56. Велику князівство Литовське, що існувало у 12-14 ст. вело боротьбу з Польщею за володіння зах-укр землями. Швидке зростання Литовської держави починається при Гедиміні. Гедимін завершив приєднання білоруських земель і приступив до приєднання південно-західних руських (українських) земель. Вирішальна роль у захопленні українських земель належить сину Гедиміна — Ольгерду (1345—1377 pp.). Поступове витіснення татар литовцями спричинило включення Чернігово-Сіверщини, Київщини і Переяславщини до складу Литовської держави. До кінця 40-х років також Поділля. Вирішальним у підкоренні українських земель Литвою став 1362 (1363) р. Цього року військо трьох сусідніх народів — литовського, українського та білоруського розгромило військо монголо-татар на Синіх Водах, давши початок звільненню українських земель від монгольського іга. Таким чином, у другій половині XIV ст. під владою Литви опинилась вся Білорусь, частина земель Росії та значна частина території України — майже вся Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля. Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи.

Після Ольгерда внаслідок міжусобної боротьби до влади прийшов його молодший син Ягайло (1377 – 1392), який в зв’язку із зовнішньою загрозою Великому Литовському змушений був зблизитись з Польщею і одружився з польською королівною Ядвігою і уклав 1385р. в Крево унійний союз з Польщею. Кревська унія поклала початок соціально-культурному і політичному впливові Польщі на Литву. Коронувавшись Польською короною, великий литовський князь Ягайло зобов’язався зробити католицтво державною релігією у Литві, приєднати її до Польщі, а разом з нею українські та білоруські землі. Однак завдяки енергійній діяльності Вітовта (1392 – 1430) племінника Ольгерда, (який тому віддав Литву) підтриманого українськими і білоруськими феодалами, Велике князівство Литовське збереглося як незалежний державний організм і проіснувало до 1569р.

Соціально-політичний устрій українських та білоруських земель тривалий час зберігав в основному свій попередній зміст. Князі з династії Гедиміновичів лише змінили колишніх Рюриковичів й визнали верховну владу над собою великого князя литовського. Саме цим пояснюється порівняно легке утвердження влади Литви над Україною. Для українців литовське панування було набагато меншим злом, ніж тяжке золотоординське ярмо. До цього слід додати, що литовці досить швидко потрапили під вплив більш культурної Русі, яка сприяла розвитку і могутності Литовського князівства.

57. У 1905 р. в Російській імперії почалася революція. Революція 1905-1907 pp. за своїм характером була буржуазно-демократичною, бо її безпосереднім завданням було повалення царизму, встановлення демократичної республіки, вирішення аграрного питання, покращання становища робітників.

Періодизація революції: 1) піднесення (січень — грудень 1905 p.); 2) спад (січень 1906 р. — червень 1907 p.).

Головні події революції в Україні:

• 9 січня 1905 р. – «кривава неділя» - розстріл мирної демонстрації в Петербурзі; початок революції;

• січень-березень 1905 р. страйки робітників — 177 страйків, 170 тис. учасників; • повстання на броненосці «Потьомкін» (14-25 червня 1905 р.);

• загальний політичний страйк (жовтень 1905 р. — 120 тис. учасників);

• створення профспілок (3 листопада 1905 р.; у 1907 р. — 280 організацій);

• селянські виступи (за 1905 р. — 4 тис. у 7 тис. сіл); • повстання матросів флотської дивізії у Севастополі (крейсер «Очаків» та ін., на чолі з лейтенантом Шмідтом — листопад 1905 p.);

• повстання саперів у Києві на чолі з поручиком Б. Жаданівським — листопад 1905 p.;

• грудневе збройне повстання 1905 р.

Українське питання обговорювалося і в Державних думах. Вибори у І Думу відбулися весною 1906 р., очолив І. Шраг. Основною її вимогою було надання автономії Україні. Укр політ партії, за винятком радикальної та демократичної, бойкотували вибори. Вибори до II Думи відбулися в січні 1907 р. У виборах узяли участь усі укр. політ партії. II Дума виявилася ще лівішою, ніж І Дума. «Думська громада» дещо розширила свої вимоги, пропонуючи запровадити українську мову в систему освіти і державного управління. Для цього вони вважали за необхідне утворити кафедри української мови та історії в університетах, ввести українську мову в учительських семінаріях. Діяльності «Думської громади» активно допомагав видатний український історик М. Грушевський, який спеціально для цього переїхав до Петербурга. Результати: пожвавила національно-визвольний рух, процес створення партій, профспілок, кооперативів, політичні партії отримали досвід політичної боротьби, революція завершилась поразкою, хоча російський уряд і був змушений провести ряд реформ.

