Херсонський кооперативний економіко-правовий коледж

Практикум

по загальній та особливій частині

Кримінального права

Викладач Косатий Б.П.

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

«Правознавство»

Протокол №_9 від « 18 » квітня 2012р.

Голова циклової комісії «Правознавства»

___________ Л.А.Свіргоцька

Пояснювальна записка

Ситуативні завдання з Кримінального права розроблено відповідно до навчальної програми дисципліни «Кримінальне право» для спеціальності 5.03040101 Правознавство затвердженої Укоопспілкою від 25.10.10.

Мета даного видання – допомогти студентам при вивченні тем дисципліни, що виносяться на практичні заняття, формування у студентів необхідного обсягу знань з кримінального права та формування навичків застосування набутих теоретичних знань до практичних ситуацій, що мають місце в професійній діяльності юриста.

Завдання спонукають студентів до аналітичного, варіативного мислення, професійної комунікабельності та творчих підходів до вирішення завдання.

Особлива увага студентів звертається на використання відповідних джерел до вирішення ситуацій з кожної конкретної теми дисципліни.

Для професійного визначення кваліфікуючих ознак злочину та його загальних характеристик, необхідних для тлумачення і вирішення ситуацій, нижче наведено приклад відповіді, відповідно до якої слід орієнтувати власну відповідь на запропонованні завдання, яка за вказаними критеріями може вважатись максимально об’єктивною і повною.

Приклад:

Задача 1.

Під час зупинки автобуса контролер Петрова перевіряла наявність квитків у пасажирів, у зв'язку з чим запропонувала їм виходити через передні двері. З даного приводу пасажир Титов виразив незадоволення і замість того, щоб показати квиток, почав штовхати й обзивати непристойними виразами Петрову. Оцінивши обстановку водій автобуса Дорофієв намагався затримати Титова у салоні автобуса, однак, Титов схопив Дорофієва за одяг, порвавши останньому сорочку і вийшов з автобуса. Дорофієв вибіг за Титовим, наздогнав його та наніс йому декілька ударів в область голови кулаком, заподіявши Титову тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я останнього.

Дайте кримінально-правову характеристику діям Дорофієва.

Дії Дорофієва слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України „Умисне легке тілесне ушкодження”.

З умов задачі відомо, що пасажир Титов виразив своє невдоволення з приводу того, що контролер Петрова запропонувала пасажирам виходити через передні двері для перевірки квитків, через що почав штовхати й обзивати непристойними виразами Петрову. При затриманні ж водієм автобуса Дорофієвим Титова, останній порвав йому сорочку. В цьому випадку дії Титова по відношенню до Петрової та Дорофієва необхідно розглядати як дрібне хуліганство і кваліфікувати за Кодексом про адміністративні правопорушення України.

Після цього інциденту Дорофієв наздогнав Титова і наніс йому декілька ударів в область голови, завдавши при цьому короткочасний розлад здоров’я. В цьому випадку дії Дорофієва підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України.

Якщо ж в діях Титова будуть доказані ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.296 ККУ „Хуліганство”, а це можливо в тому випадку, коли його діями можливо було зірвано рух громадського транспорту, так як водій не зможе в подальшому керувати автобусом і т.і., то легкі тілесні ушкодження, спричинені Дорофієвим, можуть бути визнані не кримінально караними, тому що вони при зазначених обставинах можуть бути вчинені ним у стані сильного душевного хвилювання, викликаними неправомірними діями потерпілого.

Задача 2

Барков, з метою насильницького викрадення майна, 15 травня 2001 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, находився у неосвітленому провулку. Сховавшись за дерево Барков очікував випадкового перехожого, наміряючись заволодіти його майном і грошима. У цей час від своїх знайомих поверталася Мірошниченко, 1941 року народження. Коли вона підійшла близько до дерева, за яке сховався Барков, останній зненацька вискочив з укриття і крикнув: «Давай гроші!». Від несподіванки Мірошниченко знепритомніла й упала. Скориставшись цим, Барков оглянув кишені потерпілої і викрав усі наявні в неї гроші в сумі 50 грн. згідно висновку судово-медичної експертизи Мірошниченко не були заподіяні тілесні ушкодження, а мала місце лише короткочасна втрата свідомості.

