Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Сумський державний університет

Машинобудівний коледж

ОПОРНІ КОНСПЕКТИ

з дисципліни

“Комунікативна логіка” з практичними завданнями

для студентів спеціальності

5.03030301 „Видавнича справа та редагування”

2010 р.

Опорні конспекти розроблені викладачем дисципліни „Комунікативна логіка” Бондаренко Д. І.

Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально – гуманітарних дисциплін

Протокол № 01 від “02” вересня 2010 р.

ЗМІСТ

Тема: Предмет та метод логіки. ………………………………………..4

Тема: Теорія знака……………………………………………………….. 7

Тема: Ім’я та поняття……………………………………………………..10

Тема: Логічні операції над поняттями…………………………………15

Тема: Висловлювання. …………………………………………………..20

Тема: Закони логіки……………………………………………………….26

Тема: Дедуктивні міркування. …………………………………………..27

Тема: Дедуктивні міркування. …………………………………………..36

Тема: Основи теорії аргументації……………………………………….43

Рівні засвоєння навчального матеріалу:

• «початковий рівень» – студент відтворює основний навчальний матеріал, знає всі основні визначення, здатний розв’язувати завдання за зразком;

• «середній рівень» – студент знає істотні ознаки понять логікм, закономірностей зв’язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, вміє виконувати логічні операції, вирішувати складні логічні вправи, виправляти допущені помилки; відповідь повна, правильна, обгрунтована;

• «високий рівень» – знання студента є глибокими, міцними, узагальненими, системними; студент уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно виконувати складні логічні вправи, виявляє і відстоює особисту позицію.

Тема: Предмет та метод логіки.

План:

1. Визначення логіки.

2. Міркування та його структура.

3. Логічні форми міркування.

1. Логіка - це наука, яка вивчає форми (схеми, структури) міркувань людей.

Її історія налічує близько 2,5 тис. років і поділяється на два етапи:

традиційний (IV ст.. до н.е. - перша половина XIX ст.);

сучасний (друга половина XIX ст. - до нашого часу).

Фундатором традиційної логіки вважають Аристотеля (384 - 322 рр. до н.е.), а сучасної - німецького філософа Готфріда Лєйбніца (1646 - 1716).

2. Міркування - це розумовий процес, у ході якого на підставі наявних, відомих знань отримують нове знання.

Структура міркування складена з двох компонентів:

Засновки - це висловлювання, в яких міститься вихідне, відоме знання.

Висновок - це висловлювання, в якому міститься нове знання і яке отримують логічним шляхом із засновків.

Міркування поділяють на:

Правильне міркування - це міркування, в якому дотримано всіх правил та законів логіки.

Неправильне міркування - це міркування, в якому припущено логічних помилок унаслідок порушення правил або законів логіки.

Логічні помилки в логіці поділяють на:

паралогізми - це логічні помилки, яких припуска­ються в міркуваннях ненавмисно (через незнання);

софізми - це логічні помилки, яких припуска­ються в міркуваннях навмисно з метою введення в оману, обґрунтування неправдивого твердження.

Логіка не займа­ється визначенням істинності та хибності засновків та висновків міркувань. Але в логіці існує правило: якщо міркування побудоване правильно і при цьому воно спирається на істинні засновки, то ви­сновок такого міркування завжди буде безперечно істинним. В інших випадках істинність висновку не може бути гарантована. Логіку як науку цікавить не просто міркування, а. йо­го логічна форма (схема).

3. Логічна форма міркування - це спосіб зв'язку висловлювань, які входять до його складу, Для її виявлення в логіці створюють штучні мови, які отримали назву формалізованих мов. Формалізована мова — це спеціальна штучна мо­ва, в якій вирази природної мови замінюють на спеціальні символи, за якими закріплюють певні значення. Міркування за такого підходу перетворюється на ланцюжок знаків, побудований за строгими прави­лами. Побудова моделі, в якій змістовним міркуванням відповідають їхні формальні аналоги, у логіці на­зивається формалізацією.

Компонентами логічної форми є:

логічні терміни в природній мові виража­ють за допомогою таких слів та. словосполучень, як «будь-який», «деякий», «є», «якщо..., тоді...», «...і...», «...або...» тощо;

нелогічні терміни фіксують певну інформацію, про яку йдеться у виразі. Це можуть бути як окремі слона, словосполучення, так і цілі речення.

Зміст міркування виражено саме в нелогі­чних термінах. Логічна форма міркування — це його структура, яку виявляють в результаті абстрагування від значень нелогічних термінів.

