23. Облік нематеріальних активів.

Нематер. активи - умовна вартість об`єктів промисл. та інтелект. власності , а також ін. аналогічних майнових прав, які визнач. об`єктом права власн-сті конкр. підпр-ва (гудвілл, патенти, ноу-хау, авторські права, прогр. забезпеч. обчислюв. тех.-ки...).

Мають такі х-ні риси: відсутність мат форми; використання протягом тривалого часу; властивість приносити ек вигоду п-ву; високий ступінь невизначеності розмірів майб прибутку від їх викор-ня.

Немат. ак. визнається як ак., якщо: існує імовірність одержання майбутніх ек вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. У разі, якщо немат. ак. не відповідає вказаним вище критеріям, витрати, пов'язані з його придбанням, списуються як витрати звітного періоду, протягом якого вони були здійснені. Такі витрати не підлягають у наступні звітні періоди визнан­ню як нематер. ак.

Не визнаються як нематер. ак. та відображу. в складі витрат періоду також: витрати на підготовку кадрів; витрати на рекламу; витрати на створ. підпр-ва та підготовку його осн. діяль-сті; внутрішньогенерований гудвіл; витрати на дослідж.; вартість видань. Немат. ак. у б/о оцін. в сумі всіх факт. затрат на придб. і приведення до стану готовності для використ.

Немат. ак. підлягає відображенню за собівартістю його придбання чи створ. на дату прийняття на б/о. Б/О немат. ак-вів ведуть на рахун­ку 12 «Немат. ак-ви». В Д-ті рахунка відобр. над­ходж., в К-ті — вибуття.

Аналітичний облік цього рахунка ведуть за видами нематер. ак-вів. Придбання немат. ак-вів відображ. записом у такі рах-ки: д. — рах-к 12 «Немат. ак-ви», к. — 63«Розрах-ки з постач-ками та кред-рами» — на придбані авторські права, або д. — р-к 12 «Нем. ак-ви», к. — 46 «Неоплач. к-ал» — на внесене право на корист-ня. У разі одерж. нематер. ак-ву від засн-ків у рах-ок внесків до стат. к-лу: Д. рахунка 12 «Нематер. ак-ви» К. р-ка 46 «Неоплач. к-тал» ; у разі безкошт. одерж.: Д. р-ка 12«немат. активи» К. р-ка 424 «Безоплатно отримане майно».

24. Інвентаризація основних засобів і інших необоротних матеріальних активів

Методика інвентаризації необоротних активів підприємства

Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку спричинив зміни в обліку необоротних активів підприємства. Зокрема, значні зміни сталися в обліку основних засобів З введенням у дію цього стандарту додалося роботи постійно діючим інвентаризаційним комісіям, оскільки на них покладаються обов'язки зі встановлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (п. 5 П(С)БО 7).

Окремою "подією" для підприємства є визначення строку корисного використання (експлуатації) основних засобів (див. пункти 23 - 25 П(С)БО 7). У бухгалтерській пресі з'явилися різні міркування щодо того, хто (бухгалтер, інженер-експлуатаційник, керівник підприємства) повинен визначати такі строки. На мою думку, така робота (за умови фахового (а отже, ефективного) підходу до використання основних фондів) не до снаги спеціалісту якогось певного профілю.

Для здійснення таких розрахунків потрібні знання не тільки економічних процесів на підприємстві. Треба досконало знати технічні характеристики об'єкта амортизації і специфіку технологічних процесів, в яких задіяні ті чи інші об'єкти основних засобів, потрібен постійний маркетинг ринку продажів щодо нових розробок машин і устаткування з подібними характеристиками. Таких спеціалістів замало для того, щоб одноособово виконати колосальні обсяги робіт, які на нас звалилися з волі надто старанних, надприродно завзятих і надміру запобігливих "реформаторів".

Такими розрахунками повинна займатися група різнобічних спеціалістів. А у всі часи такі обов'язки покладалися саме на постійно діючу інвентаризаційну комісію.

Щоб усе це здійснити, необхідні ще й грунтовні знання нових і вже чинних нормативних документів.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться на балансовому рахунку 01 "Основні засоби" (новий - 10 "Основні засоби"). Згідно з П(С)БО 7, усі основні фонди підприємства для цілей бухгалтерського обліку класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Робоча і продуктивна худоба.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

З чого складається первісна вартість кожного об'єкта основних фондів, можна прочитати в п. 8 П(С)БО 7 "Основні засоби". Визначення справедливої вартості наведене в п. 4 П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств": "Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами".

Під час інвентаризації основних засобів перевіряють правильність: включення до складу основних засобів; нарахування амортизації; проведеної переоцінки (індексації). При цьому за першу половину 2000 року перевірка амортвідрахувань та переоцінки здійснюється за нормативними документами, які діяли на той час. Правильність віднесення цінностей до основних фондів контролюється з урахуванням вимог нового законодавства.