58. Захопивши у Галичину, Західну Волинь і Поділля, Польща прагнула оволодіти й українськими землями, які входили до складу Великого князівства Литовського. Але, окрім бажання Польщі, визрівали ще й об’єктивні умови для унії між Польським королівством і Литвою.

Депутати Великого князівства Литовського підписали акт про державну унію і склали присягу на вірність їй. Це означало створення держави Річ Посполита. Люблінська унія 1569 р. відіграла, безумовно, велику історичну роль у долі України. При цьому вона мала досить суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Але вона ж возз’єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху.

Після 1569 р. більшість українських земель було зайнято найбільшими польськими магнатськими родинами, які стали там необмеженими власниками. Посилюється кріпацтво. Литовський статут , який діяв у Речі Посполитій разом із польським феодальним правом, остаточно закріпачував селян, які прожили на землі феодала 10 років.

Розвиваються міста — і державні, і ті, які перебували у приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права — виборного місцевого самоврядування, — з тим щоби вийти з-під влади феодала. Тоді ці міста ставали опертям королівської влади у боротьбі проти свавілля магнатів.

Берестейська унія.У 1595 р. у Кракові папський нунцій схвалює умови унії, і того ж року в присутності папи римського Климента VIII вона була проголошена. Юридичне оформлення унії мало відбутися у 1596 р. в Бересті. Але собор одразу ж розколовся на дві частини — уніатську та православну.

Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. Визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов’янською, а обряди православними. Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким. Але православний собор, що проходив водночас, не визнав правомірність рішення уніатів. Замість консолідації українське суспільство ще більше розкололося.

Отож Берестейська унія не сприяла об’єднанню православних і католиків, але в історії України ці дві церкви міцно пов’язані між собою.

59. Скасування кріпацтва та низка буржуазних реформ не сприяли автоматичній ліквідації феодального ладу. Цей крок був спробою самодержавства модернізувати старорежимну феодальну машину, цивілізувати суспільні відносини. Оскільки реформи проводилися згори, базові феодальні структури певною мірою зберегли свої позиції. Залишилися поміщицьке землеволодіння, селянська община і самодержавство. В історичній літературі їх традиційно називають залишками феодалізму, але, по суті, це зовсім не залишки, а основні елементи феодального механізму, з якого реформатори вилучили лише одну ланку -кріпацтво.Непослідовність, незавершеність реформ 60—70-х років та особливості соціально-економічного становища різних регіонів України в складі Російської імперії зумовили той факт, що перехід аграрного сектора на капіталістичні рейки здійснювався водночас двома шляхами — прусським та американським. Якщо прусський шлях передбачав уповільнене вростання поміщицького господарювання в капіталізм за рахунок напівфеодальної експлуатації селянства, то американський відкривав зовсім інші перспективи — швидке зростання фермерських господарств, звільнення від будь-яких залишків феодальної залежності, ліквідація поміщицького землеволодіння. Значні зміни та зрушення відбулися в пореформений період у сфері землеволодіння та землекористування. Капіталістична конкуренція та перетворення землі на товар стимулювали активний продаж поміщицької землі, внаслідок якого в другій половині XIX ст. відбулися докорінні зрушення в розподілі земельної власності.

Отже, у другiй половинi XIX ст. пiд впливом буржуазних реформ в Україн вiдбулися значнi змiни в соцiально-економiчнiй сферi. В аграрному ceктopi сформувався досить високий piвень концентрацiї землi; було здiйснено докорiнний перерозподiл земельної власностi, що йшов по лiнiї переходу вiд cтaновостi до безстановостi; у сiльськогосподарському виробництвi значного поширення набули застосування технiки, використання вiльнонайманої працi, полiпшення структури посiвiв тощо. Цi змiни дали можливiсть Українi перетворитися на потужний центр виробництва сiльськогосподарської продукцiї не тiльки iмперського, а й свiтового значення.

