Контрольні питання:

1. Назвіть основні причини підтоплення територій.

2. Назвіть основні штучні причини підтоплення земель.

3. Назвіть негативні наслідки підтоплення територій.

4. Перахуйте можливі заходи інженерного захисту земель від підтоплення.

5. Яке призначення систем міських дренажів? Їх класифікація? Дайте схеми.

6. Назвіть причини винекнення паводків.

7. Назвіть види захисних дамб.

8. Назвіть основні параметри захисних дамб.

9. Вкажіть конструкцію захисної дамби, дайте схему.

10. Назвіть заходи з регулювання русел річок, дайте їх характеристику.

11. Назвіть заходи з регулювання стоку річок, дайте їх характеристику

12. Назвіть основні інженерні протиповеневі заходи.

13. Що таке рекультивація та ренатуралізація земель.

14. Призначення лісотехнічних меліорацій.

15. Основні функції ландшафтних меліорацій.

4.2. Меліорація засолених земель

4.2.1. Причини засолення і заболочування зрошуваних земель. Класифікація засолених ґрунтів

Засоленими називаються землі, що містять надлишкову кількість легкорозчинних (електролітних) солей, які пригнічують сільськогосподарські культури і призводять до зменшення врожаю і зниження його якості. Найшкідливіші водно-розчинні солі: Na₂CO₃, Na₂SO₄, NaCl. Засолення ґрунтів у природі зустрічається досить часто, в Україні воно поширене на площі понад 4млн. га.

Найістотніше джерело солей у ґрунті - солевмісні осадові породи. Підземні води, розчинюючи солі осадових порід, збагачують­ся ними. За відповідних гідрогеологічних умов мінералізовані води по капілярах підіймаються у поверхневі шари грунту, де, випаровуючись, залишають солі. Утворення солей у ґрунті за рахунок засолених осадових порід називається первинним засоленням, а засо­лення за рахунок мінералізованих ґрунтових вод, що піднімаються по капілярах, - вторинним. Вторинне засолення і заболочування часто настають через неправильне зрошування, а саме завищені поливні норми, низький ККД зрошувальних каналів, відсутність або незадовільна робота колекторно-дренажної мережі, що сприяють підвищенню рівня мінералізованих ґрунтових вод.

Засолені землі поділяються на солончаки і солончакові ґрунти, солонці і солонцюваті ґрунти.

Солончаки - це засолені ґрунти, що містять максимум легкорозчинних солей у верхніх (0...30 см) горизонтах. Звичайно вміст солей у таких ґрунтах перевищує 2% маси сухого грунту, до­сягаючи іноді І0% і більше. Класифікацію солончаків, і солончако­вих ґрунтів за типом і ступенем засолення наведено у табл. 4.1. Тип засолення визначається складом аніонів і катіонів. У найменування типу засолення входять ті аніони, вміст яких перевищує 20% суми аніонів. Аніон, що переважає, у назві ставлять в кінці. Солончаки і солончакові ґрунти піддаються розсоленню за допомогою промивання.

Таблиця 4.1

Класифікація ґрунтів за ступенем засолення залежно від типу засолення (В.А.Ковда, В.В.Єгоров)

Ступінь засолення	Содовий		Хлоридний		Хлоридно-сульфатний		Сульфатний
	Вміст легкорозчинних солей, % сухої маси ґрунту
Незасолені	<0,10	<0,15		<0,20		<0,30
Слабкозасолені	0,10…0,20	0,15…0,30		0,25…0,40		0,30…0,6
Середньозасолені	0,20…0,30	0,30…0,50		0,40…0,70		0,60…1,00
Сильнозасолені	0,30..0,50	0,50…0,80		0,70…1,20		1,00…2,00
Солончаки	>0,50	>0,80		>1,20		>2,00

Солонцями називаються ґрунти, у поглинальному комплексі яких міститься обмінний натрій. Ці ґрунти характеризуються несприятли­вими фізико-хімічними властивостями. Вони відзначаються високою щільністю, тріщинуватістю у сухому стані, а у разі зволоження сильно набрякають, водопроникність їх зменшується, збільшується лужність, ґрунт стає в’язким і липким. Звичайне промивання не сприяє їх роз­соленню. Залежно від вмісту натрію у ґрунтовому поглинальному комплексі розрізняють такі види солонців і солонцюватих ґрунтів: слабкосолонцюваті із вмістом натрію менше від 10% місткості поглинання; середньосолонцюваті - 10-20%, сильносолонцюваті - 20-30% і солон­ці - більше 30% усього поглинання. Після меліорації в грунтово-поглинальному комплексі має бути не більше від 2-5% усього погли­нання.

За складом солей розрізняють содові і хлоридно-сульфатні со­лонці з переважанням сульфату натрію.

Найпоширеніші солонці у зонах каштанових і бурих грунтів, менше - у чорноземній.

Аналізуючи процеси соленакопичення, треба враховувати гли­бину залягання і мінералізації ґрунтових вод, а також початок фізіологічної токсичності солей.

Глибина рівня мінералізованих ґрунтових вод, за якої починається засолення грунту, називається критичною. В умовах зрошу­вання:

(4.3)

де Hо - висота капілярного піднімання води, м; hа - глибина активного /кореневого/ шару ґрунту, м.

Критична глибина коливається від 1,5 м для легких ґрунтів до 3,5 м для ґрунтів важкого гранулометричного складу.

Чутливість до солей різних рослин неоднакова. Найменш соле­стійкі: овес, горох, кукурудза, картопля, огірки, люцерна тощо. Врожайність цих культур різко зменшується у разі засолення грунту у межах 0,1-0,3%. Більш солестійкі: ячмінь, озиме жито, ярова пше­ниця, соняшники, томати, бавовник і ін. Вони витримують засо­лення до 0,4...0,6%. Найбільш солестійкі м"яка пшениця, цукровий буряк, буркун. Вони витримують засолення до %. Найбільш токсичні для рослин у ґрунтах карбонати, далі хлориди і сульфати. Суміші солей завжди менш токсичні, ніж чисті розчини.