7. Поняття змісту договорів та їх форми.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Сукупність погоджених між сторонами умов і становить зміст договору.

Традиційно в літературі розрізняють істотні, звичайні й випадкові умови договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, водночас ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати обов'язки, які покладаються на них за договором.

Отже, істотні умови договору — це:

- умови, які безпосередньо зазначені в законі;

- умови, які необхідно погодити саме для цього виду договору;

- умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін.

Звичайні умови — це умови, які традиційно, за звичаєм включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але зрозуміло, що вони підлягають виконанню. Наприклад, уклавши договір майнового найму, сторони обійшли мовчанкою питання щодо розподілу обов'язків із проведення капітального і поточного ремонту. Але згідно з чинним законодавством за загальним правилом капітальний ремонт виконує наймодавець, а поточний — наймач, якщо інше не передбачене договором. Тобто в цьому випадку, незважаючи на відсутність у договорі звичайної умови, на зміст договору її відсутність не впливає.

Випадкові умови — це умови, які, як правило, не передбачаються певним видом договору, але можуть бути встановлені за погодженням сторін, або це умови, які за погодженням сторін встановлюються у відступ від положень диспозитивної сторони. Наприклад, за загальним правилом повірений за договором доручення має право на винагороду, якщо інше не встановлено законом чи договором, якщо, укладаючи конкретний договір, сторони передбачили його безоплатний характер.

Якщо випадкові умови за погодженням сторін мають місце в договорі, вони набувають ознак істотних умов.

У багатьох випадках зміст договору визначається шляхом типізації договірних умов. Серед джерел регулювання договірних відносин певне місце посідають типові договори, тобто своєрідні нормативно-правові акти, які затверджені у встановленому порядку компетентними органами. На умовах, передбачених типовим договором, сторони і повинні укласти договір, оскільки, як правило, норми, що містяться у типовому договорі, мають імперативний характер.

Завдяки типовим договорам досягається ефективне використання договірної форми, детальна регламентація прав та обов'язків сторін, що сприяє належному виконанню зобов'язань і захисту прав та інтересів контрагентів за договором.

8. Порядок укладення договорів

Умови, на яких досягнуто згоди сторін, становлять зміст договору. За своїм юридичним значенням всі умови діляться на істотні, звичайні та випадкові.

Істотними визнаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Для того щоб договір вважався укладеним, необхідно узгодити всі його істотні умови. Договір не буде укладений до тих пір, поки не буде погоджено хоча б одне з його істотних умов. Коло істотних умов залежить від особливостей конкретного договору.

Істотними є умови:

- Про предмет договору;

- Які названі в законі або інших правових актах як істотні;

- Які необхідні для договорів даного виду. Необхідними, а отже й істотними, для конкретного договору вважаються ті умови, які виражають його природу і без яких він не може існувати як даний вид договору;

- Щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Це означає, що за бажанням однієї із сторін у договорі істотним стає і така умова, яка не визнана такою законом або іншим правовим актом і яке не виражає природу цього договору.

На відміну від істотних, звичайні умови не потребують погодження сторін. Звичайні умови передбачені у відповідних нормативних актах і автоматично вступають в дію в момент укладання договору. Це не означає, що звичайні умови діють всупереч волі сторін у договорі. Як і інші умови договору, звичайні умови грунтуються на угоді сторін. Тільки в даному випадку угода сторін підпорядкувати договір звичайним умовам, що містяться в нормативних актах, виражається в самому факті укладення договору даного виду. Передбачається, що якщо сторони досягли угоди укласти даний договір, то тим самим вони погодилися і з тими умовами, які містяться в законодавстві про цей договір.

До числа звичайних умов, слід відносити і зразкові умови, розроблені для договорів відповідного виду та опубліковані у пресі, якщо в договорі є відсилання до цих зразковим умов. Якщо такий відсилання не міститься в договорі, такі зразкові умови застосовуються до відносин сторін як звичаїв ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам, які висуваються цивільним законодавством до звичаїв ділового обороту. Зразкові умови можуть бути викладені у формі зразкового договору чи іншого документа, що містить ці умови.

Випадковими називаються такі умови, які змінюють або доповнюють звичайні умови. Вони включаються в текст договору на розсуд сторін. Їх відсутність, так само як і відсутність звичайних умов, не впливає на дійсність договору. Однак на відміну від звичайних вони набувають юридичну силу лише в разі включення їх у текст договору. На відміну від істотних, відсутність випадкового умови лише в тому випадку тягне за собою визнання цього договору неукладеним, якщо зацікавлена ​​сторона доведе, що вона вимагала узгодження даного умови. В іншому випадку договір вважається укладеним і без випадкового умови.

Іноді у зміст договору включають права та обов'язки сторін. Між тим права та обов'язки сторін становлять зміст зобов'язального правовідносини, заснованого на договорі, а не самого договору як юридичного факту, який породив це зобов'язальне правовідношення.

Для укладення договору необхідно узгодити всі його істотні умови в необхідної в які підлягають випадках формі. Оскільки договір є одним із видів угод, до його форми застосовуються загальні правила про форму угод. Договір може бути укладений в будь-якій формі, передбаченої для здійснення угод, якщо законом для договорів даного виду не встановлена ​​певна форма. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним після надання йому встановленої форми, хоча б законом для договорів даного виду така форма не була потрібна. Для укладення реального договору потрібно не тільки наділені в необхідну форму угоду сторін, але і передача відповідного майна.

Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір повинен бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором.

Укладення договору проходить дві стадії. Перша стадія іменується офертою, а друга - акцептом. Відповідно до цього сторона, що робить пропозицію укласти договір, іменується оферентом, а сторона, що приймає пропозицію, - акцептантом. Договір вважається укладеним, коли оферент одержить акцепт від акцептанта.

Пропозиція, визнане офертою:

- Повинно бути достатньо виразною і виражати явний намір особи укласти договір;

- Має містити всі істотні умови договору;

- Повинна бути звернена до одного чи декількох конкретних осіб.

Велике значення має також питання про початок і закінчення дії договору. Договір набирає чинності і стає обов'язковим для сторін з моменту його укладення. Разом з тим сторони вправі встановити, що умови укладеного ними договору застосовуються до відносинам, що виникли до укладення договору. Це можуть бути фактичні відносини, що склалися між сторонами.

За загальним правилом, закінчення терміну договору тільки тоді припиняє його дію, коли сторони належним чином виконали всі лежать на них обов'язки. Якщо ж не виконана належним чином хоча б один обов'язок, що випливає з договору, то останній не припиняє свою дію і після закінчення терміну, на який було укладено договір. У таких випадках договір продовжує діяти до визначеного в ньому моменту закінчення виконання сторонами зобов'язання.

9. Договір і акти державних органів.

10. Характеристика стадій договірного право відношення.