60. 10 грудня на VІІ Всеукраїнському з’їзді Рад було схвалено Декларацію про утворення СРСР і проект основ Конституції СРСР. З’їзд звернувся до з’їздів Рад інших радянських республік з пропозицією невідкладно оформити створення СРСР. 30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР затвердив в основному Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір. Союз складався з чотирьох республік – РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія).Процес конституційного оформлення тривав і далі. В січні 1924 р. на ІІ з’їзді Рад СРСР було остаточно затверджено Конституцію СРСР. У ній права союзних республік обмежувалися значно більшою мірою, ніж у попередніх проектах документів, пов’язаних зі створенням СРСР. Принципи рівноправності і федералізму практично поступилися автономізації. Союзні республіки стали адміністративними одиницями СРСР. Усі основні повноваження узурпувалися Центром, або, згідно з офіційним тлумаченням, «добровільно» передавалися Союзу РСР.

Унесення змін ІХ Всеукраїнським з’їздом Рад до Конституції УСРР, де було остаточно законодавчо закріплено вступ України до СРСР (травень 1925). Незважаючи на гарантоване законом право вільного виходу України із Союзу, воно було «паперовим», а незалежність нашої держави – формальною. Влада на всій території СРСР належала керівній верхівці комуністичної партії.

61. У грудні 1647 р. Б. Хмельницький тікає на Запоріжжя, де закріплюється на острові Бузький. Наприкінці січня 1648 р. він нападає на Січ, козаки переходять на його бік. 30 січня 1648 р. Б. Хмельницького на Січі обирають гетьманом. Він проводить широку підготовку до повстання, встановлює зв'язки з Кримським ханством, яке у перші роки  війни було союзником  Б. Хмельницького. Поляки готуються до придушення повстання. Навесні 1648 р. починають бойові дії. У травні 1648 р. у битвах під Жовтими Водами (5-6 травня) та   Корсунем (26 травня)  були розгромлені польські     регулярні   війська в Україні.  Б. Хмельницький  з військом прямує в Україну, де влітку 1648 р. вибухнули масові повстання, почалася різанина. Б. Хмельницький готує військо, встановлює дипломатичні стосунки з іншими державами. 13 вересня  1648 р. у битві під Пилявцями було розгромлене польське військо. У вересні - листопаді 1648 р. триває похід в Західну Україну, проводиться  облога Львова, Замостя. У жовтні 1648 р. новим королем стає Ян Казимир, а у листопаді 1648 р. Б. Хмельницький припиняє    бойові дії і повертається  назад до Києва.Влітку 1649 р. бойові дії відновлюються. 5-6 серпня 1649 р. у битві під Зборовим  зрада кримського хана врятувала поляків.   8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір, за яким під владу гетьмана переходили Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства, де встановлювалася  козацька автономія. У лютому - березні 1651 р.  поляки відновили бойові дії. 18-30 червня 1651 р.  у битві під Берестечком, внаслідок втечі кримського хана, який полонив Б. Хмельницького, козаки зазнали тяжкої поразки,  але основна частина війська була врятована. 25 червня 1651 р. на півночі розпочав бої литовський гетьман Я. Радзивілл.він захопив Київ.18 вересня 1651 р. під Білою Церквою був підписаний мирний договір,згідно з яким скорочувалась чисельність реєстрового козацтва,козацька територія обмежувалася. Б. Хмельницький продовжував зміцнювати зв’язки з Москвою. У травні 1652 р. війська Б. Хмельницького недалеко від села Батіг, що на межі Поділля і Молдавії, зустрілися зпольською армією і вщент розгромили її.у 1653 р.Польське військо просувалося до Наддніпрянщини. Супротивники зустрілися під Жванцем поблизу Кам’янця-Подільського. І знову польська армія опинилася на грані повного розгрому. кримський хан,пішов на переговори з польськими представниками. Б. Хмельницький змушений був погодитися на припинення бойових дій на умовах Зборівського договору. Воєнні дії припинились 16 грудня 1653 р.

62. Новий російський цар Олександр II ЗО березня 1856 р. проголосив курс на проведення реформ. 19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.

