Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Osn_gidrom_Modul_zagalny_Kynets_1_9_3_-_kopia.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
15.84 Mб
Скачать

Контрольні питання:

1. Для яких періодів визначаються розрахункові витрати у річках

і каналах?

2. Мета гідравлічного розрахунку каналу?

3. Мета гідравлічного розрахунку закритих колекторів?

4. Призначення огороджувальної мережі? Її параметри?

5. Призначення доріг на осушувальній системі?

6. Які споруди проектуються на осушувальних системах?

Їх призначення?

2.5. Управління водним режимом грунтів

У зоні осушення річна кількість опадів становить 500...650 мм, а за вегетаційний період у середньому 300...350 мм. Сумарне випаровування (водоспоживання) сільськогосподарських культур у цій зоні приблизно дорівнює 400...600 мм. Отже, у літні періоди через недостатню кількість опадів і нерівномірність їх роз поділу більшість сільськогосподарських культур погано переносить нестачу вологи у кореневмісному шарі ґрунту. Навіть у нормальні і вологі роки бувають тривалі бездощеві періоди, коли природної вологи у грунті не вистачає, поверхня ґрунту розтріскується, що приводить до глибокого висушування його. Ці явища спостерігаються як на богарних, так і на осушуваних землях.

Поповнення недостатньої кількості вологи у грунті на осушуваних землях можна здійснювати шляхом внутрішньогрунтового зволоження по кротових і гончарних дренах. Гарантоване водозабезпечення осушуваних боліт запобігає від можливих випадків пожежі па торф'яних ґрунтах.

Щоб системи могли працювати у режимі зволоження, їх обладнують регулюючими спорудами і установками, що дозволяють зволожувати ґрунт у потрібні строки і в необхідній кількості.

Джерелами води для зволоження осушуваних земель можуть бути річки, водосховища, ставки, підземні і стічні води та ін. Найбільш поширеними і доступними є води поверхневого стоку, які рекомендується використовувати у першу чергу. Зволоження цими водами поліпшує не тільки водний, а й живильний режим ґрунту завдяки використанню розчинених і завислих живильних речовин, що містяться у річній воді.

У зоні осушувальних меліорацій як джерело води можуть використовуватись також підземні води, які забирають за допомогою вертикальних свердловин. Така вода попередньо підігрівається у регулювальних басейнах, або осушувальних каналах, потім використовується для зволоження найчастіше шляхом дощування. Стічні води можна використовувати на осушуваних землях для зволоження після повної біологічної очистки і одержання дозволу санепідемстанції. Цінним джерелом зволоження можуть бути теплообмінні води ТЕЦ і ГРЕС, які ідуть на скид після охолодження конденсату. Маючи порівняно високу температуру (порядку 22... 28 °С), вони позитивно впливають на розвиток сільськогосподарсь­ких культур, особливо на початку вегетаційного періоду.

При проектуванні зволоження спочатку встановлюють джерело зволоження, визначають його витрату і зрошувальну здатність, потім порівнюють зрошувальну здатність і витрату джерела з потребою води на зволоження, визначену в результаті водобалансових розрахунків для років 50, 75 і 90 %-ї забезпеченості за опа­дами.

Зволоження осушуваних земель за рахунок місцевого стоку проектується на системах, обладнаних лише шлюзами-регулятора-ми. При внутрішньогрунтовому зволоженні осушуваної ділянки або масиву, джерелом зволоження у більшості випадків може бути зарегульована річка або водоймище, з яких вода подається самопливом або за допомогою насосних станцій. На таких системах передбачаються додаткові канали або закриті колектори-зволожувачі, що забезпечують подачу води по замкнутому циклу.

На осушувальних системах з використанням дощувальної техніки крім шлюзів-регуляторів проектується закрита зрошувальна мережа за схемою, що залежить від типу дощувальної машини або установки. При цьому передбачається гарантоване джерело зрошування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]