29 Квітня 1918 р. На останньому засіданні Центральної Ради було прийнято

Конституцію УНР, яка проголошувала УНР суверенною, незалежною державою.

Населенню надавалися широкі громадянські і політичні права незалежно від

статі, віросповідання, національності, рівня освіти, майнового стану. На цьому

ж засіданні Центральної Ради М.Грушевський був обраний президентом УНР

. Проте практичного значення для українського державотворення ці події не мали,

бо через кілька годин після них Центральна Рада була розігнана окупантами і

припинила своє існування.

Причини падіння Центральної ради

Поглиблення економічної кризи Розвал сільського господарства,що

супроводжувався катастрофічним падінням промисловості, транспорту

та зв’язку. Населення України опинилось на межі голоду.

Відкрите втручання в українські справи великих країн. Окупація німецькими

та австро-угорськими військами, Окупанти, відчувши себе господарями, взяли

безпосередню участь в усунені УЦР від влади.

Відсутність стійких демократичних традицій в українського суспільства.

Прагнення Центральної Ради відродити їх увійшло в протиріччя з реальністю

буття, бо серед населення зростала популярність ідеї диктатури.

Лідери Центральної Ради конфліктуючи між собою, захоплюючись

національною ідеєю, нехтували соціальними проблемами.

Широкі верстви розчарувались в українських політичних партіях, які

боролись між собою і жертвували загальнонаціональними інтересами. Це

призвело до самоізоляції не тільки багатьох партій, а й УЦР, що спиралась на них.