Особливості аграрної реформи: селянська реформа внесла істотні зміни в правове становище селянства України. А саме: 1) селянин мав право самостійно вирішувати сімейні і господарські питання; 2) набувати у власність нерухоме майно; 3)займатися торгівлею і різними промислами; 4)селянин ставав суб’єктом судового процесу – за ним закріплювалось право подавати позов і відповідати в суді тощо

Судова реформа 1864 р. Ця реформа проголошувала демократичні принципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність всіх перед законом, гласність тощо. Вину підсудного встановлювали присяжні судді, вибрані населенням. Вони мали вирішувати справу згідно зі своїм сумлінням. Судові засідання були відкриті, і у них брали участь зацікавлені сторони, прокурор та адвокат (адвокатура засновувалась згідно з реформою 1864 р.).

Земська реформа 1864 р. Створення виборних органів влади в межах губерній, повіту – земств, де були представлені всі стани. Вирішення земствами гос-ких і соц.-культурних питань.

Міська реформа 1870 р. Згідно з нею створювалися виборні міські думи як розпорядчі та міські управи, як виконавчі органи. У виборах брало участь все населення, що платило податки. Міські думи і міські управи займалися в основному питаннями життєдіяльності міст і підпорядковувалися губернаторові.

Військова реформа 1864.Цією реформою вводилась загальна військова служба, час якої зменшувався з 25 до 4–5 років.

Отже, оцінюючи реформи 1860-х – 1870-х років, потрібно зазначити, що вони були черговою спробою царського самодержавства провести потрібні реформи «зверху», не допустивши вирішення назрілих протиріч шляхом революції. Вони були обмеженими, непослідовними, незавершеними. Царизм не зробив головного кроку – не створив нової політичної надбудови, не проголосив Конституцію, не створив парламент. Росія і далі залишилась абсолютною монархією.

63. Після жовтневих подій в Росії ЦР прагнула зміцнити свої позиції як єдиної влади в Україні. 07.11.1917р. ЦР прийняла ІІІ Універсал, який проголошував – Україна стає Української Народною Республік-кою. Також скасування приватної власності на землю, 8-годинний робочий день, контроль за виробництвом, скасування смертною кари,.Проголошувалася свобода слова, друку, зборів профспілок. Формально влада в Україні  належала ЦР та вона  не зробила ніяких змін у державному ладі України, чим дискредитувала себе в очах трудящих мас. 04.12.1917р. відбувся І Всеукраїнський з’їзд рад, який оголосив ЦР поза законом і скасував всі її постанови. Керівництво ЦР не визнало рішень з’їзду і утворених ним органів. Після з’їзду процес встановлення радянської влади на місцях прискорився. По всій Україні розгорнулася боротьба трудящих мас. Спалахнули збройні повстання. 09.01.1918р. ЦР прийняла свій ІV Універсал, в якому підкреслювалося, що Українська Народна Республіка стає самостійною, від нікого незалежною, суверенною Державою Українського Народу. В проголошенні самостійності та державної незалежності України і полягає основне історичне і політичне значення. В Україні почалася жорстока боротьба за встановлення радянської влади в Україні. 27.01.1918р. був підписан договір між Укр.Народ.Респуб. та  чотирма державами німецького блоку в Брест-Литовську. Це був перший мирний договір на шляху до завершення світової війни. Та миру в Україну цей договір не приніс. Німці з австрійцями ввели на територію України понад 450 тис. осіб. Проти німецько-австрійських окупантів розгорнувся масовий революційний рух. ЦР немала адміністративного апарату для збору мільйонів тонн продуктів, які обіцяла при підписанні договору. Кризи, сутички й дебати між партіями в ЦР переконали німецьке командування в тому, що вона неспроможна правити. 16.04.1918р.під час засідання ЦР була розігнана невеликим німецьким загоном. ЦР проіснувала 13 місяців – з 07.03.1917р. до 29.04.1918р. діяльність ЦР сприяла національному відродженню України, становленню її державності. Саме в цьому і полягає її основне значення.

