2. Види конкуренції і конкурентної боротьби

У ході еволюції економічної системи змінюється і конкуренція. Найбіль­шого розвитку конкуренція досягла при капіталізмі та стала невід'ємною складовою підприємництва.

На нижчій стадії розвитку капіталістичного способу виробництва (поча­ток XVI - кінець XIX ст.) панувала вільна конкуренція між власниками не­великих підприємств, які виробляли товари на невідомий ринок, у виді вну­трішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції.

Внутрішньогалузева конкуренція - це конкуренція між підприємства­ми однієї галузі, що випускають однорідний (стандартизований) продукт.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція підприємств різних галузей, які випускають різні товари. Ця конкуренція сприяє перетіканню капіталу в більш перспективні галузі.

Серед основних методів конкурентної боротьби можна виділити:

• Цінову конкуренцію - коли суперництво здійснюється за допомогою цін. Ця боротьба здійснюється багатьма спосо­бами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термі­нів споживчого кредиту тощо.

• Нецінову конкуренцію - коли суперництво ведеться між конкурентами за покупця наданням товарам неповторних особливостей - якісних, технічних тощо. Велику роль в неціновій конкуренції відіграє до- і після продажне об­слуговування, поліпшення якості продукції, збільшення кількості рекламних повідомлень, покращення умов продажу товарів та послуг та багато іншого.

• Недобросовісну конкуренцію - яка спрямована на отримання комер­ційної вигоди й забезпечення панівного становища фірми на ринку через об­ман споживачів, партнерів чи державних органів. Основними найпоширенішими формами недобросовісної конкуренції є: неправомірне використання товарних знаків, фірмового найменування або маркування товару; умисне поширення неправдивих або неточних даних, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого під­приємця; отримання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації; підкуп і шантаж; махінація з ді­ловою звітністю; приховування дефектів.

3. Види ринкових структур

Економічні умови, в яких відбувається ринкова конкуренція, називаються ринковою структурою. Структура ринку визначається кількістю і розміром фірм, характером продукції, легкістю входження і виходу з конкретного рин­ку, доступністю ринкової інформації. Залежно від існуючих ринків розрізня­ють чотири типи ринкових структур конкуренції.

Досконала (чиста) конкуренція характеризується великою кількістю ви­робників і споживачів, які діють незалежно один від одного і не можуть впливати на формування ринкових цін.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

• велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;

• кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;

• бар'єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні або взагалі відсутні;

• жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує, і ресур­си, і змінні фактори виробництва - мобільні;

• кожен продавець і покупець мають повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.

Ринок досконалої конкуренції сприяє ефективному використанню ресурсів, підвищенню якості продукції, запровадженню нових технологій. До недоліків можна віднести те, що конкурентні фірми з метою мінімальних витрат можуть скоротити або припинити фінансування екологічних заходів, пов'язаних з без­пекою і охороною праці. В сучасній Україні дуже важко знайти приклади до­сконалого конкурентного ринку. Це пов'язано з успадкованими від адміністра­тивно-командної системи великої частки державної власності, розповсюджен­ням державного регулювання корпоративної поведінки підприємців тощо.

Отже, за сучасних умов досконала конкуренція зустрічається дуже рід­ко, вона існує тільки на обмежених ринках сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи, бавовни, льону) і частково на ринках цінних паперів та іноземної валюти. Реально рийку досконалої конкуренції не існує.

В сучасних умовах функціонує недосконала конкуренція.

Недосконала конкуренція - це конкуренція на ринку із певними обме­женнями, на якому присутня велика кількість виробників, що пропонують подібний, але не однорідний товар. Важливу роль на цьому ринку відіграє реклама, товарні знаки, тобто виробники переконують споживачів, що саме їхній товар є найкращим і найкориснішим серед інших аналогічних товарів.

Недосконала конкуренція об'єднує наступні ринкові структури: мо­нополістичну конкуренцію, олігополістичну та чисту монополію.

Монополістична конкуренція - це ринкова ситуація, за якої велика кіль­кість виробників реалізує схожу, але не ідентичну продукцію, намагаючись надати їй реальних чи уявних виключних якостей.

Монополістична конкуренція характеризується такими основними рисами:

• на галузевому ринку діють кілька десятків переважно середніх фірм, що конкурують між собою;

• конкуренти випускають диференційований продукт (продукт одного ви­ду, але з певними, лише йому властивими особливостями), кожна із фірм володіє монопольним правом випуску свого особливого продукту;

• на даний ринок достатньо легко проникають нові конкуренти із власним диференційованим продуктом;

• пануючою є нецінова конкуренція, яка робить наголос на якості і особливості продукту з широким застосуванням реклами і торгової марки;

• контроль над ринковим ціноутворенням здійснюється у дуже вузьких межах (вилив на рівень ціни власного диференційованого продукту).

Ринок монополістичної конкуренції найбільш поширений в сучасній рин­ковій економіці. Даний тип ринкової структури охоплює виробництво одягу і взуття, косметики, електроприладів, ліків, канцелярських товарів, тканин, персональних комп'ютерів, пральних порошків, кондитерських виробів і ласощів, роздрібну торгівлю, підприємства харчової промисловості, побутового обслуговування населення та інші галузі.

Олігополістична конкуренція. Олігополія у перекладі з грецької озна­чає «декілька продавців». Ця конкуренція діє на ринку, який складається з не­великої кількості продавців. Коли кажуть «велика трійка», «велика четвірка» чи «велика шістка», то мова йде саме про олігополію. Під олігополією розу­міють ринкову структуру, в якій домінують кілька фірм-виробників, кожна з яких виробляє значну частину продукції і своєю поведінкою може впливати на ринкову ціну. Частка кожної з них є досить великою, щоб впливати на ри­нок власними силами. Але загалом ціна на продукцію залежить від спільних дій кількох продавців, Тому кожний олігополіст розробляє цінову політику не тільки відносно споживачів, а зважаючи також на дії інших підприємців.

Олігополія характеризується:

• існуванням в галузі кількох великих виробників (від 2 до 7-10);

• конкуруючі фірми виробляють як стандартизований (однотипний), так і диференційований (відмінний за якістю, зручностями, естетикою, інши­ми особливостями) продукт;

• наявність суттєвих перешкод для проникнення до галузі ще одного конкурента, насамперед через великі розміри капіталів фірм, зобов'язання щодо партнерів і ліцензій, великі фінансові витрати на рекламу;

• здійснення нецінової конкуренції (за випуску стандартизованого продукту);

• контроль над ціною може бути обмеженим чи значним (у випадку змови конкурентів стосовно рівня цін, ринків збуту тощо).

Олігополістичні ринки також дуже поширені в сучасній ринковій еконо­міці. Вони існують в галузях по виробництву чавуну, сталі, прокату, цементу, мінеральних добрив, алюмінію, спирту (однорідний, стандартизований про­дукт), а також побутової техніки, автомобілів, кораблів, літаків, зброї, послуг зв'язку, гуртової торгівлі тощо (диференційований продукт). В Україні при­кладом олігополії с ринки хімічної, металургійної, вугільної та інших видів продукції. Окремим випадком олігополії є олігопсонія. Це ринок, де працює декілька фірм-покупців, до яких надходить більша частина продажу товару. Прикладом олігопсонічного ринку в Україні є ринки сільгосппродукції: мо­лока, м'яса, соняшника тощо.

Чиста монополія означає виробництво унікальної продукції, у якої немає товарів-замінників.