54. Історичні умови виникнення та особливості методології марксизму.

Історичні умови виникнення економічної теорії марксизму:

• економічні - розвиток економічної системи класичного капіталізму та загострення її суперечностей;

• соціально-економічні - поширення негативних соціально-економічних наслідків промислового розвитку (соціальної диференціації, нерівності, безробіття, інтенсифікації праці, зубожіння, соціальних потрясінь);

• політичні - розгортання пролетарського руху, економічної та політичної боротьби робітничого класу, стихійні повстання та організований рух;

• ідейні передумови, що полягали у формуванні економічних складових ідеології робітничого класу.

Визначальні риси методології К.Маркса:

• діалектико-матеріалістичний метод, історичний матеріалізм;

• метод теоретичної абстракції - рівень абстрагування більш високий ніж у класиків (паралельне створення власної системи категорій - абстрактна та конкретна праця, робоча сила, постійний та змінний капітал, додаткова вартість та ін.);

• індуктивно-дедуктивний метод, методи аналізу та синтезу, історичного та логічного, інші загальнонаукові методи;

• каузальний метод - вивчення причинно-наслідкових залежностей; визначення на цій основі стійких об'єктивних економічних закономірностей, формулювання економічних законів капіталізму;

• історизм - врахування розвитку економічних відносин, форм господарювання та економічних формацій;

• визначення в якості предмету дослідження системи виробничих відносин;

• відокремлення економічної суті явищ від зовнішніх форм прояву (поділ на цій основі економічної теорії на наукову, що поринає у вивчення глибинної суті досліджуваних економічних явищ, та "вульгарну", що задовольняється вивченням поверхневих явищ);

• класовий, партійний підхід та ін.

55. Розробка к.Марксом проблем політичної економії в “Капіталі”.

К. Маркс 40 років працював над працею "Капітал", яку йому не вдалось закінчити.

Головні проблеми "Капіталу" К. Маркса:

Теорія доданої вартості

Робітник продає на ринку не працю, а робочу сипу сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром. Ідо має споживчу вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім’ї).

Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат праці за рамками необхідного робочого часу на створення вартості робочої сили становить додану вартість.

Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.

Доходи

Заробітна плата грошове вираження вартості товару робочої сили.

Прибуток форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних різновидах:

• промисловий прибуток;

• торговий прибуток;

• позичковий відсоток.

Рента - форма доданої вартості у землеробстві. Виступає як:

• а) абсолютна рента (пов’язана з наявністю монополії приватної власності на землю);

• б) диференційна рента (пов’язана з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).

Теорія капіталу

1. Капітал це вартість, що створює додану вартість. Само зростаюча вартість. Виступає утрьох функціональних формах: а) промисловий; б) торговий; в) позичковий.

2. Ділить капітал на:

• а) основний - та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт частинами;

• б) обіговий та частіш капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт;

• в) постійний (с) та чистіша капіталу, що витрачається купівлю засобів виробництва;

• г) змінний (v) та частіша капіталу, яка витрачається на робочу силу. Виводить залежність між постійним та змінним капіталом і називає її органічною будовою капіталу (с/v).

Відтворення. У суспільстві весь обсяг виробленої продукції в матеріальному виробництві називає сукупним суспільним продуктом і вважає, що його формують два підрозділи виробництво засобів виробництва (І) і виробництво предметів споживання (II).

Для безперервного процесу відтворення в суспільстві повинні дотримуватись наступних умов:

а) для простого виробництва:

І (v+m) =ІІс ,

І (v+m) + П (v+m) = II (c+v+m) I (c+v+m) =Ic+IIc.

б) для розширеного виробництва:

І (v+m) >ІІс ,

І (v+m) + П (v+m) > ІІ (с+v+m),

I (с+v+m) >Іс+IІс.

Але в реальному житті ці пропорції можуть суттєво порушуватись. Бажання підприємців одержувати все більші прибутки приводить до масового оновлення основного капіталу, до розширення виробництва. За рахунок уведення в дію нових машин і обладнання зростає органічна будова капіталу (с/v).