64. Розпад Київської держави та завоювання її монголами, необхідність згуртування сил проти Тевтонського ордену сприяли становленню Великого князівства Литовського, що існувало у 12-14 ст. Велике князівство Литовське вело боротьбу з Польщею за володіння зах-укр землями. Швидке зростання Литовської держави починається при Гедиміні. Гедимін завершив приєднання білоруських земель, і приступив до приєднання південно-західних руських (українських) земель. Вирішальна роль у захопленні українських земель належить сину Гедиміна — Ольгерду (1345—1377 pp.). Поступове витіснення татар литовцями спричинило включення Чернігово-Сіверщини, Київщини і Переяславщини до складу Литовської держави. До кінця 40-х років -Поділля. Вирішальним у підкоренні українських земель Литвою став 1362 (1363) р. Цього року військо трьох сусідніх народів — литовського, українського та білоруського розгромило військо монголо-татар на Синіх Водах, давши початок звільненню українських земель від монгольського іга. Таким чином, у другій половині XIV ст. під владою Литви опинилась вся Білорусь, частина земель Росії та значна частина території України — майже вся Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля. Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи.

Південно-Західні руські землі у складі Литовської держави були поділені на автономні держави утворення – удільні князівства, на чолі яких стояла литовська аристократія. Руську знать практично усунули від влади. В економіці руських земель у складі Литовської держави великих змін не відбулося. Як і в давньоруські часи, основу економіки складало землеробство і традиційні промисли: мисливство, бортництво, рибальство. Причому промисли виступали провідною формою господарської діяльності значної частини населення, оскільки аграрна культура в часи монгольської навали занепала. Поширювались товарно-грошові відносини. Селянство, яке складало більшість населення, за характером повинностей поділялося на данників (основна повинність яких полягала в сплаті данини), “похожих” особисто вільних і “непохожих” (прикріплені до свого наділу). “Непохожий” міг залишити свого володаря, якщо хтось інший погоджувався замінити його і виконувати відповідну службу. Цей розподіл був відносним і межа між ним у значній мірі була умовною. За рахунок селян збільшувалося населення міст. За характером занять міщанство в невеликих містах мало чим відрізнялось від селянства. Конкурентами міщанству у торгівлі виступала шляхта і пани, які мали право безмитного перевезення продуктів власного господарства. Мешканці міст займалися ремісничою діяльністю.

65. Історичне значення УЦР: Підняла на новий щабель ідею української державності .Діяльність Центральної Ради викликала захоплення і була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України .Центральна Рада практично здійснила одвічні прагнення українського народу до свободи і незалежності .Боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала покоління, які вибороли незалежність України. Завдяки своїм універсалам принесла самостійність та державну незалежність України. В цьому і полягає основне історичне і політичне значення.

66. Причини і наслідки впровадження НЕПу

10 березня 1921 р. Х з’їздом РКП(б) було проголошено нову економічну політику (НЕП).

Причини переходу до НЕПу: 1)громадянська війна та політика «воєнного комунізму», 2) економічна криза (розруха, закриття під-в, падіння виробництва промислової і сільськогосподарської продукції , введення продрозкладки, карткова система розподілу продукції тощо), 3)політична криза (масовий опір політиці більшовиків – селянські повстання, страйки робітників, виступи в армії, на флоті), 4)голод 1921-1923 рр.

Основні заходи непу: скасування продрозкладки, введення продподатку; дозвіл на оренду землі, дозвіл на використання найманої праці; розвиток різних форм кооперації; скасування кругової поруки; скасування загальної трудової повинності; перехід від зрівняльної до відрядної зарплатні; дозвіл на створення концесій; поновлення вільної торгівлі; випуск конвертованого червонця, поступове вилучення старих грошових знаків; уведення держ. податків, платні за комунальні послуги, транспорт тощо.

Особливість НЕПу в Україні:неп в Україні було запроваджено пізніше, ніж в Росії. Реально неп почався в Україні лише на початку 1922 р. На інтереси українського селянства не зважали. У цьому і полягає головна особливість переходу до непу в Україні. Крім того, особливостями непу в Україні також були: більші податки, ніж в інших радянських республіках; впровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом, неп спочатку було запроваджено не в с/г (як в Росії), а у промисловості ( з метою підриву матеріальної бази селянського повстанського руху).

Наслідки: відбуваються суттєві зміни в промисловості: з’являються приватні та орендні під-ва, створюються трести («Тютюнтрест», «Цукротрест», «Маслотрест»), налагоджується виробництво електроенергії (розпочато будівництво ДНІПРОГЕС), збільшується видуботок вугілля та сталі, зростає сільськогосподарське машинобудування, на Харківському тракторному заводі налагоджується випуск гусечних тракторів «Комунар»; відбуваються суттєві зміни в с/г: зростає к-сть кооперативів, на 1927/1928 рр. обсяг валової продукції навіть трохи перевищував довоєнний.

