- •1.Розкрийте основні положення твору Аристотеля «Метафізика».
- •2.Назвіть історичні типи діалектики.
- •Розкрийте основні положення твору к.Маркса «Передмова до критики політичної економії».
- •Сформулюйте основні соціально-мотиваційні аспекти економічної діяльності людини
- •Розкрийте сутність основних категорій діалектики.(в посібнику Шкепу)
- •2.Дайте визначення понять «індивідуальність» та «особистість».
- •Розкрийте основні ідеї твору п. Юркевича «Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого»
- •Сформулюйте загрози майбутнього, про які йдеться в праці е. Тоффлера «Футурошок».
- •Розкрийте основні положення праці і. Канта «Критика чистого розуму»
- •Дайте визначення філософії як теоретичному рівню світогляду.
- •Розкрийте основні концепції походження та сутності свідомості. Проаналізуйте співвідношення онтогенезу та філогенезу.
- •Гедонізм – етичне вчення, яке проголошує метою життя людини насолоду (Епікур, просвітники та ін.).
- •Розкрийте сутність філософських уявлень про мораль в історії філософії
- •Назвіть основні філософські концепції культури.
- •Розкрийте сутність основних філософських концепцій суспільства.
- •Основні відмінності між емпіричним й теоретичним рівнями пізнання
- •Зміст та історичне значення античної діалектики
- •2.Сформулюйте основні відмінності місця і ролі свідомості в ідеалістичній та матеріалістичній філософії.
- •Розкрийте основні концепції та історичні типи цивілізацій
- •Основне питання філософії
- •Фундаментальні суперечності всесвітньої історії
- •Основні ідеї «Концепції органічного росту»
- •Розкрийте основні ідеї твору Рене Декарта «Міркування про метод» та обгрунтуйте її роль у розвитку теорії пізнання.
- •Визначте національне та загальнолюдське в культурі
- •Розкрийте сутність закону заперечення заперечення та проаналізуйте його значення для розвитку сучасного світу.
- •Свідомість та самосвідомість
2.Назвіть історичні типи діалектики.
В історії філософії виділяються наступні історичні форми діалектики:
1. Діалектика античності
2. Гегелівська діалектика
3. Марксистська діалектика
Грецькою «діалектика» означає «вести бесіду», «сперечатися». Першовідкривачем суперечливості та мінливості у світі, що викликало суперечки в його поясненні, був Геракліт. Це він заявляв, що «все тече і все змінюється», «все переходить в свою протилежність»: вологе висихає, гаряче вистигає тощо. В наївній (гераклітівській) діалектиці містяться геніальні здогадки про безперервність і незникненість, незнищуваність руху і розвитку як специфічної форми руху.
В роздумах про світ широко використовували ці суперечності й інші старогрецькі філософи: Зенон, Сократ, Діоген.
Сократ і Платон діалектикою називали «мистецтво задавати питання й давати на них відповіді», мистецтво перемагати в полеміці зі своїм опонентом.
Аристотель відрізняє «діалектику» від «аналітики» як науку про ймовірні думках від науки про доказ. Платон визначає істинне буття як тотожне і незмінне, тим не менше в діалогах «Софіст» і «Парменід» обгрунтовує діалектичні висновки про те, що вищі пологи сущого можуть мислитися тільки таким чином, що кожен з них є і не їсти, дорівнює собі самому і не дорівнює, тотожний собі і переходить у своє «інше». Тому буття містить в собі протиріччя: воно єдино і множині, вічно і минуще, незмінно і мінливе, покоїться і рухається. Протиріччя є необхідна умова для спонукання душі до роздуму. Це мистецтво і є, за Платоном, мистецтвом діалектики.
Моделлю гегелівської діалектики була не об’єктивна реальність, а її мисленна форма. При тому в ній панувала надпрородна сила – «світовий дух». Тому процеси реального світу пояснювати було неможливо.Однак Гегель уперше показав світ у цілісності, і як процес невпинних змін, джерелом яких є боротьба протилежностей в самих предметах та явищах. Він також сформулював основні закони та категорії діалектики.
Наступний, третій тип діалектики започаткований марксизмом. К. Маркс пояснював, що не він створив діалектику, а «перевернув її з голови на ноги», використавши для пояснення не замежову силу – світовий дух, як це робив Г. Гегель, а реальні явища земного життя. Так, Маркс розуміє філософію як науку і намагається побудувати її строго за науковим методом. Він переходить від абстрактного до конкретного. Буття визначає свідомість, свідомість розуміється як властивість матерії відображати саму себе, а не як самостійна сутність. Матерія знаходиться в постійному русі і розвивається. Матерія вічна й безкінечна і періодично приймає різні форми. Найважливішим фактором розвитку є практика. Розвиток відбувається за законами діалектики - єдності і боротьби протилежностей, переходу кількості в якість, заперечення заперечення.
Була здійснена ще значна кількість підходів до визначення сутності та змісту діалектики. Ще Ф. Енгельс поділив її на об’єктивну – взаємозв’язок і розвиток природних і суспільних явищ і суб’єктивну – діалектику мислення суб’єкта пізнання.
Білет № 29