28. Класифікація населення: ознаки, практичне значення

Усе населення віком від 15-70 роківв поділяеться на економічно активне населення – (відносяться всі особи, які беруть участь у виробництві товарів і послуг, включаючи виробництво товарів для ринку, по бартерних каналах і для особистого користування. Це наступні категорії: особи найманої праці - робітники та службовці; самостійні працівники; неоплачувані члени родини; сезонні й випадкові працівники; особи, що тимчасово не працюють по об'єктивних причинах (хвороба, відпустка й т.п.); учні, що сполучають навчання з роботою на режимі неповного робочого часу; учні й особи, що проходять профпідготовку на виробництві й одержують або стипендію, або заробітну плату), економічно неактивне (До економічно неактивного населення міжнародна статистика відносить усіх, хто незалежно від віку не входить у категорії економічно активного населення, про що говорилося вище.

У складі економічно неактивного населення можна виділити також кілька груп. Саму більшу групу становлять учні очних форм навчання, хатні господарки, пенсіонери по старості й інвалідності, рантье, особи, що одержують матеріальну підтримку від громадських організацій і приватних осіб, і ін)

Економічно автивне:

Зайняті (люди, зайняті суспільно-корисноюю працею, яка приносить доходи)

Безробітні (Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу)

Економічно неактивне

Незайняте населення( не бере участь у суспільно-корісній праці, виробництві) – пенсіонери, учні

Безробітні

29. Трудовий потенціал: сутність, рівні та підходи до оцінювання

Трудовий потенціал – це ресурси праці, які визначають сукупність можливостей населення до активної трудової, підприємницької, інноваційної діяльності в комплексі з умовами та якістю їх використання у сфері праці.

Структуру т.п. становлять такі компоненти:

-демографічні (статево-віковий склад населення, тенденції відтворення),

-економічні (тенденції зайнятості та безробіття, використання робочого часу, рівень міграції)

-інтелектуальні (освітній рівень, напрям проф. підготовки, розумові, творчі здібності);

-соціальні (активність, моральність, комунікаційні навички, менталітет);

-психофізіологічні (стан здоровя, працездатність, темперамент, відповідальність).

Вирізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

На рівні окремої людини тп. Характеризується такими показниками:

-рівень здоровя;

-професіоналізм, досвід, кваліфікація, ресурси робочого часу;

-освіченість, творчі й підприємницькі здібності,здатність до інновацій;

-моральність, мотивованість, відповідальність, уміння працювати в колективі, духовність;

-працездатність, наполегливість, активність і т.д.

На рівні суспільства ці компоненти можна оцінити певними узагальненими показниками:

Здоровя населення країни- середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами від різних причин тощо.

Моральність суспільства- його релігійністю, ставленням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соц напруження, злочинності.

Творчий потенціал та активність – темпами НТП, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій.

Організованість- якістю та стабільністю законодавства, обов’язковістю додержання законів і угод, стабільністю політичної ситуації.

Рівень освіти- середньою кількістю років навчання на одну людину, часткою витрат на освіту в держбюджеті, доступністю різних рівнів освіти.

Ресурси робочого часу- кількістю працездатного населення, кількістю та часткою зайнятих, рівнем безробіття тощо.