- •2. Методи:
- •Економічні наслідки інфляції
- •23. Антиінфляційна державна політика
- •31.Функція заощадження. Гранична та середня схильність до заощадження
- •32.Інвестиції
- •33. Фактичні та заплановані видатки. Хрест Кейнса
- •34.Рівноважний чнп в умовах повної зайнятості . Рецесійний та інфляційний розриви.
- •35. Мультиплікатор автономних витрат. Вплив інвестицій на рівноважний чнп.
- •36. Парадокс ощадливості
- •39. Кейнсіанська теорія попиту на гроші
- •40. Класична теорія попиту на гроші
- •41. Рівновага на грошовому ринку.
- •42. Банківська система. Національний банк та комерційні банки.
- •43. Цілі та інструменти кредитно-грошової політики.
- •44. Податкова система. Види податків. Крива Лаффера
- •45. Дискреційна фіскальна політика та її інструменти.
- •46. Недискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори економіки.
- •47. Державний бюджет. Проблеми збалансування.
- •48. Вплив бюджетного надлишку на економіку та ефекти витіснення.
- •49. Інфляційні та не інфляційні способи фінансування бюджетного дефіциту.
- •50. Циклічні та структурні дефіцити (надлишки) державного бюджету.
- •51. Форми, методи та інструменти регулювання економіки
- •52. Держава як суб'єкт економічної системи.
- •53.Світове господарства та його сучасна структура.
- •54.Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •55. Теорія порівняльних переваг д.Рікардо
- •56. Протекціонізм та вільна торгівля.
- •57.Теорія зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна
- •58.Валютний ринок
- •59. Україна в системі міжнародної торгівлі
- •60. Класична теорія макроекономічного регулювання
- •61.Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання
- •62.Альтернативні макроекономічні теорії.
40. Класична теорія попиту на гроші
Класична концепція попиту на гроші ґрунтується на кількісні теорії грошей. Вона розглядає тільки трансакційний попит на гроші, який визначається потребами в грошах для здійснення поточних платежів у проміжках між моментами отримання доходу. Сутність кількісної теорії грошей полягає у тому, що загальний рівень цін змінюється пропорційно кількості грошей, котрі перебувають в обігу
За класичною теорією величина попиту на гроші залежить від таких чинників: рівня цін(пряма залежність), реального обсягу національного виробництва(пряма залежність), швидкість обороту грошей(зворотна залежність).
41. Рівновага на грошовому ринку.
Грошовий ринок – це структурний елемент фін. нац. ринку, де здійснюються кредитні операції і де попит на гроші та пропозиція грошей визначають рівень процентної ставки, тобто ціну грошей.
Крива попиту МД і пропозиції М1 перетинаються в певній точці А, якій відповідає певна наявна сума грошей в обороті а також ставка очікуваного доходу (номінального процента). Це значить, що економічні суб*єкти прагнуть мати у своєму розпорядженні грошей на суму 4,0 млрд грн., а банківська сис-ма може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит і пропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на р-ні 8%. Цей рівень є рівноважною ставкою процента яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку.
Пропозиція грошей є незалежною (екзогенною) змінною, а попит на гроші є змінною, яка залежить лише від розміру номінального продукту Y.
42. Банківська система. Національний банк та комерційні банки.
Банківська система – це сукупність діючих банків, кредитних установ, економічних організацій, що виконують банківські операції. Крім цих організацій, банківська система має ще й спеціалізовані організації, які не здійснюють жодних банківські операцій, але забезпечують діяльність банків.
Банківська система в ринковій економіці є звичайно дворівневою і включає центральний банк (емісійний) і комерційні (депозитні) банки різних видів. Основними функціями комерційних банків вважаються залучення внесків (депозитів) і надання кредитів.
Центральний банк (Національний банк України – НБУ) – це банк для уряду і банкірів. Він здійснює одну основну функцію – контроль за грошовою масою і кредитом в економіці. Він займає в кредитно-банківській системі особливе місце і є, як правило, державною установою. До основних функцій центрального банку відносяться:
1. Емісійна функція (випуск грошей), що зберігає своє значення, оскільки готівка, як і раніше, необхідна для значної частини платежів і забезпечення ліквідності кредитної системи.
2. Функція акумулювання і збереження касових резервів для комерційних банків, тобто кожен банк – член національної кредитної системи – зобов'язаний зберігати на резервному рахунку в НБУ суму у певній пропорції до розміру його внесків. Одночасно НБУ за традицією є зберігачем офіційних золотовалютних резервів країни.
3. Функція кредитування комерційних банків.
4. Надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів, тому що в бюджетах різного рівня акумулюється до половини і більш ВВП. Центральні банки також проводять за дорученням урядових органів операції із золотом і іноземною валютою.
5. Клірингова функція, чи функція проведення безготівкових розрахунків. Так, у ряді країн центральний банк веде операції з загальнонаціонального клірингу, виступаючи посередником між комерційними банками, розташованими в різних районах країни.
Комерційні банки являють собою приватні і державні банки, що здійснюють універсальні операції з кредитування промислових, торгових і інших підприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, що вони одержують у вигляді внесків. Функції комерційних банків:
• Акумулювання безстрокових депозитів, чи ведення поточних рахунків, і оплата чеків, виписаних на ці банки;
• Надання кредитів підприємцям. Особлива заслуга комерційних банків також полягає в здійсненні розрахунків у масштабах усього національного господарства. На базі їхніх операцій виникають кредитні гроші (чеки, банківські векселі).