67. Берестейська унія

Берестейська церковна унія 1596 р. — злука католицької церкви і православних єпископів України та Білорусі на умовах визнання зверхності папи римського, католицької догматики про чистилище, походження Духа Святого від Бога Отця та Бога Сина, прийняття візантійського обряду та юліанського календаря.8—9 жовтня 1596 р. у м. Бересті в церкві св. Миколая зібрався собор. Участь у ньому взяли митрополит М. Рогоза, єпископи із 12 монастирів, представники духовенства та шляхти. Рішучими противниками унії були князь Костянтин Острозький, єпископи Г. Балабан та 3. Копистинський.

Результати, наслідки: розкол укр. церкви на уніатську і православну, створення уніатської церкви, розкол в укр. сус-ві, після собору унію прийняли: Ужгородська (1646 p.), Перемишльська (1692 p.), Львівська (1700 р.) і Луцька (1702 р.) єпархії.

68. Відмінність політичної діяльності гетьмана п.Скоропадського і Директорії

П. Скоропадський перетворив УНР на Українську Державу монархічного типу на чолі з гетьманом, Директорія ж скасовувала Гетьманщину та відновлювала УНР. Політика Скоропадського обмежувала свободи для робітників: скасовувався 8-годинний робочий день, заборонялися страйки, а політика Директорії навпаки відновлювала свободи, скасовані гетьманом. Будучи людиною військовою, Гетьман багато уваги приділяв розбудові армії: початок створення регулярної укр. армії, спроба відновлення укр. козацтва. Директорія ж проводила незадовільну підготовку та організацію армії. Скоропадський здійснив чимало перетворень культурній сфері: відкрив укр. університет у Кам’янці-Подільському; заснував укр. кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси; було відкрито понад 150 гімназій та шкіл, створено укр. Академію наук на чолі з В. Вернадським тощо. Директорія ж закривала національні установи створені за часів Скоропадського.

69. Соціально-політичні проблеми незалежної України

Соціально- політичні проблеми в перші роки незалежності: підпорядкування більшості укр. під-в центру, монополізм, відсутність різних форм власності, неконкурентноспроможність на світових ринках, екстенсивний шлях розвитку, диспропорційність, застарілість матеріально-технічної бази, високий рівень мілітаризації економіки, залежність від еноргоносіїв. Україна також в перші роки незалежності переживала економічну кризу ( гіперінфляція, зростання безробіття, катастрофічне падіння виробництва, дефіцит державного бюджету тощо). З 1994 р. по 2004 р. у економіці України спостерігається корупція, тінізація, вивозиться капітал за кордон, низький рівень іноземних інвестицій тощо. Що ж до соціальної сфери, то тут спостерігаються такі проблеми: низька народжуваність, висока смертність, невідповідність зростання заробітної плати потребам населення, безробіття, поглиблення соціального розшарування, повільне формування середнього класу, невирішена житлова проблема, низький рівень комунальних послуг.

70. Люблінська унія та її наслідки для українських земель

Люблінська унія 1569 р. — угода про об'єднання Польщі й Литви в одну державу — Річ Посполиту. Укладена. Угода визначала, що король Речі Посполитої є виборним і обіймає два престоли — польський королівський та литовський великокнязівський, а Річ Посполита має спільний сейм, спільну зовнішню політику та одну грошову систему. Велике князівство Литовське зберігало державну автономію. Українська шляхта зрівнювалася в правах з польською та литовською. Під юрисдикцію Польщі переходили українські землі — Брацлавщина, Волинь, Київщина, Підляшшя, а під юрисдикцією Литви залишалися Білорусь, Берестейщина.

Наслідки унії для укр. земель: 1) майже всі укр. землі були об’єднані в одній державі, 2) об’єднання сприяло посиленню феодальної експлуатації селянства, за Литовськими статутами на к.ХVI ст. більшість укр. селян були закріпачені, 3) зростають укр. міста, які стають центрами торгівлі, освіти та культури, 4) поширюється магдебурзьке право (Львів,Луцьк,Житомир,Київ).