- •2. Методи:
- •Економічні наслідки інфляції
- •23. Антиінфляційна державна політика
- •31.Функція заощадження. Гранична та середня схильність до заощадження
- •32.Інвестиції
- •33. Фактичні та заплановані видатки. Хрест Кейнса
- •34.Рівноважний чнп в умовах повної зайнятості . Рецесійний та інфляційний розриви.
- •35. Мультиплікатор автономних витрат. Вплив інвестицій на рівноважний чнп.
- •36. Парадокс ощадливості
- •39. Кейнсіанська теорія попиту на гроші
- •40. Класична теорія попиту на гроші
- •41. Рівновага на грошовому ринку.
- •42. Банківська система. Національний банк та комерційні банки.
- •43. Цілі та інструменти кредитно-грошової політики.
- •44. Податкова система. Види податків. Крива Лаффера
- •45. Дискреційна фіскальна політика та її інструменти.
- •46. Недискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори економіки.
- •47. Державний бюджет. Проблеми збалансування.
- •48. Вплив бюджетного надлишку на економіку та ефекти витіснення.
- •49. Інфляційні та не інфляційні способи фінансування бюджетного дефіциту.
- •50. Циклічні та структурні дефіцити (надлишки) державного бюджету.
- •51. Форми, методи та інструменти регулювання економіки
- •52. Держава як суб'єкт економічної системи.
- •53.Світове господарства та його сучасна структура.
- •54.Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •55. Теорія порівняльних переваг д.Рікардо
- •56. Протекціонізм та вільна торгівля.
- •57.Теорія зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна
- •58.Валютний ринок
- •59. Україна в системі міжнародної торгівлі
- •60. Класична теорія макроекономічного регулювання
- •61.Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання
- •62.Альтернативні макроекономічні теорії.
47. Державний бюджет. Проблеми збалансування.
Державний бюджет – це фінансовий план утворення і використання грошових фондів держави протягом року інакше кажучи це баланс доходів і витрат держави.
Державний бюджет відображає економічні відносини між державою та іншими ек. суб*єктами з приводу акумуляції та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання ф-цій держави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП.
Державний бюджет – це грошовий вираз кошторису доходів та витрат держави за певний період часу (як правило за рік).
Явище бюджетного дефіциту має негативний прояв. В цей період держава живе не за своїми доходами, витрачає більше, ніж отримує. Дефіцит бюджету має бути покритий. Мова йде про забезпечення необхідних видатків бюджету.
Визначено три концепції збалансування бюджету:
1. Збалансування бюджету на щорічній основі – це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Для цього потрібно підвищити чисті податки або зменшити державні закупки.
2. Збалансування бюджету на циклічній основі – бюджет повинен балансуватися в межах економічного циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку держава підвищує чисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку. Бюджетний надлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний.
Концепція функціональних фінансів – головним завданням держави є стабілізація економіки, а не збалансування бюджету – держ. боргу не слід остерігатися, якщо є довіра до держави та чітко працює фін. сис-ма.
48. Вплив бюджетного надлишку на економіку та ефекти витіснення.
Бюджетний надлишок – іншими словами – бюджетний профіцит - відносний показник, який свідчить про перевищення доходів над видатками. Специфічність цього показника полягає у тому, що "зайвих" грошей у держави немає і держава завжди може знайти потребу" на яку необхідно спрямувати нерозподілені бюджетні кошти. Отже, профіцит створюється не з метою виявлення надлишку коштів бюджетного фонду, а відповідно до Бюджетного кодексу України лише для погашення основної суми боргу.
Профіцит бюджету, — це перевищення доходів бюджету над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету). В ідеалі профіцит бюджету дозволяє скасувати окремий вид податку чи збору (обов'язкового платежу) в державі або знизити податкові став- ки; збільшувати обсяги капітальних вкладень; підвищувати соціальні виплати, заробітну плату державним службовцям та працівникам бюджетної сфери; надавати міжнародні кредити тощо. не завжди профіцит бюджету є показником ефективності фінансової системи та національного багатства. Адже затвердження бюджету з профіцитом не обов'язково означає надлишок бюджетних коштів, який держава неспроможна освоїти. бюджет з профіцитом затверджується у чітко передбачених випадках з метою резервування певної частини коштів, що не скеровується на фінансування видатків бюджету, з метою їх скерування на: погашення боргу; забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів; придбання цінних паперів.
Тобто сума профіциту бюджету має цільове призначення і повинна затверджуватись тільки тоді, коли є така необхідність. Відтак профіцит бюджету може свідчити про готовність та спроможність держави розраховуватись за своїми зобов'язаннями після покриття усіх передбачених бюджетних видатків потягом відповідного бюджетного періоду.
Сформований під час підйому економіки бюджетний над-лишок підлягає "заморожуванню", адже, якщо з нього робитивиплати соціальних трансфертів населенню, то це приведе дозбільшення сукупних витрат і до інфляції попиту.
Зміст ефекту витіснення полягає в тому, що здійснення державних запозичень шляхом випуску позикових цінних паперів зменшує пропозицію грошей і, за інших однакових умов, збільшує ринкову процентну ставку, що знижує стимули приватного сектору до інвестування, а також скорочує чистий експорт та споживчі витрати домогосподарств, що послаблює і навіть може звести нанівець ефект фіскальної політики.
