1. По типах ринків:

- підприємства, що працюють на споживчому ринку;

- підприємства, що працюють на ринку промислової продукції;

- підприємства, що працюють на державному ринку;

- підприємства, що працюють на вторинному ринку (перепродажів).

2. За формою утворення капіталу:

- малий бізнес, заснований на особистій власності на засоби виробництва або оренді;

- сумісне підприємництво або партнерство, засноване на пайовому капіталі;

- корпоративне підприємництво, засноване на акціонерному капіталі.

3. За засобами додатку капіталу:

- виробниче підприємництво, тобто безпосереднє виробництво продукції, робіт, послуг, інформації, духовних цінностей, що підлягають реалізації споживачам;

- комерційне підприємництво, до якого відносяться операції з купівлі-продажу, тобто перепродаж товарів і послуг;

- фінансове підприємництво - операції з купівлі-продажу специфічного товару: грошей, валюти, цінних паперів;

- консультаційне підприємництво – консалтинг (комплексне обслуговування клієнтів у області інформації і ухвалення управлінських рішень; консультування з проблем економіки, інновацій; послуги із залучення іноземного капіталу; аудит);

- інжиніринг (сукупність інтелектуальних видів отримання якнайкращих результатів від капіталовкладень або інших витрат, пов'язаних з реалізацією проектів різного призначення: науково-дослідних; проектно-будівельних; виробничих; збутових і т.ін.);

- інвестиційне підприємництво (довгострокове вкладення капіталу в галузі національного господарства).

Ділення підприємств за представленими класифікаційними ознаками вносить певні особливості в організацію маркетингової діяльності підприємства, що відноситься до того або іншого типу. Наприклад, для підприємств, що працюють на споживчих ринках, одним з найбільш важливих аспектів маркетингової діяльності є процес сегментації індивідуальних споживачів за ознаками статі, віку, доходів, місцем мешкання і ін., що абсолютно не потрібний для підприємств, що працюють на ринку промислової продукції. Для цього типу підприємств найбільш важливою є підтримка довготривалих контактів із замовниками в процесі маркетингової діяльності за рахунок правильного вибору маркетингових інструментів, найчастіше на рівні цінової політики.

Певна відмінність в організації маркетингової діяльності спостерігається при розгляді підприємств, класифікованих за другою ознакою (за формою утворення капіталу). Так, для підприємств малого бізнесу, заснованих на приватному капіталі, є нехарактерною наявність власних маркетингових дослідницьких структур, тоді як для великих корпорацій - це є нормальним явищем. Такі підрозділи здійснюють всебічне дослідження ринку, аналізують і прогнозують попит, здійснюють дослідження ефективності реклами і т.ін.

Форми додатку капіталу також позначаються на організації маркетингової діяльності. Тут грають роль особливості вироблюваної продукції (послуги) й відповідного товарного ринку. Наприклад, сегментація банківських клієнтів, що представляють фінансові ринки, істотно відрізняється ознаками сегментації від споживачів прального порошку, які наповнюють ринок миючих засобів. Ціноутворення на ринку свіжоморожених продуктів не має нічого спільного з ціноутворенням на ринку котеджів. Кожна додаткова особливість, представлена в перерахованих класифікаційних ознаках підприємств, дає можливість точніше підібрати маркетингові інструменти для досягнення мети підприємства.

Розділ 2.4. Причини різноманітності маркетингових функцій і структур.

1. Типові причини виділення різних груп функцій і структур маркетингу на підприємстві:

Підприємства застосовують різні типи управлінських систем: лінійні, функціональні, матричні, лінійно-функціональні, дивізійні і ін. Обраний тип управляючої системи, визначає порядок побудови організаційної структури підприємства і розподіл ресурсів по структурних підрозділах в строгій відповідності з функціональною областю їх діяльності. Кількості функціональних областей і структурних підрозділів практично ніколи не співпадають. Як правило, структурних підрозділів на підприємстві більше, ніж функціональних областей, тому останні найчастіше ділять на підфункції, а далі - на конкретні завдання для груп виконавців або окремих працівників.

2. Підприємства обирають різні типи організації маркетингу: функціональну, товарну, ринкову, регіональну, змішану або інтегровану організаційну структуру. Вибраний тип організації маркетингу визначає в свою чергу згрупування вирішуваних маркетингом функціональних задач. Наприклад, при функціональному типі організації маркетингу виділяють: аналітичну, збутову, рекламну і комунікативну функції.

3. Організації (особливо великі) часто мають одночасно формальну і одну або декілька неформальних організаційних структур. Формальна організаційна структура - це відносини між організаційними ресурсами, які визначаються управляючою підсистемою. Неформальна організаційна структура - це комплекс неформальних відносин, що встановлюються між працівниками підприємства в процесі спільної діяльності. У сучасному світі наявність формальної і неформальної структур є частіше правилом, чим виключенням. Це пояснюється складним характером взаємин з різними суб'єктами ринку, оскільки формальне виділення підфункцій у будь-якій функціональній області не відображає всієї сукупності процесів, що реально відбуваються і вирішуються підрозділами задач.

Найбільш поширена класифікація маркетингових функцій:

1. Аналіз ринкових можливостей:

- маркетингові дослідження;

- аналіз мікросередовища;

- аналіз макросередовища.

2. Відбір цільових ринків:

- сегментація ринку;

- позиціонування товарів і послуг на ринку.

3. Стратегічне планування.

4. Розробка комплексу маркетингу в частині аналізу, планування і контролю виконання:

- інноваційної політики (організація виробництва нових товарів);

- товарної політики;

- цінової політики;

- збутової політики;

- рекламної політики;

- сервісної політики.

5. Реалізація маркетингових заходів:

- розробка плану маркетингу;

- розробка бюджету маркетингу.