26.Прусський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві.

Первісне нагромадження капіталу в Німеччині в основному проходило лише в XIX ст. і було пов'язане з ліквідацією кріпосного права. За законами селяни при звільненні повинні були віддати частину своєї землі поміщикам і в якості викупу заплатити їм суму, яка в 20 разів перевищувала величину річної ренти. В результаті проходила капіталізація ренти, тому що для поміщика феодальна рента перетворювалась в дохід з капіталу: поклавши викуп в банк, поміщик продовжував би отримувати у вигляді процентів такий же дохід, який він раніше отримував у вигляді оброку з селян.

Прусський шлях був найбільш важким і соціально несправедливим для селян. Невеликі ділянки землі, які не забезпечували життя селянина, прив'язували його до попереднього пана, дозволяли експлуатувати працю селянина напівфеодальними методами. Такі «батраки» з наділом складали саму безправну частину населення. Але для розвитку сільського господарства цей шлях виявився сприятливим, тому що поміщики (юнкери) переходили до великого товарного виробництва.

Таким чином, розвиток капіталізму в сільському господарстві Німеччини проходив шляхом перетворення феодальних помість у великі капіталістичні господарства, шляхом перетворення поміщиків в сільських капіталістів, а селян — у найманих працівників.

27. Американський шлях розвитку капіталізму у сільському господарстві

Американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві — це шлях революційного перетворення феодального землеволодіння в капіталістичне. Він розвивається на базі селянських господарств, вільних від феодальної залежності, особистих і поземельних. Цей шлях мав місце в умовах наявності вільних земель. У класичному виді він спостерігався в США, а також у Канаді, Австралії, на окраїнах Росії. В основі американського шляху в США лежить «Закон про гомстеди» (1862р), за яким кожний громадянин США міг отримати практично безплатно ділянку землі в 70 га. при умові, що буде використовувати її для ведення фермерського господарства) призвела до створення в Америці декількох мільйонів фермерських господарств, які були значно ефективніші, ніж селянські господарства у Європі, оскільки фермери господарювали на власній землі й не використовували частину прибутку на сплату всіляких «повинностей» (зобов'язань) перед власниками землі. В результаті весь дохід використовувався для підвищення технічного рівня свого господарства. Американський шлях розв. с/г визначається тим, що на відміну від європейських держав —він був без великого землеволодіння вчорашніх феодалів, без пережитків феодалізму. Американський шлях набув поширення і розвитку в країнах Західної Європи та США завдяки своїй ефективності та економічній зацікавленості виробника, який працював на себе на своїй землі й прагнув краще працювати, щоб одержати більший прибуток.

27. Особливості розвитку мануфактурного виробництва в країнах Європи.

Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву.

Існували два типи мануфактур:

• розсіяна (децентралізована)

• централізована

Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення; перетворення феодальної земельної власності на об'єкт купівлі-продажу; використання найманої робочої сили тощо. Значну роль у занепаді феодального господарства та становленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI

— XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI— першій половині XVII ст. , ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва, не дивлячись на їхню просторову відособленість, булипов'язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій половині XVII ст.

Розвиток мануфактурного капіталізму в Голандії

Основною галуззю промисловості Голандії було суднобудівництво, що спиралось на використання дешевого корабельного лісу з Німеччини і Скандинавії. Інші галузі промисловості розвивалися більш повільно. Найбільшого розвитку досягла суконна промисловість, пов’язана з давніми традиціями фландрського сукновиробництва. ЇЇ центром був Лейден, який притягував в першій половині ХVІІ ст. велику кількість кваліфікованих робітників із Фландрії і Франції. В суконному виробництві переважали змішані мануфактури, характерні також для льоноткацтва і виробництва шовку. Однак створювались і централізовані мануфактури, які переважали в нових галузях, наприклад, в цукровій промисловості, де функціонувало 50 цукрорафінадних заводів. І хоча Нідерланди були батьківщиною мануфактурного капіталізму, вже в другій половині ХVІІ ст. голандська мануфактурна промисловість починає помітно відставати від англійської.

Розвиток мануфактурного капіталізму в Англії

Розвиток океанської торгівлі та перші морські перемоги створили сприятливі умови для господарського поступу Англії. Королева Єлизавета вела цілеспрямовану політику підтримки землеробства, заборонила заміну орних ґрунтів на пасовища, чого прагнули сільські землевласники.

Текстильні майстерні почали швидко розвиватися, збільшився вивіз англійського сукна. Для розвитку Англії велике значення мало

створення Вест-Індійської та Ост-Індійської торгових компаній. Значні прибутки Англія отримувала від піратства та работоргівлі, у якій займала монопольне становище. Важливу роль у господарському піднесенні Англії відіграв аграрний переворот, який відбувся у XVI — XVIII ст. Товарно-грошові відносини, зростаючий попит на текстильні вироби спричинили розвиток вівчарства, перетворення орних угідь на пасовища. Широко застосовувалося огороджування земель. Почала формуватися земельна власність буржуазного типу. З метою створення великих пасовищ для овець і використовуючи право власності на землю, великі землевласники

виганяли селян із своїх наділів, перетворювали їх на орендарів-фермерів. Фермерські скотарські господарства ставали товарними, ринковими, підприємницькими. Формуванню земельної власності буржуазного типу в значній мірі сприяла Реформація, в результаті якої в країні було закрито понад 3 тис. католицьких монастирів, їхні землі підлягали конфіскації на користь держави і продавались на комерційній основі дворянам. Монастирські приміщення часто використовувались для створення ткацьких мануфактур. Розорні селяни, рядові монахи та інші категорії населення ста-

ли основним джерелом найманої робочої сили для масово створюваних мануфактур. Почався процес так званого "первісного нагромадження капіталу" найбільш яскраво проявився в Англії. Його основними шляхами були: аграрний переворот та Реформація;

Третина промислового населення була зайнята у сукновиробництві. Успішно розвивалися бавовняні, паперові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масштабами англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла перше місце в Європі.

У ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні селянські господарства, утверджувалась велика земельна власність лендлордів і фермерів. Сільське господарство досягло значних успіхів в агрокультурі та агротехніці; зросла врожайність зернових культур. У XVIII ст. Великобританія вивозила 20% урожаю. Вона стала країною класичного фермерського господарства.

У мануфактурний період торговельний капітал переважав над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у Великобританії залишалися зовнішня торгівля і морські перевезення.