3. Особливості становлення ринкової економіки в Україні

Процес формування ринкової економіки в Україні відбувався паралельно з процесом формування економічних інститутів неза­лежної держави: грошової, банківської, фінансової, податкової, митної систем. Ринкові реформи почалися з лібералізації цін (відмови від установлення цін державою), роздержавлення і привати­зації майна, визнання цих факторів виробництва товарами.

На лібералізацію цін «економіка дефіциту» (якою була радян­ська командно-адміністративна економічна модель) відреагувала небаченою гіперінфляцією: у 1992 р. ціни зросли в 2100 разів, у 1993 р. — у 10256 разів. Гіперінфляція тривала до 1996 р. При­чиною її була відмова від державного регулювання цін за відсут­ності механізмів ринкової саморегуляції, несформованості рин­кової інфраструктури, руйнування системи державної торгівлі, передусім оптової, кредитна емісія та монетизація дефіциту держ­бюджету.

Роздержавлення та приватизація державного майна зумови­ли утворення різних форм власності, появу великої кількості суб'єктів власності, а отже, й суб'єктів ринку. Почала формува­тися ринкова інфраструктура. Відродилася біржова торгівля, ярмарки, аукціони. Однак утворення різних форм власності від­бувалося неефективно, сповільнювалося ненадійністю прав власності, низьким рівнем дерегуляції, високим рівнем оподат­кування.

У процесі формування ринкової економіки в Україні заявили про себе такі проблеми:

- надмірна кількість обмежень на виробника (надмірне регулювання, оподаткування);

- недостатній попит на українські товари і послуги (населен­ня, підприємства й уряд не мали достатніх фінансових ресурсів для придбання українських товарів, доступ українських товарів на іноземний ринок обмежений).

Це засвідчило формування в Україні такого типу економіки, який характеризувався змішуванням елементів командно-адмініс­тративної моделі економіки з елементами ринку і ще не є ринко­вою економікою. Його називали «реформаторським або олігар­хічним соціалізмом». Зберігаючи багато ознак радянської еконо­мічної системи, економіка України з появою численних суб'єктів власності перенесла прийняття рішень щодо встановлення цін і розподілу ресурсів з державного рівня на рівень керівника під­приємства, чиновника, які приймають їх часто довільно.

Якщо радянська еконо­міка на адміністративні рішення держави щодо ціноутворення реа­гувала дефіцитом товарів і послуг, то українська економіка на до­вільні рішення нижчого рівня — гіперінфляцією, заборгованістю та бартером. Крім того, адміністративно-лібералізована українська модель економіки створю­вала умови для тінізації економіки та зростання корупції.

Для перетворення існуючих елементів ринку на ринкову орга­нізацію економічної системи необхідне було створення умов для дії за­конів ринку та забезпечення їх інституційною підтримкою. Вирі­шення цих питань неможливе було без активної регулюючої ролі держави.

Аналіз головних властивостей, характерних для ринкової сис­теми, дає змогу визначити порівняль­ні переваги ринкового способу господарювання:

• базуючись на приватній власності, ринок вивільняє приват­ний економічний інтерес, систему еконо­мічних стимулів.

• ринковий механізм забезпечує вищу економіч­ну ефективність завдяки вільному переливу капіталів і вільному вибору підприємцем сфери своєї діяльності.

• конкуренція спону­кає товаровиробників упроваджувати останні досягнення науки і техніки з метою зменшення витрат виробництва, збільшення прибутку.

• існує тенденція пошуку власної ніші ринку, що урізноманітнює асортимент товарів і послуг.

• від­сутність дефіциту товарів та послуг

• передній план ставиться соці­ально-економічна проблема забезпечення платоспроможності на­селення, яке і є потенційним покупцем виробленої продукції.

Незважаючи на суттєві переваги, ринку властиві й певні недо­ліки:

• ринок не зацікавле­ний у виробництві некомерційних суспільних товарів, а також у розвитку таких галузей, як охорона здоров'я, освіта, культура, охорона довкілля та розвиток фундаментальних наукових до­сліджень, що не дають швидкого прибутку.

• існування значної різниці в реальних дохо­дах, що призводить до нерівності в розподілі та споживанні.

Це вирішується шляхом запровадження систем соціального забезпе­чення та страхування в межах соціально орієнтованої ринкової економіки. Тому серед країн з розвинутою економікою переважає саме соціально орієнтований тип ринкової системи, що передба­чає змішану економіку і широке втручання держави в процеси виробництва та розподілу матеріальних благ та послуг задля ви­рівнювання економічних умов і досягнення економічного добро­буту громадян.