60)Проголошення автономії України. 1, 2 універсали цр

АВТОНОМІЯ.

проголошення автономії, здійснене Центральною Радою, відповідало

вимогам часу і було логічним кроком у розвитку української

національно-демократичної революції. Тривале переважання в

Україні автономістських настроїв над самостійницькими

(протягом майже всього 1917 p.), яке виявилося у трьох

Універсалах Центральної Ради, пояснюється такими чинниками

: автономія була однією з принципових програмних установок

домінуючих у Раді політичних партій; ідея самостійності ще не набула

поширеності та визнання в масах; українська політична еліта сподівалася,

що російська демократія справедливо вирішить національне питання; самостійна

Україна без державних структур, без власної армії могла стати легкою

здобиччю у вогні Першої світової війни. Певну роль відігравали і налагоджені

російсько-українські економічні зв´язки, домінування неукраїнського населення

в містах тощо.

I Універсал уцр. 10 червня 1917 р. Уцр на II Всеукраїнському військовому

з'їзді проголосила свій I Універсал.

Основні положення I Універсалу:

- вимога надати Україні автономію в рамках демократичної та

федеративної Росії;

- обрання на основі загального прямого таємного голосування

Українських Установчих зборів;

- УЦР проголошувала себе виразником усенародної волі та брала

на себе в цьому зв'язку всю повноту політичної відповідальності;

- Універсал закликав українських громадян до згоди і взаєморозуміння

з демократичними силами інших націй;

- в Універсалі містилася вимога усунення на місцях окремих осіб і

організацій, що «вороже ставились до ідеї української незалежності»,

але не насильницькими методами, а шляхом їхнього переобрання;

- проголошувалася необхідність створення української скарбниці за рахунок

організації збирання податків з населення;

- містився заклик до населення створювати органи влади на місцях, які б

перебували у підпорядкуванні УЦР;

- засуджувалася політика Тимчасового уряду на переговорах із представниками УЦР.

Тимчасовий уряд засудив I Універсал УЦР як документ «злочинний і

сепаратистський». Наприкінці червня до Києва прибула з Петрограда делегація

Тимчасового уряду. За кілька днів переговорів їй вдалося змусити УЦР піти на

компроміс і відмовитися від деяких положень I Універсалу.

ІІ Універсал було оголошено 3 липня 1917 р. Він зафіксував наслідки

домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР

і Генеральний секретаріат як крайовий орган України, і водночас

Генеральний секретаріат ставав органом центрального уряду. Зі свого боку

, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їхнього скликання

зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України.

Основні положення II Універсалу:

- Українська Центральна Рада має поповнитися представниками від

інших народів, які живуть в Україні;

- поповнена Центральна Рада утворює Генеральний секретаріат,

склад якого затверджує Тимчасовий уряд;

а Українська Центральна Рада починає розробку закону про автономічний

устрій України, який має бути затверджений Всеросійськими Установчими

зборами. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не ставити

питання про надання автономії Україні;

- Українська Центральна Рада призначає своїх представників для роботи при

військовому міністрі Тимчасового уряду, генеральному штабі та Верховному

головнокомандувачі, на яких покладалася безпосередня організація українських

військових частин;

- формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового уряду.

У подальшому стосунки між УЦР і Тимчасовим урядом визначились відходом уряду

від досягнутих у Києві домовленостей, значним звуженням прерогатив

Генерального секретаріату на території, де поширювалась його діяльність

. Видана 4 (17) серпня 1917 р. Тимчасовим урядом «Тимчасова інструкція

Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду» спричинила певну політичну

кризу в Центральній Раді. He наважившись відкинути ті невеликі легальні

можливості переобрання влади в Україні, які давала урядова «Інструкція»,

УЦР у результаті втратила контроль за стихійним та інтенсивним розвитком

революційних настроїв мас. В останні місяці існування Тимчасового уряду у

відносинах Центральної Ради з ним зберігалася невизначеність.