42. А. Сміт як засновник теоретичної системи класичної політичної економії.

Поява книги Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів" було завершенням етапу становлення політичної економії як науки. У ній автор чітко визначив предмет, методологію і загальну основу політичної економії як особливої галузі знання.

Предметом економічної науки, за Смітом, є суспільний економічний розвиток і зростання добробуту суспільства.

Методологія вчення Сміта ґрунтується на концепції економічного лібералізму, основні положення якої такі:

інтереси окремих осіб співпадають з інтересами суспільства;

• "економічна людина", за Смітом, - це особа, яка наділена егоїзмом і прагне до все більшого нагромадження багатства;

• неодмінною умовою дії економічних законів е вільна конкуренція;

• "полювання" за прибутком і вільна торгівля оцінюються Смітом як діяльність, вигідна всьому суспільству;

• на ринку діє "невидима рука", за допомогою якої вільна конкуренція управляє діями людей через їхні інтереси і веде до вирішення суспільних проблем у найкращий спосіб, максимально вигідний як окремим особам, так і всьому суспільству взагалі.

Завдання політичної економії, за Смітом, полягає у збільшенні могутності та багатства країни.

В основі економічних поглядів Сміта лежить ідея, що продукти матеріального виробництва - це багатство нації, а величина останнього залежить:

• від частки населення, зайнятого продуктивною працею;

• продуктивності праці.

Головний чинник збільшення рівня продуктивності праці - поділ праці, або спеціалізація.

Результатом поділу праці, за Смітом, є:

• економія робочого часу;

• вдосконалення навичок роботи;

• винахід машин, що полегшують ручну працю.

Гроші, за Смітом, - особливий товар, який є загальним засобом обміну.

Сміт вважав, що витрати обігу мають бути мінімальними, і тому віддавав перевагу паперовим грошам.

У теорії вартості він визначає три підходи до поняття вартості:

• вартість визначається витратами праці;

• вартість визначається працею, що купується, тобто кількістю праці, на яку можна придбати певний товар.

• вартість визначається прибутками, тобто джерелами прибутку, до яких вчений відносив заробітну плату, прибуток і ренту. Це визначення носить назву "догма Сміта" і лягло в основу теорії факторів виробництва.

Сміт сформулював чотири правила оподаткування:

• пропорційність - податки мають сплачувати всі громадяни, кожний відповідно до своїх доходів;

• мінімальність - податок має бути мінімальним і встановлюватися за принципом справедливості;

• визначеність - податок, який слід сплатити, має бути точно наперед визначеним і не змінюватися довільно;

• зручність для платника - всякий податок має стягуватися у такий час і спосіб, який найменш обтяжливий для платника.

43. Економічний лібералізм а. Сміта в теорії та економічній політиці.

Ідейним підґрунтям теоретичної системи А. Сміта стала розроблена ним ідеологія ринкового лібералізму.

Вона виступила ідейно-теоретичною об'єднуючою основою для всіх представників класичної школи, а в подальшому - для неокласики.

Ідеологія ринкового лібералізму А.Сміта:

• учення про "природний порядок", тобто про закономірність та об'єктивність ринково-підприємницьких економічних відносин; стихійну дію економічних законів;

• вчення про "невидиму руку" - механізм стихійної координації економічних виборів господарюючих суб'єктів в умовах ринку;

• вчення про "економічну людину", керовану особистими економічними інтересами та потребами;

• обґрунтування принципів ліберальної економічної політики ("laisser faire").

Принципи ліберальної економічної політики

• Недоторканість приватної власності

• Свобода підприємництва

• Вільна ринкова конкуренція

• Невтручання держави в економіку

• Вільна зовнішня торгівля – фритредерство

Ідеологія ринкового лібералізму надалі домінувала в економічній ортодоксії упродовж ХІХ ст. - до 30-х рр. ХХ ст.

У ХХ-ХХІ ст. вона зберегла своє значення в якості ідейного основи сучасних течій неокласичної теорії - неолібералізму, неоконсерватизму