Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Договір комерційної концесії.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
634.37 Кб
Скачать
  1. Договір як юридичний факт.

Як відомо, до набуття чинності Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) під договорами розуміли дво- або багатосторонні угоди, тобто дії громадян та організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов’язків (ст. 41 ЦК УРСР).

Сьогодні це визначення є дещо іншим: згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Водночас за ст. 202 ЦК України, договір є дво- чи багатостороннім правочином, який, у свою чергу, визначається як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Інакше кажучи, слід виходити з того, що в цьому випадку домовленість і дія є тотожними поняттями.

Отже, можна зробити висновок, що договір – це узгоджений вольовий акт двох або більше осіб, спрямований на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.

Що ж до Господарського кодексу України (далі – ГК України), то він не містить дефініції господарського договору, а лише визначає його ознаки та ставить вимоги щодо його змісту (п. 1 ст. 180).

  1. Суб’єктний склад договорів.

Боржник-кредитор

Кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обовязку. А боржник – зобовязаний вчинити на користь кредитора певні дії (повернути майно, надати послуги)

У господарському договорі субєкти - юридичні та фізизні особи.

Кредитор — це особа, яка має право вимагати або виконання певної дії, або утримання від вчинення певних дій. Ця особа довіряє своєму контрагенту, кредитує його, тому і називається кредитором.

Боржник — протилежна сторона в зобов'язанні. Він повинен вчинити певні дії або утримуватися від них. Ця особа має борг перед кредитором, тому її іменують боржником. Кредитора зазвичай називають активною стороною в зобов'язанні, а боржника — пасивною.

Як правило, кожна із сторін зобов'язальних правовідносин представлена однією особою. Але законодавець допускає участь в зобов'язанні на стороні кредитора чи боржника однієї або одночасно кількох осіб. Такі зобов'язання називаються зобов'язаннями із множинністю осіб.

Розрізняють активну, пасивну і змішану множинність осіб. Активною множинністю буде зобов'язання з кількома кредиторами, пасивною — з кількома боржниками, змішана множинність означає, що в зобов'язанні беруть участь кілька осіб як на стороні боржника, так і на стороні кредитора.

Законодавець дозволяє заміну осіб в зобов'язанні.

Так, кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги або цесія);

- правонаступництва;

- виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем;

- виконання обов'язку боржника третьою особою.

Заміна кредитора неможлива, якщо це встановлено законом чи договором.

Так, наприклад, не може бути замінений кредитор в аліментних зобов'язаннях, в зобов'язаннях із відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю особи.

Заміна боржника у зобов'язанні (переведення боргу) допускається лише за згодою кредитора. Борг переходить до нового боржника в повному обсязі, але якщо порука чи застава виконання зобов'язання забезпечували, то вони при цьому припиняються, за винятком випадку, коли поручитель чи заставодавець дали згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.