Конструкції, посилювані проміжними жорсткими і пружними опорами

При посиленні жорсткими додатковими опорами слід особливо ретельно підійти до рішення питання про прийняття розрахунковоъ схеми із твердою опорою. Для цього необхідно попередньо визначити можливу загальну деформацію жорсткої опори прийнятої конструкції від очікуваних навантажень в місці її встановлення і впевнитися в тім, що ця деформація складає не більше 10% від прогину посилюваної конструкції при відсутності жорсткої опори.

Елементи, що посилюються проміжними твердими опорами, при підведенні опор повинні бути максимально розвантажені.

Зусилля в згинальних елементах визначаються окремо від навантажень, що діють до встановлення додаткових опор і від навантажень, які прикладаються після встановлення цих опор.

В першому випадку розрахункова схема приймається початковою без додаткових опор, а у другому випадку з додатковими опорами. Розрахункові зусилля в січеннях елемента визначають як суму зусиль, отриманих при розрахунку по першій і другій схемі. Потім несуча здатність визначається, як і завжди, в відповідності з СНиП II-21-75.

При проектуванні посилень додатковими жорсткими опорами необхідно, щоб епюра згинаючих моментів, отримана додаванням епюр, побудованих від навантаження, що діє до встановлення опор і від навантаження, що прикладається після встановлення опор, ніде не виходила за межі фактичної епюри матеріалів, побудованої на підставі обстеження конструкції.

В окремих випадках допускається виникнення над новою опорою від’ємного моменту, що перевищує значення допустимого. Тоді над нею виникає пластичний шарнір і балку слід розраховувати по новій розрахунковій схемі. Оскільки в місцях встановлення додаткових жорстких опор верхня арматура зазвичай має малу площу поперечного перерізу, то балку після утворення тріщин над цією опорою допускається розглядати як розрізну з шарнірним опиранням в місці опори. При цьому варто забезпечувати достатню площу опирання на додаткові опори, враховуючи можливі відхилення в положенні і направленні тріщин.

В згинальних елементах, посилення пружними опорами, так само як і при жорстких опорах, розрахункові зусилля в січеннях елемента визначають як суму зусиль, отриманими за двома розрахунковими схемами.

Розрахунок конструкцій посилення створенням пружних додаткових опор оснований на рівності прогинів посилюваноїі посилюючої конструкції в місціїх з’єднання. Для посилюючого елемента в якості розрахункової схеми при розрахунку від навантажень, що прикладаються після встановлення додаткових пружних опор може бути прийнята балка на пружно-податливих опорах. Зусилля в такій балці визначається при відомих характеристиках жорстких опор за рівнянням п'яти моментів.

Для визначення характеристики жорсткості необхідно зробити статичний розрахунок усієї конструкції додаткової опори і встановити переміщення від одиничної сили в точці додаткової опори. При декількох пружних опорах характеристика жорсткості встановлюється для кожної зних.

Зусилля в додаткових пружних опорах визначаються розрахунком по їх власній розрахунковій схемі на навантаження що прикладються після встановлення опор і дорівнюють реакціям у точках дотику посилюваного елемента до пружної опори.

В місцях встановлення твердих і пружних додаткових опор необхідна перевірка посилюваної балки на дію поперечних сил.

У випадку влаштування додаткових опор з залізобетонних елементів рекомендується враховувати можливість пере розподілення зусиль в посилюваному елементі і в елементах пружних опор за рахунок деформацій повзучості шляхом пониження жорсткості в відповідності з СНиП II-21-75 при тривалій дії навантаження.