При кваліфікації дій Баркова між слідчим та начальником слідчого відділення виникла суперечка. Слідчий стверджував що дії винного слід кваліфікувати за ст. 185 КК України (крадіжка), тому що заволодівав він грошима таємно для потерпілої, котра знаходилась без свідомості. Начальник слідчого відділення затверджував, що ці дії варто кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України(грабіж), тому що намір винного був спрямований на відкрите викрадення чужого майна.

Вирішіть суперечку і дайте правильну кваліфікацію діям Баркова.

В даному випадку при вирішенні суперечки між слідчим і начальником слідчого відділення я не можу поділити точку зору жодного з них.

У мене не викликає сумніву те, що в діях Баркова вбачається не таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а відкрите, тобто грабіж.

Чому саме грабіж? А тому, що при вчиненні зазначених дій Барков діяв відкрито, зухвало, свідомо нехтуючи присутністю власника майна, тобто потерпілої.За таких обставин викрадення чужого майна завжди буде вважатися відкритим.

Дійсно, на перший погляд вбачається, що Барковим був скоєний саме простий грабіж, тобто звичайне відкрите викрадення чужого майна, що підпадає під ознаки ч. 1 ст. 186 КК України, про що стверджував начальник слідчого відділення.

Але це тільки на перший погляд.

При вирішенні цієї задачі, нам необхідно звернути увагу на те, що насильство при скоєнні грабіжу поділяється на фізичне і психічне, а відповідно на ці дві категорії можна поділити і погрозу застосування такого насильства.

Незважаючи на те, що Барков діяв зненацька і не спричинив згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілій тілесних ушкоджень, в його діях все ж таки присутня погроза застосування саме фізичного і психічного насильства. З цього я виходжу? А виходжу я з наступного.

Як відомо вирішення питання про ступінь чи характер насильства чи погрози його застосування залежить від спрямованості умислу винного та сприйнятті такої загрози потерпілим.

Про погрозу застосування насильства по відношенню до потерпілої з боку Баркова вказується безпосередньо в умові задачі (цитую): „ Барков, з метою насильницького викрадення майна...”. Таким чином умисел Баркова був спрямований саме на насильницьке викрадення майна.

Більше того для його втілення в життя останній сховався за деревом у неосвітленому місці у пізній час. Дочекавшись своєї жертви, Барков зненацька вискочив з укриття з криком віддати йому гроші.

За таких обставин потерпілий, а це була беззахисна жінка похилого віку, такі дії Баркова звичайно розцінила як погрозу застосування насильства. Про зазначене свідчить те, що вона знепритомніла і впала, втративши свідомість.

Таким чином, основним критерієм при вирішенні питання про застосування погрози насильства є спрямованість умислу винного, яка в даному випадку визначається на підставі аналізу усіх обставин справи. Про мету, яка була саме насильницька і про що прямо зазначено в умові задачі, вже говорилося. Але, крім мети в даному випадку ще є місце (неосвітлений провулок) та час (темна пора року) вчинення злочину. А вони свідчать саме про погрозу застосування насильства. Це усвідомлював і винний, і сама потерпіла.

Отже, в діях Баркова за зазначених обставин вбачається злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, а саме грабіж, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

Злочин вважається закінченим, тому що Барков заволодів майном (грошима) потерпілої.

Задача 3

Ливанов визнаний винним у тому, що в ніч на 11 липня 2001 року, знаходячись у нетверезому стані, у кімнаті гуртожитку, де проживала Семенова, застосовуючи до неї фізичне та психічне насильство, намагався її зґвалтувати. У результаті побиття Семеновій заподіяні легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я, однак злочинний намір Ливанов довести до кінця не зміг із-за фізіологічних причин. Після цього Ливанов продовжуючи психічний вплив на Семенову, задовольнив з нею статеву пристрасть неприроднім способом, а потім, маючи намір на зґвалтування, знову став загрожувати їй вбивством, ударив долонею по її обличчю, ногою в живіт, головою об стіну і намагався зґвалтувати. Однак, Семенова вирвалася і вистрибнула з вікна 3-го поверху, одержавши тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до інвалідності І групи.

Дайте кримінально-правову характеристику діям Лиманова. Розгляньте об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, що вчинив Ливанов.

1) Зґвалтуванням є вчинення статевого акту між особами різної статі природним способом всупереч бажанню або поза бажанням однієї з них, шляхом застосування до неї фізичного насильства, погрози негайного застосування такого насильства або з використанням її безпорадного стану.

