10. Людський капітал як соціально-економічна категорія. Розвиток і використання людського капіталу.

Людський кап-л – це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас здоров”я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері сусп. вир-ва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів його власника. Розглядаєм за трьома рівнями: особистий (знання, навички, досвід), Мікроекономічний ( сукупна кваліфікація та проф. здібності всіх працівників під-ва), макроекономічний (накопичені вкладення в освіту, проф підготовку, оздоровлення, служби працевлаштування тощо).

11. Індекс людського розвитку: методологія визначення, призначення, сфера використання.

Індекс людського розвитку є інтегральним показником, який комплексно відображає зміни стану людини в суспільстві. Прогрес також може відслідковуватися по динаміці трендів індикаторів рушійної сили та індикаторів стану. Оцінка негативної чи позитивної динаміки як прогресу залежить від змісту індикаторів. Індекс людського розвитку як узагальнюючий показник соціально-економічного розвитку (складові — очікувана тривалість життя при народженні, грамотність дорослого населення і повнота охоплення навчання у початковій, середній і вищій школі, валовий внутрішній продукт на душу населення) також має включатися до критеріїв соціальної безпеки. У регіонах з низькими значеннями індексу людського розвитку на тлі благополучних регіонів, які часто є сусідами, соціальна напруга відбивається не тільки на власне регіональному рівні, а й на рівні країни загалом.

12. Сутність категорії "праця" та її характеристики. Роль праці у розвитку людини і суспільства.

13.Зміст і характер праці. Види праці та їх характеристики.

Праця— це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на ство­рення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Процес праці містить три основні моменти: доцільну діяльність людини, тобто власне працю; пред­мет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці. Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця — це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної споживної вартості. Абстрактна праця — це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється. Подвійність поняття «праця» зумовлює і подвійність його змісту. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівнях кваліфікації працівників), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці. Отже, конк­ретна праця виражає й технологічний аспект. Техніко-технологічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці і перебуває під впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо. Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробни­цтва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспіль­ною, вільною і вимушеною. Часткові ознаки характеризують специфічні особливості фун­кціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють такі види праці залежно від: способу здійснення — розумова й фізична; кінцевого результату праці — продуктивна й непродук­тивна; рівня складності праці — складна й проста; рівня творчості — творча й нетворча. Зміст і характер праці тісно взаємозв'язані.