62. А.Маршалл як засновник неокласики та його внесок в економічну науку.

А. Маршалл був одним з найяскравіших представників англійськго маржиналізму. Об’єднавши маржиналістські концепції австрійської школи з деякими положення­ми пострікардіанської англійської політекономії й додавши певну кіль­кість математичного аналізу дозволяє вважати А.Маршалла засновником нового напрямку економічної науки – неокласичного аналізу, який означає компромісне поєднання різних теоретичних концепцій. Він зроби­в розгорнутий опис системи вільного підприємництва та розробив підходи до вирішення проблем, з якими стикаються на ринку вироб­ники та споживачі. У центрі його уваги був механізм ринкового формування цін. Розглядаючи всі три параметри ринку у взаємодії (ціну, попит, пропози­цію) він стверджував, що ні попит, ні пропозиція не мають вирішального значення з погляду визначення ціни; вони – рівноправ­ні елементи механізму ринкового ціноутворення. Заслуга Маршалла полягає в тому, він уперше поєднав в одній системі координат графіки попиту та пропозиції, що дістали назву “хрест” Маршалла. (Далі малюєте Криву попиту і пропозиції, кладете на ній Р₁, Р₂, Р_Е, Q_E і розписуєте, шо буде у всіх трьох випадках ). Також А.Маршалл ввів поняття граничних витрат – витрат на виробництво остан­ньої одиниці певного товару; досліджу­вав проблеми попиту на окремі товари й розробив концепцію елас­тичності попиту. Формула має такий вигляд:

Показник еластичності інтерпретується у практиці господарюван­ня так:

1. Якщо Е = 1, то підвищення чи знижен­ня ціни не вплине на попит.

2. Якшо Е > 1 (попит еластичний), то незначне зниження ціни знач­но збільшить обсяг реалізації.

3. Якщо Е < 1 (попит нееластичний), то підвищення ціни суттєво не зменшить обсягу реалізації.

З ім’ям А. Маршалла пов’язана розробка неокласичної теорії гро­шей.

63. Особливості методології та теоретичні джерела інституціоналізму.

• Інституціоналізм - провідний напрям економічної думки ХХ ст.

• Його зародження та становлення відбулось на межі ХІХ-ХХ ст. в економічній теорії США та ряду країн Європи (Англія, Німеччина).

• Традиційний американський інституціоналізм виник і сформувався в якості ідейної та наукової альтернативи неокласичній теорії.

Теоретичні джерела інституціоналізму:

• історичний напрям в німецькій економічній теорії,

• вплив європейського соціал-реформізму,

• ідеї соціал-дарвінізму та ін.

Особливості методології інституціоналізму

Інституціональний підхід означав передусім істотне розширення предмету економічної теорії.

Предметом дослідження інституціоналістів стала економіка як сукупність економічних та неекономічних інституцій. Звідти походить і назва напряму.

Під інституціями розумілась сукупність норм, правил, рамкових обмежень взаємодії та поведінки.

В предмет дослідження включались інституції неформальні (неофіційні – традиції, звичаї) та формальні, тобто такі, що отримали правове та організаційне оформлення у вигляді законів та установ.

Методологічні принципи інституціоналізму:

1. інституційний метод дослідження;

2. філософія соціального позитивізму та прагматизму; визнання суспільних інституцій такими, що піддаються реформуванню та вдосконаленню; визнання ідеї керованої еволюції;

3. історизм, еволюціонізм; розробка факторів та етапів суспільного розвитку;

4. перевага емпірично-описових методів; скептичне ставлення до абстрактного методу;

5. широкий міждисциплінарний підхід до пізнання суспільних процесів; врахування досягнень інших суспільних дисциплін, соціальних факторів; заперечення на цій основі "чистої" неокласичної економічної теорії;

6. принцип технократичного детермінізму - визнання в якості фактору економічного розвитку прогресу науки, техніки.