З умов задачі нам відомо, що Ливанов, знаходячись у нетверезому стані, у кімнаті гуртожитку, де проживала Семенова, застосовуючи до неї фізичне та психічне насильство, намагався її зґвалтувати, але із-за фізіологічних причин не зміг довести до кінця свій злочинний намір. За таких обставин дії Ливанова необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.15 ККУ ”Замах на злочин” та ч. 1 ст. 152 ККУ „Зґвалтування”.

Ч. 1 ст. 15 ККУ передбачає замах на злочин. Тобто, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом дій (або бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. В нашому випадку Ливанов не зміг довести до кінця статевий акт до кінця із-за своїх фізіологічних причин, хоча у нього був прямий умисел на зґвалтування Семенової.

З об’єктивної сторони зґвалтування передбачає вчинення Ливановим двох дій - це статевий акт та застосування для вчинення статевого акту фізичного насильства і погрози його застосування В нашому випадку Ливанов із-за своїх фізіологічних причин не зміг здійснити статевий акт, що виключає об’єктивну сторону злочину передбачену, ст. 152 ККУ. Тому його дії слід кваліфікувати як замах на зґвалтування.

Заподіяння Семеновій легких тілесних ушкоджень охоплюється ч. 1 ст. 152 ККУ. Додаткової кваліфікації за іншими статтями про злочини проти особи в такому разі не потрібно (п. 7 Постанови ПВСУ від 27 березня 1992 р. № 4 „Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини”).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ливанов усвідомлює, що бажає здійснити статевий акт з Семеновою із застосуванням до неї фізичного та психологічного насильства.

Також погроза вбивством, як засіб подолання опору потерпілої особи, з метою її зґвалтування, повністю охоплюється ст. 152 ККУ.

2) Задоволення статевої пристрасті неприродним способом виключає природний статевий акт і вміщує у собі акти мужолозтва, лесбійства, а також інші прояви неприродного збудження і реалізації статевої пристрасті.

Кваліфікація за ч. 2 ст. 153 ККУ за ознакою повторності буде застосована до Лиманова, тому що він раніше вчинив злочин, передбачений ст. 152 ККУ. Така кваліфікація здійснюється незалежно від того чи зміг він довести, злочин передбачений ст. 152 ККУ до кінця (з умов задачі ми знаємо, що він не зміг довести його із-за своїх фізіологічних причин).

Після задоволення своїх пристрастей неприродним способом Ливанов також ще мав намір повторно зґвалтувати Семенову. Якщо Ливанов без значної перерви у часі, діючи з єдиним умислом, вчинив два природних статевих акти з Семеновою, то його дії не можуть розглядатися як зґвалтування, вчинене повторно, вони є одним триваючим злочином.

3) Дії Лиманова слід також кваліфікувати за ст. 128 ККУ „Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження”. Ця стаття Кримінального кодексу застосовується у тій частині задачі коли Семенова вирвалася у Лиманова і вистрибнула з вікна 3-го поверху, одержавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до інвалідності І групи.

Об’єктивна сторона дій Лиманова полягає в суспільно небезпечних протиправних діяннях, злочинний наслідок у вигляді тяжкого тілесного ушкодження та причинний зв’язок між діянням та наслідком.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини Лиманова. Він повинен був передбачити можливість настання тяжкого тілесного ушкодження внаслідок своїх суспільно небезпечних дій.

Кримінальний закон

1. Їдучи потягом Москва-Нальчик, громадянин Вірменії Махтисян з метою заволодіння індивідуальним майном, підмішав до напою сусіда по купе сильнодіючу снотворну речовину. Коли той втратив свідомість, Махтисян з його речами вийшов на станції Курськ (Росія). У зв’язку з тим, що доза сильнодіючої речовини була дуже великою, потерпілий помер під час зупинки потягу на станції Харків (Україна), але факт його смерті було виявлено лише на кінцевій станції – в м. Нальчику (Росія).

За законом якої країни повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності гр-н Махтисян за скоєні крадіжку та убивство? Які принципи дії кримінального закону у просторі для цього слід застосувати? В яких випадках злочин визначається, як вчинений на території України? Чи визнаються територією України пасажирські потяги?

2. Громадянин України Конопко, знаходячись на морському лайнері “Шалом”, що йшов під прапором Ізраїлю, вчинив бійку, під час якої завдав двом членам екіпажу тілесні ушкодження середньої тяжкості.

