Тема 2.1 Форми організації суспільного виробництва

В результаті вивчення теми студенти повинні:

знати: характерні риси натурального і товарного виробництва; причини переходу від натурального до товарного виробництва; особливості простої і розвиненої форми товарного виробництва; властивості продукту і товару; альтернативні теорії вартості і ціни; сутність і функції закону вартості;

вміти: аналізувати сутність та характерні риси натурального і товарного виробництва; визначати причини переходу від натурального до товарного виробництва; визначати особливості продукту і товару; аналізувати альтернативні теорії вартості і ціни, сутність і функції закону вартості

План

1. Основні риси натурального виробництва.

2. Причини переходу до товарного виробництва. Суспільні поділи праці.

3. Основні риси товарного виробництва.

4. Продукт і товар як економічні категорії.

5. Закон вартості.

Перелік використаної літератури:

[1, с.46-66]

[2,с.117-138]

[3, с.77-93]

1. Основні риси натурального виробництва

За час свого існування людство використовує лише три форми суспільного виробництва — натуральну, товарну і безпосередньо суспільну. В докапіталістичних формаціях панувала натуральна форма виробництва, але вже в період розпаду первісного ладу зароджується товарна. В сучасному світі в усіх індустріально розвинутих країнах товарна форма домінує, витіснивши натуральну. Водночас зростає роль безпосередньо суспільної форми. Історично першим виникло натуральне виробництво.

Натуральне виробництво — виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, що їх виробило.

У первіснообщинному ладі впродовж майже трьох мільйонів років єдиною формою суспільного виробництва було натуральне виробництво. В процесі розпаду цього ладу виникає товарне виробництво, але натуральна форма залишається панівною ще впродовж майже шести тисячоліть, поєднуючись з товарною формою. Загалом в усіх докапіталістичних формаціях господарство переважно було натуральним (господарство первісних общин і патріархальних сімей, латифундії у рабовласницьких державах і середньовічні феодальні маєтки).

Основні риси натурального виробництва:

1. існував замкнений кругообіг (рух) продукту, який переважно не виходив за його межі;

2. кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від інших як у виробництві, так і в споживанні;

3. рівень споживання господарюючих суб'єктів (власників) залежав тільки від рівня виробництва;

4. суспільний поділ праці був розвинутий ще слабко, проте всередині цього господарства праця уже могла бути поділена між окремими людьми та групами людей.

Натуральна форма виробництва існувала в умовах нерозвиненого суспільного поділу праці й відповідала тому рівню розвитку продуктивних сил і типу виробничих відносин, які зумовлюють украй обмежену мету виробництва та підпорядковують його задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних, примітивних за характером.

Натуральне виробництво було малоефективним, консервативним і забезпечувало дуже повільний розвиток продуктивних сил. Виробничі відносини в натуральному господарстві не уречевлювалися, тому існували як відносини між самими людьми, а не набували форми відносин між продуктами їх праці. Експлуатація в антагоністичних формаціях, де панувало натуральне виробництво, відбувалася у зримих, найбільш грубих і брутальних формах. Вона базувалася на позаекономічному примусі, на відносинах особистої залежності; залежність мала персональний характер.

Натуральне виробництво характерне для усіх докапіталістичних суспільно-економічних формацій:

Натуральне виробництво в межах первіснообщинного ладу характеризується:

1. спільною власністю на землю (належність землі общині);

2. спільно-індивідуальним присвоєнням всього виробленого продукту;

3. на етапі розкладу первісної общини виникають моногамні родини, відбувається їх відособлення від родової общини, що породжує сімейно-індивідуальне привласнення — започатковуються різні види приватної власності.

Натуральні господарства вільних селянських родин характеризуються:

1. колективно-індивідуальним привласненням селянською родиною всього виробленого нею продукту;

2. експлуататорською трудовою приватною власністю, сутність якої становить єдність праці і власності — використання власною працею членами родини належної їй землі та інших знарядь праці.

Натуральне виробництво в межах рабовласницьких господарств характеризується:

розривом праці і власності, що полягає у відчуженні безпосередніх виробників (рабів) не лише від засобів виробництва (землі, знарядь праці), а й самих від себе, оскільки і засоби виробництва, і раби належали рабовласникам.

Натуральне виробництво в межах феодальних маєтків характеризується:

1. розривом власності і праці;

2. відчуженні безпосередніх виробників (кріпаків) від землі;

3. належністю землі феодалу (поміщику) і особистою (кріпацькою) залежністю селян від поміщика;

4. правом селянської родини користуватися певним наділом поміщицької землі у своєму господарстві як умовою праці на феодала (закріпаченням).