Література:

Основна:

Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна). — К., 2004.

Хоменко 1. В. Логіка. — К., 2007.

Додаткова:

Бочаров В. А., Маркин В. И. Основи логики. — М., 2005.

Войшвилло Е. К., Дегтярев М. Г. Логика. — М., 2001,

Хоменко 1. В. Евристика. Теорія та практика суперечки. — К., 2007.

Практичні завдання з теми: «Предмет та метод логіки»

Початковий рівень.

1. Дайте відповіді на запитання:

1. Яке визначення логіки як науки?

2. Скільки та які історичні етапи вирізняють в істо­рії логіки? Назвіть їхні часові рамки і фундаторів?

3. Що таке міркування?

4. Чим відрізняються правильні міркування від не­правильних?

5. Чим відрізняються софізми від паралогізмів?

6. Чому логіку називають формальною?

7. Чи завжди термін «логіка» пов'язують з наукою логікою?

8. Чому некоректно буде сказати, що логіка вивчає мислення людини?

9. Чому логіку вважають нормативною, а не описо­вою наукою?

10. Чи достатньо порушення законів і правил логіки для одержання хибного висновку?

11. Чи можна засобами логіки встановити істинність засновків та висновку міркування?

2. У якому значенні вживають термін «логіка» в наведених текстах?

1. «Ти збираєшся купувати машину, а гроші в тебе не тримаються. Де тут логіка?» - запитує у чоловіка дружина.

2. «Учора я дивився детективний фільм». - «Спо­добалося?» - «Та ні. В ньому було стільки нелогіч­ного!».

3. «Логіка є великим переслідувачем темного і за­плутаного мислення, вона розганяє туман, який пере­ховує від нас наше неуцтво і примушує вважати, що ми розуміємо предмет, у той час, коли ми його не ро­зуміємо» (Дж. Ст. Мілль).

Середній рівень.

1. Відновіть міркування у повному вигляді, тобто з'ясуйте всі їхні засновки та висновок.

1. З'ясувати засновки міркування.

2. З'ясувати висновок міркування.

3. Записати засновки міркування один за одним, по­тім під рискою записати висновок міркування.

Відновимо міркування давньоримського філософа Лукреція Кара «Те, що змінюється, руйнується, і, отже, гине».

Те, що змінюється, руйнується.

Те, що руйнується, гине.

Отже, те, що змінюється, гине.

1. Конференція пройшла успішно, отже, вона була добре організована.

2. Якщо засновки істинні та міркування правильне, тоді висновок істинний. Отже, міркування не є пра­вильним або засновки не є істинними.

3. «Я мислю, отже, я існую» (Р.Декарт).

2. З'ясуйте логічну форму висловлювань.

1. Визначити логічні терміни, що входять до складу висловлювання.

2. Визначити прості висловлювання (нелогічні термі­ни), які входять до складу досліджуваного висловлю­вання. Позначити їх певними знаками.

3. Виразити логічну форму висловлювання за допо­могою відповідної схеми.

Приклад. «Якщо я підготуюся до іспиту, то складу його на «відмінно».

Цей вираз містить один логічний термін: «якщо..., то...» і складається з двох простих висловлювань:

1. Я підготуюся до іспиту — р;

2. Я складу іспит на «відмінно» — q .

Логічна форма виразу: Якщо р, то q

1. Логіка — це наука або мистецтво.

2. Якщо немає наслідку, то немає і причини.

3. У Великодню суботу закінчують усі роботи в хаті й по господарству, готують крашанки чи пи­санки.

4. «Багатство та знатність не приносять ніякої гід­ності» (Сократ).

Високий рівень.

Виконайте завдання, пов'язані з аналізом ви­словів видатних філософів.

Спростуйте точку зору відомого німецького фі­лософа І. Канта. «З часів Аристотеля логіка не багато збагатилася за змістом, та це й неможливо через її природу. Існує лише декілька наук, які досягай такого усталеного стану, що вони вже більше не змінюються. До них належить логіка, а також метафізика. Аристотель не упустив жодного моменту розуму, і в цьому відно­шенні ми лише точніші, методичніші й акуратні­ші... в наш час немає жодного знаменитого логіка, нам і не потрібні ніякі нові винаходи для логіки, тому що вона містить лише форму мислення».