За законом якої країни повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності гр-н Конопко, якщо лайнер знаходився у відкритому морі?

Чи зміниться рішення, якщо:

• лайнер був під прапором України, приписаний до порту Одеса, але знаходився у порту Ізраїлю?

• лайнер був під прапором України та знаходився у відкритому морі? Як зміниться рішення, якщо злочин був вчинений на військовому судні, що перебував під прапором України та знаходилося у порту США?

3. Гр-н України Пархоменко, знаходячись у Германії, був засуджений за декілька злочинів. Після відбуття покарання Пархоменко повернувся в Україну.

Чи підлягає він кримінальній відповідальності в Україні, якщо кримінальний закон України передбачає за такі злочини більш суворе покарання? Чи могла бути застосована процедура екстрадиції до гр-на України Пархоменко під час відбування покарання в Германії ? Розкрийте поняття екстрадиції. Як вирішити завдання, якщо Пархоменко - особа без громадянства? Як вирішиться питання, якщо Пархоменко за протиправне діяння, яке в Україні є злочином, у Германії поніс лише адміністративне стягнення?

4.У правоохоронні органи України звернулися представники влади Об’єднаних Арабських Еміратів з проханням про видачу гр-на України Борькіна, який, знаходячись у ОАЕ, скоїв злочин проти ісламу.

Чи підлягає Борькін екстрадиції? Який зміст універсального принципу дії кримінального закону? Чи підлягає Борькін екстрадиції, якщо він особа без громадянства, але його дії, вчинені на території ОАЕ, за законодавством України злочинними не вважаються?

5. Другий секретар посольства Бразилії в Україні Вайс, керуючи автомобілем, порушив правила дорожнього руху у м. Києві, в результаті чого загинув пішохід.

Як має бути розв’язане питання про кримінальну відповідальність у цьому випадку?

Чи зміниться рішення, якщо Вайс працював референтом посла Бразілії в Україні? Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що Вайс на час скоєння злочину виконував свої службові обов’язки, або якщо він вчинив тяжкий злочин?

5. Співробітниками УБОЗ Київської області був затриманий громадянин Росії Сидоров, який був учасником російського злочинного угрупування та скоїв на території Росії декілька розбійних нападів, а також незаконний збут наркотичних засобів. В зв’язку з цим МВС Росії був оголошений його розшук.

За законом якої країни Сидоров має бути притягнений до кримінальної відповідальності?

Чи зміниться рішення, якщо:

- наркотичні засоби збувалися також і на території України?

- Сидоров був громадянином України?

Дайте визначення території України згідно з Законом України “Про державний кордон”. Розкрийте зміст поняття універсального принципу дії кримінального закону.

7. Громадянин Турції Осман завдав у м. Стамбул громадянину України тяжкі тілесні ушкодження. Через деякий час його було затримано у м.Одеса за збут наркотичних речовин.

Чи підлягає Осман кримінальній відповідальності за законодавством України за перший злочин? Назвіть угоди, існуючі між Україною і іншими державами по затриманню і видачі злочинців. Розкрийте зміст принципу громадянства , як одного з видів чинності кримінального закону у просторі.

8. 15.06.2002 р. близько 16 години Зорін вчинив угон а/м ВАЗ-2107, однак був затриманий і відносно нього було порушено кримінальну справу. 15.06.2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про амністію”, який розповсюджується на всі нетяжкі злочини, скоєні до набуття ним законної сили.

Чи може бути Зорін звільнений від кримінальної відповідальності, згідно вказаного закону, за амністією. Вкажіть, який закон визнається пом’якшуючим. Розкрийте поняття зворотньої сили кримінального закону у часі. Як слід вирішити питання, якщо злочин буде вчинено 16.06.2002 р.

9. Репкін, який постійно проживав в Україні як особа без громадянства, поїхав до Польщі, де скоїв вбивство за необережністю, після чого повернувся до України. Польські правоохоронні органи звернулись з проханням про видачу Репкіна для притягнення до кримінальної відповідальності.

Як необхідно вирішити це питання? Хто не може бути виданий Україною іншій державі для кримінального переслідування і в яких випадках? Чи пядлягає Репкін кримінальній відповідальності за необережне вбивство, вчинене у Польщі, за ст. 119 КК України ?