2.5.1. Методи і способи зволоження осушуваних земель

Зволоження сільськогосподарських культур здійснюється за принципом подачі додаткової вологи у кореневмісний шар ґрунту. Рекомендуються такі основні методи зволоження: підгрунтове зволоження (шлюзування) і дощування.

Підгрунтове зволоження передбачає підвищення, уповільнення або повне припинення зниження рівня ґрунтових вод шляхом створення підпор води (шлюзування) в осушувальній мережі завдяки стоку з власного водозбору або за рахунок подачі води зовні. Підгрунтове зволоження відбувається за принципом періодичного підйому рівнів ґрунтових вод і створення у кореневмісному шарі ґрунту оптимальної вологості.

Дощування здійснюється дощувальними машинами або установками.

Способи зволоження - це технічні прийоми або засоби, за допомогою яких здійснюється той чи інший метод зволоження у даних конкретних умовах.

Підгрунтове зволоження осушуваних земель здійснюється такими способами: інфільтрацією води з одиночного каналу або систематичної відкритої осушувальної мережі; по кротових дренах; за допомогою матеріального дренажу.

Залежно від природно-господарських і грунтово-кліматнчних умов зволоження відбувається такими способами: торфовищ глибиною торфу понад 1,0 м - по кротових або гончарних дренах; мінеральних земель, мілких торфовищ і оторфованих земель дощуванням: овочевих культур і культурних пасовищ у всіх випадках дощуванням.

Спосіб зволоження визначає характер регулюючої зволожувальної мережі і конструкцію осушувально-зволожувальної системи.

2.5.2. Підґрунтове зволоження

У посушливі періоди вегетації, коли швидко знижується рівень ґрунтових вод на осушуваній території, виникає необхідність припинення стоку води і наступного зниження рівня ґрунтових вод. Цього досягають підпором води в осушувальній мережі шляхом шлюзування, тобто підгрунтового (внутрішньогрунтового) зволоження. Підґрунтове зволоження доцільно застосовувати у таких випадках: при наявності ґрунтів з коефіцієнтом фільтрації не менше 1 м/доб; при спокійному мікрорельєфі і похилах місцевості не більше 0,005; при використанні осушуваних земель переважно під багатоукісні луки; при наявності інтенсивного ґрунтового водного живлення.

Розрізняють попереджувальне і зволожувальне шлюзування. За допомогою попереджувального шлюзування уповільнюють або повністю припиняють стік з осушуваної території на спаді весняного паводка і після літніх дощів. Рекомендується застосовувати при обмежених водних ресурсах власного водозбору і відсутності зовнішніх вододжерел.

Зволожувальне шлюзування застосовують у тому випадку, коли є постійне джерело води, яке дає змогу подавати її в осушувальну мережу протягом всього вегетаційного періоду. Цей вид шлюзування потребує густої мережі каналів або дрен.

Підгрунтове зволоження шляхом інфільтрації води із відкритих осушувально-зволожувальних каналів можна передбачати при наявності добре водопроникних ґрунтів, що дозволяють здійснювати цикл зволоження за 6...10 діб при прийнятій за умовами осушення відстані між каналами. Зволоження середніх і важких за механічним складом ґрунтів, осушених за допомогою матеріального дренажу, повинне здійснюватись у комплексі з агромеліоративними заходами (розпушення, кротування). Шлюзи-регулятори на осушувально-зволожувальних каналах необхідно будувати так, щоб рівень води між суміжними шлюзами підтримувався на глибині 0,3...0,5 м від бровки (рис. 2.29). На системах попереджувального шлюзування шлюзи-регулятори передбачаються на магістральних і провідних каналах, у створах, що забезпечують найкраще командування над осушувально-зволожувальною мережею, а також у гирлах колекторів-зволожувачів.

Рис. 2.29. Схема шлюзування одиничного каналу

1 – рівень води в каналі і ґрунтових вод до шлюзування; 2 – те саме після закриття шлюзу; 3 – шлюзи-регулятори; 4 – поверхня землі; 5 – дно каналу.