Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори Денчік і Іслам.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
208.51 Кб
Скачать

56. Трудова теорія вартості, теорія капіталу та додаткової вартості к. Маркса. Трудова теорія вартості

Теоретико-методологічною основою економічної теорії марксизму обрано трудову теорію вартості.

К. Маркс розвинув її класичний варіант (А. Сміт, Д. Рікардо), грунтуючись на власному вченні про двоїсту природу праці - конкретну та абстрактну працю.

Конкретна – праця, що створює споживну вартість (хліб, залізо, стіл)

Абстрактна праця – частка сукупної суспільної праці, витрата людської енергії (мязів, мозку, нервів), що формує вартість.

Теорія додаткової вартості

Теорія додаткової вартості є основою Марксової інтерпретації капіталу як самозростаючої вартості. Маркс увів поділ капіталу на постійний ( с ) та змінний ( v ) капітал:

Постійний капітал — частина капіталу, яка бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, є при цьому фактором виробництва, але не змінює величини своєї вартості і відповідно не створює додаткової вартості, а переноситься конкретною працею на новостворений продукт у формі амортизації.

Змінний капітал — частина капіталу, авансована на придбання робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва, тобто не тільки відтворює власний еквівалент ( v ) , а й створює своєю працею завдяки додаткову вартість

( m ).

W = с + v + m

В основі вартості товару лежить тільки одне джерело, один виробничий фактор - праця найманих робітників. Усі товари є продуктами людської праці.

  • Вимірником цінності товарів слугують витрати робочого часу, причому не індивідуальні, а суспільно необхідні, усереднені витрати.

  • Найманий робітник одержує за свою працю заробітну плату. Заробітна плата покриває витрати, необхідні для підтримки і відновлення фізичних і моральних сил, для нормального функціонування працівника.

  • Заробітна плата оплачує не працю, а специфічний товар - робочу силу. Особливість робочої сили полягає в тому, що вона має властивість створювати продукт (товар), вартість якого вища за вартість самої робочої сили, тобто того, що необхідно для підтримання життя робітника і його родини.

  • Капіталіст, наймаючи робітника, оплачує його здатність до праці та здобуває право змусити його трудитися більше того часу, який потрібний робітникові для забезпечення певного мінімуму життєвих засобів. У результаті утвориться різниця між вартістю виготовленого працею робітника товару і вартістю робочої сили - заробітною платою, сплачуваною капіталістом як "ціна" товару "робоча сила". Ця різниця і становить додаткову вартість - частину матеріалізованої в товарі праці робітника, що привласнюється безоплатно власником підприємства.

Теорія капіталу

  • По-перше, вже у визначенні категорії "капітал" її сутність порівнюється Марксом із "засобами експлуатації робітника і встановлення влади капіталіста над робочою силою", тобто капітал розглядається як система капіталістичної експлуатації найманої праці.

  • По-друге, Маркс доводить, що капітал приносить прибуток (самозростає) лише у поєднанні з робочою силою, яка створює додаткову вартість, тобто вартість понад вартість самої робочої сили. Тільки той робітник для капіталіста продуктивний, який виробляє додаткову вартість, тобто слугує самозростанню капіталу.

  • Основний і оборотний капітал Маркс розглядає в другому томі "Капіталу", коли йдеться про кругообіг капіталу та його оборот. Відмінність між основним і оборотним капіталом Маркс вбачає в тому, що перший переносить свою вартість на продукт по частинах, а другий - одразу. Основний капітал (вартість засобів праці) - це частина постійного, а оборотний капітал (вартість предметів праці та робочої сили) включає як елементи постійного капіталу, так і увесь змінний капітал.