6. Перехід від привласнювального до відтворювального господарства.

Неолітична революція - процес переходу від привласнюючих форм господарювання до відтворюючих.

Прогресом у розвитку продуктивних сил став перехід до обробітку землі. У період неоліту люди освоїли практично всі відомі в сучасний період сільськогосподарські культури. Поступово вдосконалювалася агротехніка. У ІV тис. до н.е. у землеробстві з’явились такі форми, як обробка постійних ділянок і перелогів неполивних і навіть поливних земель. У Європі, Західній і Середній Азії почався перехід від ручного землеробства до орного. Відтворююче господарство стає домінуючим. Основні заняття людей – землеробство, тваринництво, гончарство та інші. Згодом з’являється наземний транспорт – віз, сани. Худоба використовується як тяглова сила. Формується система обміну. Починається зароджуватись соціальна нерівність. Винятково важливою подією було виникнення писемності. Це стало межею, яка відокремила первісну історію від епохи цивілізації.

7. Риси економіки первісної доби. Розпад первіснообщинного ладу.

Основні риси економіки первісної доби:

• Колективне привласнення, виробництво, та споживання.

• Відсутність майнової нерівності.

• Господарство носить натуральний характер (виробництво і споживання на місці, не стає товаром)

• Примітивність знарядь праці і форм господарства

• Здійснення 2-ох великих суспільних поділів праці:

1. Відокремлення скотарства від землеробства 3-2 тис. до н. е.

2. Відокремлення ремесла від с/г 2-1 тис. до н.е.

Причини розпаду первісного ладу:

• Вдосконалення знарядь праці

• Розвиток суспільного поділу праці

• Розвиток торгівлі, обміну

• Виникнення соціальної і майнової нерівності на основі створення надлишкового продукту.

Це все призвело до розкладу первісної господарської системи. Відбувається поступовий перехід від родової до сусідської, територіальної громади. Створюються передумови для виникнення державних утворень — центрів світової цивілізації.

8. Типи стародавніх цивілізацій.

Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з 4 тис. до н. е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н. е. Рабовласницький лад отримав розвиток в умовах 2-ох типів стародавніх цивілізацій (від 4 тис. до н. е. – до 5 ст. н.е.):

• Східні цивілізації (протоіндійська, давньокитайська, шумерська, єгипетська);

• Античні цивілізації (Стародавня Греція, Стародавній Рим);

Антична цивілізація

• Період від 8ст. до н.е. – до 5 ст. н.е.

• Отримала розвиток у Середземномор’ї.

• Особливість економічного античного устрою:

• Переважання класичного рабства

• Переважаюча форма економічних відносин, найбільш жорстока форма рабства – основна продуктивна сила суспільства.

• Існування боргового рабства.

• Знищення общинного способу виробництва.

• Інтенсивний розвиток приватного привласнення і майнового розшарування.

Східна цивілізація

• Зародилася в 4 тис. до н.е.

• Отримала розвиток переважно в Азії та Африці

• Особливість економічного устрою східної цивілізації:

Характерним було східне рабство, особливістю якого є те, що основна продуктивна сила суспільства були селяни-общинники, землероби, а також вільні ремісники. Раби становили незначний відсоток населення, належали в основному державі, використовувались як домашня прислуга в господарствах царів.

• Рабство носило патріархальний характер

• Винайшли зрошувальну систему землеробства

• Землеробство і тваринництво – основні види господарської діяльності

• Високого рівня розвитку досягли ремесла: ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа.