- •Заняття №
- •Професійна орієнтація студентів:
- •Методика виконання практичної роботи Натрію бензоату
- •Ідентифікація
- •2. Реакції на бензоат-іони:
- •Випробування на чистоту
- •Кількісне визначення
- •Зберігання
- •Застосування. Протикашлевий (відхаркувальний) засіб. Для дослідження фнкціонального стану печінки
Методика виконання практичної роботи Натрію бензоату
Natrii benzoas
SODIUM BENZOATE
C6H5COONa М. м. = 144,11 г/моль
С7Н5NaО2
Хімічна назва: натрій бензенкарбоксилат, натрій бензоат, натрієва сіль бензойної кислоти.
Натрію бензоат містить не менше 99,0 % і не більше 100,5 % натрію бензенкарбоксилату, у перерахунку на суху речовину.
ВЛАСТИВОСТІ
Опис. ДФУ, доповн. 1. Кристалічний або гранульований порошок або пластівці білого кольору. Слабко гігроскопічний.
Розчинність. ДФУ, доповн. 1. Легко розчинний у воді Р, помірно розчинний у спирті 90 % (об/об) Р.
Ідентифікація
Реакції на йони Натрію (ДФУ, доповн. 1 – субстанція дає реакцію (а) на Натрій)
а) ДФУ. Взаємодія з калій гексагідроксостибатом(V)
До досліджуваного розчину, що містить йони Натрію Na+, додають розчин калій карбонату K2CO3 і нагрівають до кипіння; осад не утворюється. Потім додають розчин калій гексагідроксостибату(V) K[Sb(OH)6] і нагрівають до кипіння. Після охолодження в льодяному охолоджувачі утворюєтьсягустий осад білого кольору:
Na+ + [Sb(OH)6]– ® Na[Sb(OH)6]
Осад розчиняється в мінеральних кислотах і в розчинах лугів.
) ДФУ, N. Пірохімічна реакція. Сіль Натрію, змочена кислотою хлоридною Р і внесена в безбарвне полум'я, забарвлює його в жовтий колір:
Na+ + hn ® *Na+ ® Na+ + hn1
2. Реакції на бензоат-іони:
Розчин S, приготований, як зазначено в розділі „Випробування на чистоту”, дає реакцію (а) на бензоати (2.3.1; ДФУ I видання, стор. 69):
а) До 1 мл розчину S додають 0.5 мл розчину заліза(ІІІ) хлориду Р1; утворюється блідо-жовтий осад, розчинний в ефірі Р.
6C6H5COONa + 2FeCl3 + 10H2O = (C6H5COO)3Fe×Fe(OH)3×7H2O¯ + 3C6H5COOH + 6NaCl
Випробування на чистоту
1. Прозорість розчину. Розчин S (розчин препарату у воді, вільній від СО2, Р), має бути прозорим.
2. Кольоровість розчину. Забарвлення розчину S має бути не інтенсивніше за забарвлення відповідного еталону.
3. Кислотність або лужність. До розчину S додають воду, вільну від карбон діоксиду СО2, Р, декілька крапель фенолфталеїну; забарвлення розчину має змінитися при додаванні не більше 0,2 мл 0,1 М розчину натрій гідроксиду NaOH або 0,1 М розчину кислоти хлоридної HCl.
Кількісне визначення
Ацидиметрія, неводне титрування
Наважку препарату розчиняють у кислоті ацетатній безводній Р CH3COOH, якщо необхідно, нагріваючи до температури 50 °С. Одержаний розчин охолоджують і титрують 0,1 М розчином кислоти перхлоратної HClО4 до зеленого забарвлення, використовуючи як індикатор розчин нафтолбензеїну Р.
Хімізм процесу можна зобразити двома рівняннями:
C6H5COONa + СН3СООН ® C6H5COONaН+×СН3СОО–
протогенний розчинник
СН3СООН + HClО4 = СН3СООН2+×ClО4–
кислота
Підсумовуючи ці рівняння, одержимо вираз:
C6H5COONaН+×СН3СОО– + СН3СООН2+×ClО4– = NaClО4 + C6H5COOН + 2СН3СООН
У загальному вигляді хімізм процесу можна зобразити рівнянням:
C6H5COONa + HClО4 = NaClО4 + C6H5COOH
Еm(C6H5COONa) = М. м.
