.

Ефективність промивання залежить від водно-фізичних власти­востей ґрунту, ступеня його засолення і глибини залягання ґрунто­вих вод; здійснюють його подачею на засолені землі певного об’єму води (промивної норми), яка розчинює солі і витіснює їх у вигляді розчину у ґрунтові води, що перехоплюються і відводяться дренаж­ною мережею.

Промивна норма - це кількість води, необхідної для видален­ня надлишкових солей у розрахунковому шарі грунту на площі 1 га.

Щоб визначити промивну норму в умовах територій, які дренуються, найчастіше користуються формулою В.Р.Волобуєва:

(4.4)

де α - показник солевіддачі грунту (0,62...3,3); S_поч ,S_д - початковий і допустимий вміст солей у шарі, що промиваєтьєся,%.

Промивна норма коливається у широких межах (1500...12000 м³/га і більше). Вона містить дві величини: кількість води, необхідної для насичення розрахункового шару грунту до гранично-польового вологовмісту, і кількість води, необхідної для вимивання розчине­них надлишкових солей.

Промивання грунту звичайно виконують восени, коли ґрунтові води глибоко, а випаровування незначне. Перед промиванням поле має бути сплановане, виоране та забороноване, тоді просочування води відбуватиметься рівномірно. Для промивання поле поділяють на ділянки-чеки площею 0,25...2,0 га. Кращий спосіб промивання - затоплювання спланованих чеків, площа яких залежить від похилу поверхні поля. Висота валиків чеків – 0,4…0,6 м, шар затоплювання – 0,1…0,2 м.

Якщо промивна норма більша за 800 м³/га, важко закінчити промивання в один сезон, тому його виконують протягом двох, а за дуже великих норм - протягом трьох років.

Якщо розрахункова норма досягає 15000 м³/га, то в умовах заплавних і дельтових територій вона може поєднуватися з вирощу­ванням рису із затопленням. Цей прийом дуже ефективний на засолених ґрунтах з переважанням сульфатів, які добре розчинюються у теплу пору року. Такий досвід освоєння земель нагромаджено у Росії (дельта Волги) і в Україні (дельта Дунаю).

4.2.4. Типи дренажів на зрошуваних землях

Найбільший ефект при освоєнні засолених земель досягається у тому разі, коли розглянуті меліоративні заходи здійснюються на фоні дренажу.

Дренаж на зрошуваних землях - це комплекс гідротехнічних споруд (дрен, колекторів, насосних станцій), необхідних для зби­рання і відведення ґрунтових вод.

Призначення дренажу - створення умов для пониження рівня ґрунтових вод, стійкого опріс­нювання засолених земель проведенням промивання і підтримання вод­но-сольового режиму ґрунтів, що виключає реставрацію засолення в період експлуатації зрошувальних мереж.

Дренажні і зрошувальні системи треба розглядати як єдиний комплекс, спрямований на докорінне поліпшення і збереження опти­мального водно-сольового режиму, необхідного для сільськогосподарських культур, для отримання високих врожаїв.

Типи дренажу. У разі меліорації засолених земель на зрошувальних системах застосовують горизонтальний, вертикальний і ком­бінований дренажі.

Горизонтальний дренаж може бути відкритим і закритим (рис.4.9)

Відкритий дренаж складається з глибоких каналів, що проходять у виїмках, а закритий - з труб, прокладених на певній глибині, які приймають ґрунтові води і транспортують їх за допомогою колекторів у водоприймачі.

Залежно від призначення і розміщення дрен на зрошуваній території дренаж буває систематичним, вибірковим, ловильним і бере­говим. Систематичний дренаж - це система відкритих або закритих горизонтальних дрен, розміщених рівномірно по зрошуваній площі; вибірковий дренаж - система дрен, призначених для дренування окре­мих, в основному понижених, зрошуваних ділянок, ловильний (голов­ний) дренаж перехоплює і відводить поверхневий і ґрунтовий потоки, що надходять на зрошувану територію; береговий дренаж призначено для перехоплення підземного потоку з боку ріки або водоймища з метою попередження підтоплення зрошуваної території.

Комбінований дренаж - поєднання горизонтальних дрен з верти­кальними розвантажувальними свердловинами. Влаштовується в тому ви­падку, коли верхній слабкопроникний шар потужністю до 15 м під­стилається і підживлюється водоносним напірним горизонтом потуж­ністю 10...15 м з хорошою проникністю. Горизонтальні дрени забез­печують пониження рівня ґрунтових вод і відводять за межі дрено­ваної території води із свердловин-підсилювачів. Наяв­ність свердловин-підсилювачів збільшує відстань між горизонтальними дренами у кілька разів, інтенсивна дія свердловин-підсилюва­чів дає змогу обирати оптимальну відстань між горизонтальними дренами (250...350 м).