
- •1 Дія електричного струму на людину. Види дії.
- •2 Електричні травми. Класифікація електричних травм.
- •3 Залежність наслідків ураження людини від сили струму,Фібріляція. Дефібріляція.
- •5 Місцеві електричні травми.
- •9 Фактори, які впливають на електричний опір людини.,
- •10 Залежність електричного опору людини від напруги, часу проходження струму, частоти мережі.
- •11 Залежність електричного опору людини від стану шкіри, кола протікання струму через людину, частоти мережі.
- •Основні електрозахисні засоби для роботи в електроустановках
- •4.1.4. Додаткові електрозахисні засоби, які повинні застосовуватись в електроустановках, наведено в таблиці 4.2.
- •Додаткові електрозахисні засоби для роботи в електроустановках
- •19 Захисне заземлення. Явища при розтіканні струму в землі.
- •24 Компенсація ємнісної складової струму замикання на землю. Межі використання. Улаштування.
- •25 Електричне розділення мережі.
- •26 Режими роботи нейтралей джерел живлення в мережах до і більше 1000 в.
- •27 Ізоляція струмовідних частин. Основні визначення. Подвійна ізоляція.
- •35 Класи захисту електротехнічних виробів і електромеханічних приладів.
- •37 Класифікація електричного обладнання за ступенем захисту від попадання сторонніх предметів і води (ip).
1 Дія електричного струму на людину. Види дії.
Проходячи через організм людини, електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.
Термічна дія струму спричинює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів.
Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу.
Механічна дія струму супроводжується ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.
Біологічна дія струму на живу тканину проявляється як небезпечне збудження клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.
2 Електричні травми. Класифікація електричних травм.
Електротравми — це травма, спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. Залежно від наслідків електротравми умовно поділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.
Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електроофтальмія.
Електричні знаки (електричні позначки) є плямами сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмо-провідними частинами.
Металізація шкіри — це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження, зазвичай, зазнають відкриті частини тіла — руки і лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності.
Електроофтальмія — це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги.
Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80 %, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.
Електричний удар — це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження електричні удари можна умовно поділити на чотири ступені:
• І — судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;
• ІІ — судомні скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;
• III — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або одного і другого разом);
• IV — клінічна смерть.
Клінічна смерть — це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легенів і триває 6—8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.