1. Розкрийте сутність основних філософських концепцій суспільства.

Соціологічний ідеалізм В межах класичної філософії суспільство, зазвичай, розглядалося не як цілісний соціальний організм, а як механічна сума окремих індивідів. Логічно було прийти до висновку, що якщо розвиток суспільства є агрегатним рухом мільйонів незалежних індивідів, то перемагають в ньому найбільш видатні з них, чия думка править світом. Так формується основний принцип соціологічного ідеалізму: свідомість людей визначає їх буття

Географічний детермінізм Першим зовнішнім опонентом соціологічного ідеалізму був географічний детермінізм Ш.Монтескє, Г.Бокль, Е.Реклю та інші. Цей напрямок абсолютизував один з матеріальних факторів суспільного розвитку - географічний.

Історичний матеріалізм Вперше розповсюдили матеріалізм на пояснення найбільш складної форми руху матерії — соціальної, представники історичного матеріалізму К.Маркс і Ф.Енгельс. Вони розділили суспільні відносини на матеріальні та ідеальні духовні, довівши що саме економічні відносини в кінцевому підсумку визначають і матеріальні і, опосередковано, всі ідеальні відносини, тобто життя суспільства в цілому. Принцип первинності суспільного буття і вторинності суспільної свідомості є корінним принципом матеріалістичного розуміння історії

Біологічний детермінізм До біологічного детермінізму відносяться вчення і школи, що виникли у другій половині XIX ст. в немарксистській соціальній філософії на єдиній принциповій основі — розуміння суспільного життя через закони та категорії біології. В межах біологічного детермінізму можна виділити декілька основних шкіл: соціальний дарвінізм; расизм; фрейдизм; мальтузіанство та неомальтузіанство

Психологічний напрямок У кінці XIX ст. сукупність основних напрямків соціальної філософії поповнилися школами і течіями психологічного спрямування. До психологічного напрямку у соціальній філософії відносяться ті філософські школи, які шукають пояснення складних соціальних процесів у психології великих соціальних груп класів, етнічних спільнот та ін..

Техніцизм Самим молодим серед основних течій соціальної філософії є техніцизм, який виник в 20-ті роки XX ст. Т. Верлен. Техніцисти при поясненні процесів, що відбуваються у суспільстві, апелюють переважно до фактору техніки. На основі техніцистського світогляду базувалась загальноісторична концепція стадій економічного росту У.Ростоу Сьогодні соціальна наука прийшла до необхідності синтезу усіх напрямків соціально-філософського знання, здійснення якого дозволило б унеможливити застосування односторонніх підходів до дослідження такого складного обєкту, як суспільство.

2. Основні відмінності між емпіричним й теоретичним рівнями пізнання

У пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний.

Емпіричний рівень знання — це знання, отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властиво¬стей і відношень об'єкта, що пізнається. Він завжди є основою, базою для теоретичного рівня знання.

Теоретичний рівень — це знання, отримане шляхом абстрактного мислення.

На кожному з рівнів наукового пізнання за¬стосовуються свої методи. Так, на емпіричному рів¬ні иикористуються такі основні методи, як спосте-реження, експеримент, опис, вимірювання, моделювання. На теоретичному рівні — аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, ідеа¬лізація, історичний та логічний методи тощо.

Спостереження — це планомірне і цілеспря¬моване сприйняття предметів і явищ, їх властиво¬стей і зв'язків в природних умовах або в умовах експерименту з метою пізнання об'єкта, що дослі¬джується.

Метод спостереження є обмеженим методом, тому що з його допомогою можна лише зафіксу¬вати певні властивості і зв'язки об'єкта, але не можливо розкрити їх сутність, природу, тенденції розвитку. Всебічне спостереження об'єкта є осно¬вою для експерименту.

Експеримент — це дослідження будь-яких явищ шляхом активного впливу на них за допо¬могою створення нових умов, відповідних меті дослідження, або шляхом зміни проходження процесу в певному напрямку.

Опис — це зазначення ознак предмета або яви¬ща як суттєвих, так і несуттєвих. Опис, як прави¬ло, застосовується відносно одиничних, індивіду-альних об'єктів для більш повного ознайомлення з ними. Його метою є дати найбільш повні відо¬мості про об'єкт.

Вимірювання — це певна система фіксації та реєстрації кількісних характеристик досліджува¬ного об'єкта за допомогою різноманітних вимі-рювальних приладів та апаратів. За допомогою вимірювання визначається відношення однієї кількісної характеристики об'єкта до іншої, од¬норідної з нею, прийнятої за одиницю вимірювання.

Моделювання — це вивчення об'єкта (оригі¬налу) шляхом створення та дослідження його копії (моделі), яка за своїми властивостями пев¬ною мірою відтворює властивості об'єкта, що до¬сліджується.

Методи теоретичного рівня пізнання.

Аналіз — це розчленування предмета на його складові (сторони, ознаки, властивості, відношен¬ня) з метою їх всебічного вивчення.

Синтез — це об'єднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей, відношень) предмета в єдине ціле.

Аналіз і синтез діалектично суперечливі та взає-мообумовлені методи пізнання. Пізнання предме¬та в його конкретній цілісності передбачає поперед¬нє розчленування його на складові і розгляд кож¬ної з них. Аналіз і синтез органічно взаємопов'язані і взаємообумовлюють один одного на кожному етап] процесу теоретичного пізнання.

Абстрагування — це метод відволікання від деяких властивостей та відношень об'єкта й, од ночасно, зосередження основної уваги на тих, які є безпосереднім предметом наукового дослідження.

Узагальнення — це метод наукового пізнання, який фіксує загальні ознаки та властивості пев¬ної групи об'єктів, здійснює перехід від одинично¬го до особливого та загального, від менш загаль¬ного до більш загального.

У процесі пізнання нерідко доводиться, спи¬раючись на вже існуючі знання, робити виснов¬ки, які є новим знанням про невідоме. Це здій¬снюється за допомогою таких методів, як індук¬ція і дедукція.

Індукція — це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. Це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. В реально¬му пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов'язана з нею.

Дедукція — це метод пізнання, коли на основі загального принципу логічним шляхом з одних положень як істинних з необхідністю виводиться нове істинне знання про окреме. За допомогою цього методу окреме пізнається на основі знання загальних закономірностей.

Ідеалізація — це спосіб логічного моделюван¬ня, завдяки якому створюються ідеалізовані об'єк¬ту. Ідеалізація спрямована на процеси мислимої побудови можливих об'єктів.

Історичний і логічний методи органічно поєд¬нані.

Історичний метод передбачає розгляд об'єктивного процесу розвитку об'єкта, реальної його історії з усіма її поворотами, особливостями. Це певний спосіб відтворення в мисленні історично¬го процесу в його хронологічній послідовності та конкретності.

Логічний метод — це спосіб, за допомогою яко¬го мислення відтворює реальний історичний про¬цес у його теоретичній формі, в системі понять.

Завданням історичного дослідження є розкрит¬тя конкретних умов розвитку тих чи інших явищ. Завданням логічного дослідження є розкриття ролі, яку окремі елементи системи відіграють у складі розвитку цілого.

Білет №22