51. Форми, методи та інструменти регулювання економіки

Залежно від строкової розмірності розрізняють довгострокове й короткострокове регулювання. Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю досягнення стратегічних цілей. Головне завдання довгострокового регулювання полягає в проведенні структурних зрушень в економіці, розвитку наукоємних виробництв, піднятті відсталих в економічному відношенні районів.

Короткострокове регулювання — це передусім антициклічне регулювання, основою якого є вплив на сукупний попит (величину споживчих та інвестиційних витрат). У межах цієї форми застосовується антиінфляційне регулювання, яке реалізується переважно через політику доходів (контроль над заробітною платою та цінами, обмеження темпів зростання грошової маси).

За характером впливу на господарські суб'єкти державне регулювання економіки поділяється на дві форми: 

 Пряме регулювання — це вплив держави на економічні процесії за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. 

Непряме регулювання економіки — це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. 

Державне регулювання економіки спирається на систему державних інструментів ,які можна поділити на 3и види: правові, адміністративні та економічні.

- До правових інструментів належать законодавчі та підзаконні документи, які регламентують основні норми й правила економічної діяльності господарських суб'єктів та окремих громадян.

- Адміністративні інструменти — це укази, постанови та розпорядження виконавчих органів, які дозволяють, забороняють, обмежують чи нормують окремі види господарської діяльності. 

- До основних економічних інструментів належать: макроекономічне планування, державний бюджет, податки, гроші, кредит, ціни, заробітна плата.

52. Держава як суб'єкт економічної системи.

Як відомо, основними суб’єктами економічних відносин в ринковій економіці є домогосподарства, підприємства та держава. Держава-це політичний орган: законодавча, виконавча та судова влада, що є носієм економічних відносин. По-перше, держава є власником частини ресурсів сус-ва, частини підприємств і окремих галузей. Як власник вона виступає організатором виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції державного сектора економіки. По-друге, держава здійснює регулятивну політику щодо приватних підприємств. По-третє, держава організовує зовнішньоекономічні зв’язки з іншими країнами.

53.Світове господарства та його сучасна структура.

Світове господарство – багатогалузева глобальна економіка, яка пов’язує національне господарство в єдину систему, шляхом обміну економічною діяльністю та міжнародним поділом праці.

Світове господарство як цілісна система складається із різних частин, підсистем, до яких належать певні групи країн, що мають певні спільності та відмінності. Найбільш поширеною класифікацією світового господарства є виокремлення країн у великі 3и групи: розвинуті країни, країни що розвиваються та країни з перехідною економікою.

-До групи розвинутих країн входять держави з ринковою економікою та високим рівнем соц.-ек. розвитку, в яких ВВП на душу населення нині не <12тис.дол.(Британія,італія,Канада,Німеччина,США,Франція,Японія.20-25%світового ВВП, 40%експорту)

-До країн що розвиваються належать держави з ринковою економікою але з низьким рівнем економічного розвитку.Ця група характеризується неоднорідністю соц.-ек. розвитку.(Їх частка складає менш ніж 40% у світовому ВВП та 25%експорту)

-До групи країн з перехідною економікою належать держави, які з 1980 здійснюють перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової. Ці країни виробляють приблизно 17-18% світового ВВП.