Прокоментуйте цитату англійського філософа і логіка Бертрана Рассела. Чи є його слова ак­туальними для нашого часу? «Усі ми постійно робимо або приймаємо різноманітні виводи, і більшість з них, якими вони б на перший погляд не здавалися переконливими, у дійсності є необґрунтованими. Коли ми діємо відповідно до необґрунтованих виводів, ми не досягаємо поставлених цілей. У політиці та економці більшість міркувань хибні. У XVI ст. Іспанія була зруйнована, оскільки погодилася з міркуванням, у якому доводили, що зо­лото має накопичуватися. Я не буду додавати пізніші приклади... Але скажу таке: наприкінці цієї війни відбудова буде потребувати яснішого і чіткішого мислення, і широко розповсюджені людські помилки будуть великою пе­решкодою на шляху встановлення бажаних принци­пів керування державою. Наука, яка сьогодні більш, ніж політика, підпорядкована логіці, досягла великих успіхів; якщо подібних успіхів досягнуть і в інших царинах соціального життя, стане необхідним, щоб люди навчилися мислити логічно і не були рабами упереджень та пристрастей. Можливо, ця надія уто­пічна; можливо, проте, що уроки набутого досвіду зможуть послабити вплив ірраціональних вірувань, які охопили сучасний світ».

Тема: Теорія знака.

План:

1. Поняття про знак. Види знаків.

2. Структура знакового процесу.

3. Структура значення знака.

4. Рівні знакового процесу.

1. Будь-яке міркування можна подати як ланцюжок знаків.

Знак - це матеріальний об'єкт, яким у процесі спілкування та мислення людей заміщують інший об'єкт, який позначають.

Розрізняють три види знаків:

• іконічні знаки (знаки-копії) — це знаки, значення яких повніс­тю визначене тим предметом, якому вони відпові­дають;

• знаки-символи - це знаки, які фізично ніяк не пов'язані з предметами, що їх вони позначають, їх­ні значення встановлюють переважно за умовною згодою. У зв'язку з цим вони набувають статусу умовного позначення та всезагального правила;

• знаки-індекси - це знаки, значення яких повніс­тю визначене тим контекстом, в якому їх застосо­вують.

Знаки поділяють на мовні та немовні. У логіці досліджують мовні знаки.

Знаковий процес (семіозис) — це процес, в якому щось функціонує як знак.

2. Структура знакового процесу складена з чотирьох компонентів:

• знакового засобу (того, що є знаком);

• значення (того, на що вказує знак);

• інтерпретатора (того, хто сприймає знак);

• інтерпретанти (дії, поведінки, реакції того, хто сприймає знак).

3. Головним компонентом знакового проце­су є знак. Кожний знак має значення, тобто щось по­значає. Розрізняють два типи значення знака:

предметне значення (денотат) знака — це предмет, позначений знаком;

смислове значення знака — це зміст знака, який засвоюють у процесі його розуміння. Смисл знака — це сукупність суттєвих рис, властивостей, характеристик предмета, позначеного цим знаком. Знак обов'язково має смислове значення. Не кожний знак вказує на якийсь реально існуючий предмет.

4. На першому рівні семіозису інтерпретатор безпосередньо включений до знакового процесу. На другому рівні він абстрагується від своєї участі у знаковому процесі та здійснює спробу дослідити його структуру на високому теоретичному рівні. Таких рівнів семіозису може бути безконечна кількість. Кожен з них репрезентує різні рівні абстра­кції при розгляді одного й того ж знакового процесу.

Для розрізнення рівнів аналізу знакового процесу впроваджено два поняття:

• метамова - це мова, засобами якої описують та досліджують властивості та відношення об'єктної мови;

• об'єктна мова (предметна мова) - це мова, за допомогою якої фік­сують, описують предметну (позамовну) дійсність.

Об'єктна мова — це предмет аналізу, метамова - засіб такого аналізу.

Література

Основна:

Ішмуратов А. Т. Вступ до філософської логіки. — К., 1997.

Ивин А. А. Логика. — М., 2004.

Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна). — К., 2004.

Хоменко 1. В. Логіка. — К., 2007.

Додаткова:

Анисов А. М. Современная логика. — М., 2002.

Бочаров В. А., Маркин В. И. Основи логики. — М., 2005.

Брюшинкин В. Н. Логика. — М., 2001.

Войшвилло Е. К., Дегтярев М. Г. Логика. — М., 2001,

Ивлев Ю. В. Логика. — М., 2008.

Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика. —М., 2007.

Хоменко И. В. Логика. Теория и практика аргументации. — М., 2009.

Практичні завдання з теми: «Теорія знака»

Початковий рівень.