111. Сутність і діалектика взаємозв’язку категорій „в-сть роб. Сили”, „ціна роб. Сили”, „витрати роботодавця на роб. Силу”, „необхідний продукт”, „зп”, ф-ції зп.

В-сть роб. сили – це сукупність витрат підприємця, пов’язаних з в-ням роб. сили, забезпеченням необхідного її відтворення.. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормал. життєдіяльності людини (для підтримування її працездатності, профес.-кваліфікац. підготовки, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку...). До її складу входять: сама ЗП; натурал. виплати; витрати роботодавців на соц. страх.; витрати на профес. підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, профес. орієнтацію та підбір кадрів; витрати на соц.-побутове обслуговування, податки як витрати на роб. силу. Як бачимо, всі складові в-сті роб. сили являють собою витрати роботодавця на роб. силу у тій чи ін. формі. Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Ціна роб. сили насамперед залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції роб. сили; регулюється і контролюється державою і профспілками. Необхідний продукт – ек. категорія, що означає частину створеного працівниками сфери матер. в-цтва сукупного сусп. продукту, яка необхідна для утримання самих працівників та їхніх сімей + для навчання працівників. Необх. продукт виражений у формі ЗП. ЗП - це винагорода, обчислена, як правило, у грош. виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. ТЕПЕРЬ ПОЛЕЙТЕ ВОДИЧКИ, КАК ВСЕ ЭТИ КАТЕГОРИИ ТЕСНО ДРУГ С ДРУГОМ СВЯЗАНЫ . Ф-ції ЗП: 1)відтворювальна - джерело відтворення роб. сили і засобу залучення людей до праці; 2)стимулююча - встановлення залежності рівня ЗП від к-сті, якості і результатів праці; 3)регулююча - засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях ек-ки з урахуванням ринк. кон'юнктури; 4)соціальна - забезпечення соц. справедливості, од­накової винагороди за однакову працю. + зараз ЗП виконує ще ряд ін. ф-цій: 1)збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною зани­ження ЗП; 2)забезпечення соц. гарантій; 3)збереження попереднього статусу, пов'язаного з попереднім роб. місцем; 4)стримування інфляції (через затримку виплати ЗП); 5)перерозподіл зайнятих по галузях і сферах ек-ки; 6)поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості; 7)посилення мобільності роб. сили.

112. Соц.-труд. Відносини з приводу формування доходів працюючих.

Соціально-трудові відношення — це об'єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відношень у процесі праці, які спрямовані на регулювання якості трудового життя.

Розвинуті трудові відносини припускають існування институтів, які виступають від імені найманих робітників, які захищають їх інте-реси. Традиційно такими є професійні союзи — масові організації, які об'єднують найманих робітників, пов'язаних спільністю соціально-економічних інтересів. Завдання профспілок — забезпечення належних умов й оплати праці. На формування доходів працюючих вони впливають за такими напрямками- забезпечення сприятливих умов праці для найманих робітників, створення умов, що дозволяють громадянам безперешкодно заробляти собі на життя будь-якими, що не суперечать закону способами; забезпечення членам суспільства прожиткового мінімуму і надання матеріальної допомоги тим, кому в силу об'єктивних причин вона необхідна, захист від чинників, що знижують життєвий рівень.