Спочатку комісія перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність основних фондів, знайомиться із записами про рух та технічний стан окремих об'єктів в інвентарних картках або інших документах. Перевіряє наявність документів, що характеризують окремі основні засоби (технічні паспорти, плани будівель по поверхах тощо). Перевіряє наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

Після ретельного вивчення облікової інформації члени комісії оглядають об'єкти в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника підприємства місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису, форма якого наводиться в таблиці 1, заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову (первісну) вартість. У разі встановлення непридатних для експлуатації основних фондів на них складається акт ліквідації типової форми ОЗ-3 (затверджена наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352) та подаються пропозиції щодо подальшого їх використання в іншій якості. Такі об'єкти заносять до окремого опису. Об'єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, переводяться до складу інших активів (ТМЦ, МНМА або МШП).

При виявленні необлікованих основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спорудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. Якщо встановити первісну вартість за фактичними витратами неможливо, виявлені необліковані об'єкти оцінюються за їх справедливою вартістю на дату їх виявлення. Знос визначають експертним шляхом, залежно від технічного стану відповідного об'єкта (з оформленням відповідного акта).

Подібні об'єкти - об'єкти, що мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість, які надійшли одночасно і в один цех, обліковуються в інвентарній картці групового обліку, до опису допускається вносити одним рядком із зазначенням кількості таких об'єктів та їх загальної вартості.

Робочі тварини, велика рогата худоба, свині (матки і кнури), особливо цінні вівці та інша племінна худоба здебільшого заносяться до окремих описів, цебто індивідуально. Інші тварини облічуються в описах груповим порядком, за віковими і статевими групами із зазначенням кількості голів і живої маси.

Інвентарні об'єкти, що перебувають поза підприємством (на капітальному ремонті, автомобілі в довгострокових поїздках, предмети в прокаті, на переробці тощо), підлягають інвентаризації до моменту їх тимчасового вибуття з підприємства, а якщо це неможливо (наприклад, передача в капремонт задовго до початку інвентаризації), - заносяться до окремого опису на підставі первинних документів та документів, які підтверджують перебування таких засобів у ремонті, користуванні тощо (наприклад, договори на капремонт, платіжне доручення на часткову оплату наданих послуг, квитанції на оплату послуг прокату, акти приймання-передачі поетапного виконання робіт тощо).

На основні засоби, що перебувають в оренді на даному підприємстві, складається окремий опис у двох примірниках з обов'язковою перевіркою відповідних документів, які підтверджують факт отримання в оренду (договір, угода, акт приймання-передачі). Один примірник опису (оформлений належним чином) надсилається (передається) орендодавцю. На основні засоби, передані в оренду, комісія зобов'язана отримати інвентаризаційний опис від орендаря, і тільки на його підставі приймається рішення про включення таких засобів до списків інвентаризації.

Інвентаризація основних засобів

Підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію:

1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів – не менше одного разу в три роки;

2) бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

3) інших основних засобів - не менше одного разу в рік. Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше 1 жовтня.

До почату інвентаризації основних засобів слід перевірити: - наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг, описів та ін.); - наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;

- наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті установою в оренду, на зберігання, на тимча­сове користування. За відсутності документів слід забез­печити їх отримання чи оформлення.

При виявленні розходжень і неточностей у бухгалтерсько­му обліку або технічній документації необхідно в ці документивнести відповідні виправлення й уточнення.

Під час інвентаризації комісія в обов'язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, запи­сує в описи повні найменування цих об' єктів і їхні інвентарні но­мери. У випадку відсутності технічної документації про це вка­зується в описах - у графі "Примітка".

Машини, обладнання та інші об'єкти перевіряються за за­водськими номерами і заносяться в описи окремо, із вказівкою інвентарного номера.

Основні засоби записуються в описі під найменуванням, відповідно з основним призначенням об'єкта. Об'єкт, що прой­шов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнан­ня, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вно­ситься до опису під найменуванням, що відповідає новому основ­ному призначенню.

У випадках, коли проведені капітальні роботи (надбудова поверхів, прибудова нових приміщень та інше) або часткова ліквідація будівель і споруд (злам окремих конструктивних еле­ментів) не відображені в бухгалтерському обліку, комісія повин­на за відповідними документами визначити суму збільшення абозменшення балансової вартості об'єкта і привести в описі даніпро проведені зміни. Одночасно з цим комісія повинна встанови­ти винних осіб і причини, з яких конструктивні зміни об' єктів неотримали відображення в обліку.

Окремі описи складаються при інвентаризації садів, вино­градників, ягідників, лісопосадок, ставків, водоймищ, іри­гаційних і меліоративних споруд. Насадження записуються за культурами, ботанічними сортами із вказівкою року закладення, площею, кількістю дерев або кущів, за категоріями та їх балансо­вою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються доопису за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, ро­ку спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що ха­рактеризують їх призначення і стан.

Присвоєні об'єктам (предметам) основних засобів інвен­тарні номери не повинні змінюватися. Заміна номерів може бути проведена в тих випадках, коли виявлено, що об'єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони по­винні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках встановлення невірної нумерації.

При виявленні об'єктів (предметів), що не знаходяться на обліку, а також об'єктів (предметів) з відсутніми в обліку даними, що їх характеризують, комісія повинна включити в опис відсутні відомості і технічні показники цих об'єктів (предметів), напри­клад: про будівлі - вказати їх призначення, основні матеріали, зяких вони побудовані, об'єм (зовнішнього чи внутрішньогообміру), площу (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

Інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які містяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей у терміни, встановлені для матеріальних цінностей.